Справедливість тривалістю у п'ять років. Чи покарають нарешті міліціонера, який насмерть збив людину?
Вторник, 19 Марта 2013 10:54 | Просмотров: 6078
Микола Віталійович Жабко
У 2008 році у доля забрала у чернігівця Миколи Віталійовича Жабка двадцятирічного сина Олександра. На нічній вулиці автомобіль збив його насмерть і втік з місця пригоди. Інцидент бачили друзі Сашка, з якими він повертався додому. За словами батька, що залишився без сина, водія, що скоїв ДТП, знайшли по гарячих слідах, він був вщент п'яний, а поруч із домом стояло авто зі слідами крові на бампері і обривками одягу на захисті двигуна.
Здавалося б — все ясно. Мертвого сина не повернути, але хоча б покаранням винного можна віддати шану правосуддю і хоч якось втішити згорьованих батьків.
Але, як часто буває в Україні, закон відступає в сторону там, де з'являються зв'язки і гроші. З часів трагічної ДТП пройшло вже майже п'ять років, а Микола Віталійович все ще добивається справедливості по судам. Водій у цей час гуляє на свободі, давно продавши те авто, що принесло йому стільки клопотів, і звільнившись із органів внутрішніх справ.
Втомлений і згорьований сивий чоловік навпроти мене розповідає свою сумну історію.
- Трапилося це
15 квітня 2008 року. Повертаючись додому, я зустрів Сашка на порозі, він сказав мені, що піде прогулятися з хлопцями. Тоді я ще не знав, що бачу його востаннє. Увечері Сашко не повернувся додому. Не було його і вранці, хоча він мав їхати на роботу. А згодом мені повідомили, що його вже немає.
Зі слів друзів, які були тоді з ним, вони гуляли увечері, випили по пляшці пива, і Сашко почав збиратися додому, бо рано вранці треба було їхати на роботу. Він почав переходити дорогу, і коли дійшов до її середини, побачив машину, що їхала на великій швидкості. Сашко зупинився, щоб пропустити авто. Але машина летіла по центру дороги, зовсім не думаючи зупинятися. Син крутонувся, щоб тікати, послизнувся і впав на дорогу. Через мить машина, не пригальмовуючи, проїхала по ньому, і, не зупинившись, помчала далі, повернувши у двори.
Сашко помер ще до приїзду швидкої на руках у друзів.
По діагоналі від тих яблунь на цей бік Олександр Жабко переходив дорогу
Тут, на середині дороги, і трапився наїзд
Машина, що скоїла наїзд, була примітна — з розбитим склом на задньому габаритному ліхтарі. Разом із ДАІ її знайшли буквально через 10 хвилин біля будинку на Доценка, 17в. Хлопці кажуть, що коли ДАІшники виводили водія із квартири, то зверталися до нього по імені, а він поводився нахабно, кричав: “Я працівник міліції!”
Спроби зам'яти ДТП і з винуватого зробити невинного почалися одразу.
Водієм авто виявився Коновалов Ігор Олегович, працівник міліції. Ще до того, як я побачив покійного сина, він із адвокатом атакували судмедексперта Будевича, який проводив експертизу тіла (він, правда, видав мені довідку, що слідів алкоголю в крові не було знайдено).
При сині був паспорт, ДТП бачили чотири свідки, його друзі. Але слідчий сказав, що дзвонити батькам не треба, вони самі повідомлять мені про його смерть. А повідомив мені лише наступного дня.
До речі, цей слідчий мені був знайомий. До виходу на пенсію я сам працював у міліції, і наші кабінети були поруч. Звуть його
Василь Юрійович Картак.
З моменту, як він взявся за справу, і почалося найцікавіше. Підозрюваного у скоєнні ДТП з міліції зразу ж відпустили. Під всякими приводами затягували експертизи, а мене не допускали до їх проведення, хоча я маю на це законне право. Коновалов із адвокатом заявляли, що мого сина хтось убив і підкинув на дорогу. Намагалися довести, що мій син був у стані алкогольного сп'яніння. А коли я не погодився із результатами експертизи автомобіля, яку проводили в Чернігові, і її призначили в Києві, співробітники міліції разом із підозрюваним не побоялися навіть підмінити авто, пославши туди схоже, але, звісно, без тих слідів, які залишило ДТП.
На той момент я уже зрозумів, хто такий слідчий Картак, і яка його роль. Після моїх неодноразових скарг мені прийшло повідомлення про те, що його звільнили із міліції. Справою займалися інші слідчі, всього їх було сім чоловік. А про Картака я згодом дізнався, що насправді звільнили його, щоб перевести на підвищення. Зараз він - завідувач сектором по зв'язкам з громадськістю Чернігівського райвідділу. Тобто, мені збрехали.
Знайомі повідомляли, що у закритті справи зацікавлена і прокуратура, можливо, у Коновалова там є своя рука.
Всі документи, що підтверджують мої слова, у мене є. Є фото двох автотехнічних експертиз, на яких зображені зовсім різні автомобілі! Лише через кілька років справу вдалося передати до суду. Але і там поки що я не можу добитися справедливості.
Справу вели судді Малиш, потім Самусь, всі вони відправляли справу на додаткове дорозслідування, і мені доводилося оскаржувати це в Апеляційному суді. Розгляд тривав аж по листопад 2012 року. Адвокат підсудного не з'являється на засідання, а мої знайомі в міліції анонімно повідомляють, що на них іде тиск із прокуратури з вимогою закрити справу.
Коротше кажучи, все робиться для того, щоб я опустив руки і забув про цю справу, а той, хто збив мого сина, і далі продовжував ходити по місту безкарним. Але вони марно сподіваюся. Я вже не відступлюся, і справедливості доб'юся. Адже це злочинна змова, у якій приймали участь працівники міліції. Всіх слідчих, що за весь час займалися справою, я не звинувачую.
Конкретно я маю претензії до слідчого Картака і Кондренка, які замутили змову, вилучали зі справи документи, відправляли на експертизу підставний автомобіль, і різними способами вигороджували Коновалова. А він зараз спокійно
працює начальником служби безпеки в одній з фінансових установ міста.
Микола Віталійович показує мені стоси документів справи. Навіть я, людина, яка не є спеціалістом, і без докладного вивчення деталей, бачу, що у двох автотехнічнихекспертизах сфотографовані зовсім різні автомобілі, і ця різниця помітна неозброєним оком. І це не кажучи вже про всі інші неузгодженості та підозрілі місця у цій справі
Ми звернулися за коментарями до обласного відділу по розслідуванню ДТП. Його керівник Браточкін Віталій Григорович так прокоментував дану ситуацію:
- Наскільки мені відомо, дана справа на сьогодні знаходиться у Деснянському суді. Незважаючи на те, що суд першої інстанції двічі хотів винести рішення про направлення справи на додаткове розслідування, це оскаржувалося, і, я сподіваюся, справа буде вирішена на користь позивача.
Микола Віталійович звертався до мене неодноразово, і я можу заявити, що все, що від мене залежить по цій справі, я зробив. Справа дуже довго була у занепаді, деякі недобросовісні співробітники затягували її вирішення. Але коли я очолив відділ по розслідуванню ДТП нашої області, всім цим людям довелося розлучитися зі своїми посадами, я привів до відділу нових відповідальних співробітників, і те, що лежало кілька років, буквально за півроку було передано до суду. Завдяки моїм зусиллям і зусиллям
начальника міського відділу по розслідуванню ДТП Радюка Олега Миколайовича стало можливим об'єктивне розслідування.
Я людина старого, ще радянського, загартування, і для мене головне, щоб восторжествувала справедливість і злочинців було покарано.
Чудово розумію Миколу Віталійовича і нікому не побажав би його горя. Впевнений, що справа дійде свого логічного завершення.
Тодішній слідчий
Картак Василь Юрійович, до якого у Миколи Віталійовича виникло багато питань щодо справедливості розслідування, сказав по телефону, що він справою займався всього лише два місяці, виконав всі необхідні процедури, але потім справу у нього забрала прокуратура, і він не мав до неї ніякого відношення.
Справа про загибель сина Миколи Віталійовича тягнеться вже без малого п'ять років. Але чоловік сподівається, що справедливість таки візьме гору.
1 квітня буде черговий суд. Микола Віталійович готовий пройти і цей суд і наступні, аби лише винний у смерті його сина був покараний. Чи може людина сподіватися на справедливість у боротьбі з корупцією у нашій державі? Хочеться вірити, що надія є.
P.S. Якщо хтось з вищезазначених осіб хоче висловити, або доповнити свою думку стосовно даних подій прохання зв'язатися з редакцією. Контакти за посиланням >>>
Богдан Гуляй
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.