Владику зі Щорса врятували ніжку
Місто Щорс. 25 квітня. - Ми тут, - обізвалися з глибини двору. Василині та Олександру Облавацьким по 21 року. І вже мають двоє діточок: трирічну Анжелку і Владика, якому рік і три місяці. Хороша погода, подружжя надворі.
«Виписали додому, а дитина все плаче»
Малий спав. Потім Василина одягла сина у новий чистенький костюмчик, вивела у двір. І Владик побіг по подвір'ю, швидко переставляючи маленькі ніжки. Він вже не кульгає. Майже зразу сів у калюжу, мама знов повела його перевдягати.
— Народився Владик абсолютно здоровим, — розказує мама. — У вісім місяців лягли у лікарню в Щорсі. Було отруєння. У нього саме зуби різалися. Рвота була, пронос. Думали, зуби так вплинули.
У сина ніжка боліла, синього відтінку була. її там мазали темнуватим гелем, від опрілості, Я думала, від того і потемніла. Плакав Владик і в лікарні, але мало від чого? Може, холодно чи животик болить. Хірург подивився, нічого не сказав. Нас виписали додому, а Владик усе плаче. Того ж дня стала купати, до ніжки доторкнусь, а він аж заходиться. Давай в лікарню телефонувати. Коли «швидка» приїхала, ніжка вже плямами вкрилась, починаючи зі стопи, аж чорна була. А на нас ще й накричали, чого ж ми так затягнули. В десять вечора «швидка» повезла нас в обласну дитячу лікарню. І зразу в реанімацію. Лікарі серед ночі взялися за операцію.
— Я приїхав з Москви десь через два дні, як тільки дізнався, що сталося, — веде далі тато. — Пішов у лікарню взнати, як же вони до такого допустили, а мені хірург каже, що це ми винні. Таке могло і за півгодини статися. Навіть виписку не зразу дали. Владик у вісім місяців уже починав ходити, потім, звичайно, затримка була.
— Стопа ще трохи синювата, — каже Василина, — трохи припухла, трохи скривлена. Але ж пальчики всі, дитина ходить. Зараз після свят знову в обласну лікарню їхати треба.
Розвинувся гострий тромбоз
— Дитина була доставлена із Шорської центральної районної лікарні тільки на третю добу від початку захворювання, — розповідає завідувач відділення серцево-судинної хірургії Чернігівської міської лікарні № 2 Володимир ГЕРАСИМОВ. — Звичайно, від Щорса до Чернігова не так близько. Вісім місяців — надто малий вік для такого захворювання. Все почалось із кишкової інтоксикації. В таких випадках маленький організм швидко зневоднюється. Внаслідок цього можуть статися тяжкі зміни. У судинах виникають тромби. А це досить складні порушення в організмі. У Владика Облавацького розвинувся гострий тромбоз стегнової артерії правої ніжки. Такі ускладнення супроводжуються порушеннями кровообігу в нозі ще зовсім маленької дитини. Рішення треба було приймати швидко. З одного боку, діаметр артерії ще надто малий. Якщо в дорослого він досягає
6-7 міліметрів, то на восьмому місяці ледь дотягне до двох. З іншого боку, була загроза втрати кінцівки. Хоча в такому віці дитина б взагалі не пам'ятала, була в неї нога чи ні, адже, буває, діти народжуються з вадами розвитку або й без ніг. А при найгіршому варіанті дитина взагалі б могла померти внаслідок гангрени чи інтоксикації. Отож питання стояло гостро: ампутувати чи, ризикуючи, робити складну операцію?
Керівництво обласної лікарні обдзвонило всі інстанції, які займаються хірургією для дітей, в пошуках спеціалістів для проведення операції. Зокрема ті, що вважаються найкращими, головними в цій галузі: Інститут охорони материнства і дитинства ОХМАТДИТ, науково-дослідний інститут педіатрії, акушерства та гінекології. Ніби ніхто і не відмовив, але лікарі розводили руками: нема таких інструментів. Не вірили, що в такому віці може бути тромбоз судин. Час ішов, звертатись уже не було куди. Десь близько першої ночі до дитини викликали бригаду обласного центру серцево-судинної хірургії другої міської лікарні. Відступати було нікуди.
Артерію зашили нитками тоншими за волосину
— Вирішили видаляти тромб. Щоб відновити кровообіг і зберегти хлопчику ногу. Пробку, яка не давала крові надходити у стопу, треба було прибрати у дуже тонкій судині. Оперувати доводилося на фоні тяжкого стану дитини. Екстрену операцію проводили за допомогою спеціальних інструментів — надтонкого катетера, близько 1 мм в діаметрі і довжиною до 0,5 метра, з одного кінця якого розміщений спеціальний маленький шприц, з іншого — мінібалончик.
Катетер провели по судині до тромбу, шприцом через нього ввели фізрозчин, балон роздувся. Коли розчин відсмоктали назад, тромб прикріпився до балона і його вийняли з судини. В завершення операції судину потрібно було зашити. Хірурги застосовували мікрохірургічну техніку: спеціальний шовний матеріал. Нитки майже не видно неозброєним оком, значно тонша за волосину. Для зашивання використовували спеціальні інструменти, оптичне збільшення. За допомогою офтапьмологічної лупи, яка збільшує разів у п'ять. Після цього кровобіг у нозі було відновлено.
Операцію проводили серцево-судинні хірурги Микола Шульга (хірург вищої категорії, закінчив педіатричний факультет Київського медичного інституту. Працював в Інституті серцево-судинної хірургії імені Амосова і близько 20 років трудиться у відділенні серцево-судинної хірургії міської лікарні №2) та В'ячеспав Рибачук (стаж роботи у відділенні три роки), — розповідає Володимир Григорович. — Операція надзвичайно складна. Особисто я вчився проводити такі операції додатково шість років після закінчення інституту.
Хочу відмітити, що три доби для такого захворювання — надто великий строк. М'язи при порушенні кровообігу живуть тільки шість годин. Через 12 годин живими залишаються 20-30 відсотків життєздатної м'язової тканини, а дитина надійшла після 72 годин. Час у 12 разів перевищував допустимі строки. Метою лікування було зберегти дитині ногу. І, незважаючи на те, що післяопераційний період протікав досить складно, цього вдалося досягти.
Часто в період реабілітації у хворого виникає гостра ниркова недостатність, інші тяжкі ускладнення з боку серця, легень і головного мозку, що можуть призвести до смерті. Але відновлювальне лікування проводилось правильно, і дитину виходили.
Олега Гобанова, тижневик «Вісник Ч», 19 (1999)
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.