Алла Ващенко: «Батьки довіряють нам найцінніше, і школа має виправдати їхню довіру»

Пропонуємо нашим читачам інтерв’ю з відомим у нас в області та за її межами вченим-істориком Аллою Ващенко, котра вже рік працює директором Чернігівської школи №13.

–Як Ви, Алло Василівно, успішний вчений, викладач ВИШу наважилися очолити звичайну середню школу?

– Із Національним університетом «Чернігівський колегіум» імені Т.Г.Шевченка пов’язана значна частина мого життя: навчання в інституті, аспірантурі, формування досвіду наукової та викладацької діяльності, захист дисертації кандидата історичних наук і шлях від асистента до доцента кафедри всесвітньої історії… Я вдячна своїм викладачам, колегам, студентам за безцінний життєвий досвід, який отримала в університеті. Однак у житті бувають моменти, коли відчуваєш потребу реалізувати набуті знання та потенціал у дещо іншій, відмінній від звичної, сфері діяльності. Я змінила основне місце роботи, проте залишаюсь викладачем і з великим задоволенням працюю зі студентами, запрошую їх на практику до своєї школи, намагаюсь надавати методичну допомогу, ділюсь досвідом шкільництва.

–А чи були труднощі на першому етапі опанування нової посади?

– Оскільки я постійно працювала в системі освіти, то особливих проблем з організацією освітнього процесу не виникало, хоча, звісно, школа має відмінну від ВУЗів специфіку. Крім того, саме школа протягом останніх десятиліть зазнає перманентного реформування. Значну допомогу надавали й надають кваліфіковані спеціалісти управління освіти, досвідчені колеги-директори, мої заступники. Довелось детально ознайомитися з великою кількістю законодавчих та інших документів, котрі регламентують освітній процес. Складнішими виявилися проблеми, пов’язані з господарською частиною. Діти повинні мати безпечний і сучасний освітній простір. На жаль, проблеми матеріального забезпечення шкіл накопичувались десятиліттями і вирішити їх одразу неможливо. Я це розумію і сподіваюсь, що позитивна тенденція останніх років, яка простежується в діяльності міської влади щодо суттєвого поліпшення технічного стану та матеріального забезпечення шкіл Чернігова, буде продовжена і наші діти навчатимуться в осучаснених школах.

– Чи траплялися за цей період життєві уроки від дітей?

– Передусім, це уроки щирості, любові та поваги. У нашій школі діти виховані, добрі, у них відкриті серця та світлі усмішки. Це і є тим еліксиром, який зцілює вчителів, знімає втому та дає наснагу для подальшої роботи. Загалом ми часто недооцінюємо наших дітей, вважаючи, що вони легковажні й не розуміють серйозних речей, не розбираються в людях, ні до чого не прагнуть. Це не так. Більшість дітей унікальні: мобільні, технічно грамотні, вони швидко засвоюють та опрацьовують значний обсяг інформації. Проблема, мабуть, у тому, що їхній розум «відформатований» по-іншому, а ми – і вчителі, і батьки – часто не розуміємо цього і намагаємось спілкуватися з ними за традиційними методиками та стандартами. Я викладаю історію України та всесвітню історію для учнів 10-11 класів, і скажу відверто: підготуватись до уроку значно складніше, ніж до лекції, адже аудиторія вимоглива й непосидюча.

– Що вдалося зробити за перший рік керівництва школою?

– Чесно скажу: не так багато, як хотілося б. Серед здобутків назву залучення до освітнього процесу молодих спеціалістів: вчителів іноземної мови, математики, біології, праці та малювання, а також бібліотекаря. Покладаю на них великі надії, бо у нас третина вчителів пенсійного віку, і для забезпечення якісного освітнього процесу нагальним є оновлення кадрового складу педагогів. Вагомим здобутком всього педагогічного колективу вважаю те, що на наступний навчальний рік у нас буде два перших класи. Це дуже важливо і водночас відповідально. Батьки довіряють нам найцінніше – своїх дітей, і школа має виправдати їхню довіру. Впевнена, дітям у нашій школі буде комфортно, вони отримають необхідні знання, вміння та позитивний життєвий досвід.

Нам також вдалося відновити шкільне самоврядування. Щопонеділка у кабінеті директора збираються по два представники від кожного класу. Обговорюємо зроблене за попередній тиждень, аналізуємо здобутки та недоліки проведених заходів, плануємо роботу на наступний період, розподіляємо обов’язки. Вважаю, що такий формат є корисним для дітей, він формує у них ініціативу та відповідальність. Навіть теплицю реставрували, вона може стати важливою складовою освітнього процесу: поглиблювати природничо-екологічні знання дітей, залучати їх до дослідницької роботи, виховуючи любов до природи. Цього навчального року започаткували театральний гурток «13 сторінок» і я надзвичайно вдячна за професіоналізм, відповідальність та щире ставлення до дітей керівникові Марині Каранді, котра залучила наших вихованців у першому семестрі до реалізації міжнародного культурного проекту «Мода на добре мистецтво» за підтримки Швейцарського бюро співробітництва в Україні. Завдяки цьому наші діти взяли участь у майстер-класах, виставах студентського театру «EX LIBRIS», самі пізнали смак естетичного волонтерства. Ще один новий гурток – «Юні радіожурналісти» проводить відома чернігівська журналістка Ірина Воробей. Тепер наші діти крім англійської вивчають ще й німецьку мову (поки що факультативно).

Цьогоріч завдяки участі та гарним результатам наших учнів на міських та обласних олімпіадах, рейтинг нашої школи значно зріс. Тепер навіть вчителі беруть активну участь у конкурсах і досягають гарних результатів, зокрема Ірина Голомозик здобула перше місце у конкурсі класних керівників. Значно поглибили співпрацю з Національним університетом «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка, передовсім із Навчально-науковим інститутом історії, етнології та правознавства імені О.М. Лазаревського. Викладачі та студенти охоче працюють з нашими учнями, проводять позакласні години, долучають їх до дослідницької діяльності. Поступово наводимо лад у приміщенні та на території школи. Проте цей процес залежить від наявності коштів, яких катастрофічно не вистачає. Отож зосередились на тому, що самі можемо зробити: впорядковуємо клумби, висаджуємо дерева та кущі… За це особлива вдячність відповідальному й працьовитому технічному персоналу.

– Пані Алло, чи сформувалася за перший рік роботи своя модель бачення стратегії розвитку Вашої школи?

– Переконана: школа має стати установою, котра не лише надає дітям знання, формує навички, а насамперед є тим середовищем, в якому дитина росте щасливою та успішною у тих сферах, до яких має здібності, щоб максимально реалізувати свій потенціал. Щодо стратегії розвитку школи – над цим працюємо. Враховуючи тенденції сучасного світу, думаю, що доцільно було б створити у Чернігові школу екологічного спрямування. У нас для цього є неабияке підґрунтя. Такі плани потребують співучасті всіх учасників освітнього процесу: управління освіти, міської влади, педколективу і, звичайно, батьків. Експериментальних форм навчання також не цураємося. Щоб зацікавити учнів та урізноманітнити навчання, підтримали експеримент журналістів програми "Доброго ранку, Країно!" з каналу UA: ПЕРШИЙ і вони (педагоги за фахом) провели два уроки: з української літератури та історії України. Це чудовий досвід для дітей, вони отримали багато позитивних емоцій від нової форми уроку та від спілкування з цікавими людьми. До речі, журналісти були вражені щирістю та відкритістю учнів, особливо 9 класу, і обіцяли запросити їх до студії каналу на прямий ефір.

– Яке у Вас нині уявлення про можливості Нової школи в масштабах країни?

– Безумовно, українська освіта потребує модернізації. Більшість задекларованих у програмі Нової української школи положень – прогресивні й актуальні. Проте мене, як людину, котра прийшла до школи із системи вищої педагогічної освіти, надзвичайно насторожує той факт, що реформи у школі проводяться абсолютно відірвано від процесу підготовки педагогів. Скажемо так, із усіх учасників освітнього процесу найбільше готові до реформи школи діти, а от вчителям, батькам та чиновникам доведеться добре попрацювати, щоб змінити передовсім свій світогляд, зламати стереотипи, змінити методики та підходи до шкільної освіти.

– Відомо, що жінка-директор – це ще й певний виклик, випробування на міцність власної родини. Як Ваші близькі поставилися до Вашої нової роботи?

– Моя родина – це моя опора й підтримка. Без допомоги рідних я не зважилась би на таку посаду, бо вона, буває, потребує надзусиль. У директора ненормований робочий день, відпустка також досить умовна, адже у школі саме влітку, як правило, ремонт. До всього цього слід додати ще й постійне емоційне напруження від відповідальності за все, що відбувається в школі. Скажу чесно, мені поки що не вдається залишати роботу на роботі, сім’я це відчуває, але підтримує і допомагає.

– Чи є у Вас якесь захоплення поза межами освітньої діяльності?

– Люблю рукоділля, зокрема плетіння, шиття. Такі заняття відволікають, допомагають впорядкувати думки. Іноді перед тим, як братися, наприклад, за наукову статтю, беру в’язальний гачок, і тоді мереживо ниток плавно перетікає у мереживо думок. Ще одним душевним релаксом є догляд за садом та квітами. Тому завжди прилив творчих сил відчуваю саме весною. Але найбільше люблю проводити час зі своїми рідними.

Залишається побажати Аллі Ващенко та колективу школи №13 знайти свою стежину до нових звершень та відкриттів на педагогічній ниві.

Микола Кулик, "Чернігівщина" №16 (677) від 19 січня 2018

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.