Краєзнавець Олексій Михайличенко розповів про дослідження рідного Козелецького краю

Добавить новость

Среда, 19 Января 2022 13:17  |  Просмотров: 14806

Сьогодні, напередодні Нового року, «Новини Придесення» відновлюють зустрічі з відомими на Козелечччині краєзнавцями, літераторами та митцями з інших сфер життя. І першим нашим гостем є відомий на теренах Чернігівщини краєзнавець, заслужений вчитель Украни Олексій Михайличенко.



- Олексію Олександровичу! Уже більше року пройшло з того часу, як вийшла друком ваша книга під назвою «Козелець». Декілька разів планувалося провести презентацію, але через епідемію коронавірусу вона постійно переносилася. Про Козелець вже написано, а, відповідно, й надруковано історичних видань більше, ніж достатньо, починаючи від статей у газетах та часописах, і завершуючи досить об'ємними книжками.

Тому хочу запитати, яку мету ви особисто переслідували, сідаючи за письмовий стіл для написання своє книги?

- По-перше, моя книга відноситься до історико-краєзнавчих видань і розрахована на широке коло читачів, насамперед козельчан, які не є байдужими до історії свого міста й беруть активну участь у його суспільно-політичному житті. Події, висвітлені на її сторінках, тісно переплітаються із загальними історичними процесами, що відбувалися в Україні, починаючи з ХІ століття й до наших днів, учасниками яких були безпосередньо жителі нашого міста. Вона є своєрідним паспортом рідного для мене Козельця. А, отже, це вже буде по-друге, чітко визначена дата заснування Козельця - 1095 рік. Тоді він називався Козелеск, й був містом-фортецею з військовим гарнізоном, як порубіжний форпост Переяславського князівства на кордоні з Чернігівським князівством. Засновником Козельця є Володимир МОНОМАХ, який на той час княжив у Переяславі.

Ця дата також знайшла підтримку серед науковців Інституту історії України Національної академії наук України.

Під 1146 роком Іпатіївський літопис повідомляв про Козелець, як про волосний центр однойменної волості Переяславського князівства, де улітку того року перебував зі своєю військовою дружиною князь Ізяслав Мстистлавович, щоб завадити наступу війська князя Володимира Давидовича на Кив для допомоги родичу останнього Ігорю Ольговичу зайняти, всупереч волі киян, Великокнязівський стіл.

«Історико-статистичний опис Чернігівської єпархії» 1874 року свідчить, що у першій половині ХІІ століття для задоволення духовних потреб жителів міста у Козельці були збудовані із білого каменя Спаська і Вознесенська церкви.

Весною 1239 року козельчани майже три місяці стримували 10-титисячне військо монгольського хана Батия, що наступало з Переяслова на Новгород-Сіверськ через Чернігів. Уперше місто було повністю пограбоване.

Я зупинився на короткому переліку подій, які підтверджують, що Козелець дійсно є одним із старинних міст Кивської Русі-України й веде облік своєї історії від 1095 року.

По-третє, важливою віхою у житті нашого міста є надання йому Магдебурзького права. У 2006 році відзначалося 350-річчя від часу надання Богданом ХМЕЛЬНИЦЬКИМ Магдебурзького права. Проте, це не значить, що перед тим Козелець не мав цього права. За всю свою історію Козелець повністю знищувався тричі, а отже, відбудовувався і заселявся вже іншими жителями, які були вихідцями із нинішньої Західної України й Литви (нині Литовська республіка). Відповідно відновлювалася і автономія Козельця охоронними королівськими указами.

Із цього приводу зроблю посилання на Філарета ГУМІЛЕВСЬКОГО, який у згаданій вище книзі «Історико-статистичний опис Чернігівської єпархії» зазначав, що Козелець, як і Київ, тобто, на таких же правах, у 1569 році увійшов до складу Речі Посполитої. А Київ Магдебурзьке право отримав у кінці XV століття, не пізніше 1499 року.

Тобто, і Козелець на той час мав Магдебурзьке право. Отже, уже на 1500 рік Козелець нарівні з Києвом мав місцеве самоврядування.

А ось ще два приклади. 10 березня 1638 року гетьман війська Запорозького Яків ОСТРЯНИЦЯ своїм універсалом звернувся до жителів міста про надання йому військової допомоги у війні з Річчю Посполитою. Це є свідченням наявності у Козельці місцевого самоврядування.

Під час свого останнього походу в Україну, король Речі Посполитої Ян ІІ Казимир ВАЗА, перебуваючи у Козельці, своїм указом від 29 грудня 1663 року підтвердив ті привілеї, якими користувалися козельчани до цього. Того ж року магістрат міста затвердив і герб Козельця.

Отже, ми маємо декілька дат про запровадження чи підтвердження місцевого самоврядування. Це 1500, 1638, 1656 і 1663 роки. Потрібно остаточно визначити дату запровадження у Козельці Магдебурзького права.

І останнє. Окрім відомих архітектурних пам’яток, що є у Козельці, з історією міста пов’язані такі історичні особи як Великі князі Кивські Володимир МОНОМАХ та Ізяслав Мстиславович, засновник Золотої Орди хан Батий, король Речі Посполитої Ян ІІ Казимир ВАЗА, гетьмани війська Запорозького Яків ОСТРЯНИЦЯ та Михайло ХАНЕНКО, гетьман Лівобережної України Яким СОМКО, російські імператриці дружина Олексія РОЗУМОВСЬКОГО Єлизавета Петрівна та Катериа ІІ, гетьман всієї Малої Росії обох берегів Дніпра та війська Запорозького Кирило РОЗУМОВСЬКИЙ, канцлер Російської імперії Олександр БЕЗБОРОДЬКО, видатні українські письменники Тарас ШЕВЧЕНКО та Анатолій СВИДНИЦЬКИЙ, актриса Марія ЗАНЬКОВЕЦЬКА, видатні вчені академік Всеукранської Академії Наук Марія ПАВЛОВА (ГОРТИНСЬКА), академік Української академії наук Борис МАНЬКІВСЬКИЙ, академік Російської академії наук Володимир НЕГОВСЬКИЙ, Герой Радянського Союзу Володимир ОНИЩЕНКО, Герої України міністр сільського господарства й продовольства України Юрій КАРАСИК і старший бортпровідник Ігор МАТЬКОВ, відомий російський поет і перекладач Юрій ЛЕВІТАНСЬКИЙ та багато інших. Чи знають про них жителі міста. Окремі так.

Окрім цих відомих історичних осіб і знаменитостей, свій внесок в історію нашого міста зробили його безпосередні жителі, які своїми трудовими здобутками, активною участю в житті міста сприяли його економічному й духовному розвитку.

Моя книга «Козелець» є історико-краєзнавчим і популярним виданням, вагомим фактором історичної пам’яті, відновленням історичної пам’яті масового читача про минуле у його реальному відображенні (колективна пам’ять), але не для когось, заради чогось і не для замовчування деяких подій.



Боротися і відновлювати честь міста треба не на словах, а на ділі. Починаючи від його благоустрою і завершуючи створенням повноцінних робочих місць.

На підтвердження наведу такий приклад. У лютому 2019 року Козелець було занесено до Переліку об’єктів культурної спадщини Чернігівської області. Це великий плюс у діяльності тодішнього районного керівництва, окрім невеликого мінуса. В історичній довідці про місто (наводжу дослівно) написано:

«На кінець ХІХ століття за зовнішнім виглядом Козелець нагадував сільське поселення: проїздні частини були грунтовими, будинки дерев'яними, криті соломою, садиби обнесені тином із лози. У місті нараховувалось 526 будівель, з яких лише одна кам'яна».

І це офіційний документ із підписами й печатками Чернігівської ОДА й Козелецької селищної ради.

Для роздумів наведу такий приклад. Упродовж року у Козельці відбувалося 5 ярмарків, а у Чернігові - 4. Наче й дрібниці, але ці дрібниці, також із чиєїсь подачі, є не чим іншим, як признанням за Козельцем статусу меншовартості.

І таких прикладів можна навести безліч. Хорошими справами ми всі разом повинні повернути не тільки славу, а й честь нашого міста.

- У Козельці, як і по всій Україні пройшла декомунізація. Наскільки, на вашу думку, вона була важливим чинником у формуванні історичної пам'яті жителів Козельця. Адже декомунізація, що найбільше затонула назви населених пунктів і вулиць, повинна була бути проведена як фактор очищення історичної пам'яті не тільки жителів Козельця, а й усього українського народу. Як вона пройшла у нашому місті.

- На мою думку, швидше за все задовільно, без ніяких громадських протестів і трагічних наслідків. У цьому велика заслуга і керівництва громади.

Проте не слід забувати, що у кожного окремо взятого покоління свої герої й антигерої. У цьму напрямку є ще над чим працювати. Зупинюсь, зокрема, на перейменуванні вулиць, назва яких безпосередньо пов’язана з історією Козельця. Мова йде про деякі з них.

Це вулиця Соборності, якій, у свій час передували назви Київський шлях і Комсомольська, а також вулиця Сім’ї Розумовських, що до цього носила назву відомого російського революціонера Якова СВЕРДЛОВА, який до Козельця не мав ніякого відношення.

Головна вулиця Козельця тепер зветься вулиця Соборності. І тут виникає питання. На честь якої події чи архітектурної пам'ятки вона названа. А перед цим цю назву отримав і місцевий ярмарок.

Саме слово має подвійне тлумачення. Це або зібрання церковної ієрархії, або назва головного храму міста. Тому в даній ситуації ярмарок аж ніяк не можна називати Соборним. Краще назвати його Козелецьким, як, наприклад, Сорочинський ярмарок.

Якщо вулиця Соборності не має ніякого відношення до собору Різдва Богородиці, а носить свою назву в ознаменування злуки УНР і ЗУНР, що відбулася 22 січня 1919 року, тоді й вулиця повинна зватися - вулиця Соборності України.

Щодо вулиці Сім’ї Розумовських, то вона, швидше всього повинна називатися Родини Розумовських. А ще краще -Кирила Розумовського, гетьмана України.

Щось подібне і з вулицею Родини Богомольців. Доцільніше було б уже дати їй назву О.П.БОГОМОЛЬЦЯ, який був козелецьким сотником у 1770-ті роки. На мою думку, чогось значного у житті Козельця О.П.БОГОМОЛЕЦЬ не зробив, як і його родина.

Є у Козельці вулиці Тараса ШЕВЧЕНКА й Івана ШЕВЧЕНКА. Один геній українського народу, інший -письменник. Нерідко у жителів цих вулиць виникають проблеми при сплаті комунальних послуг через електронні засоби. Перейменування вулиць повинне проходити без додаткових клопотів для жителів Козельця. Така моя думка.

- Дякую за розмову.

Районна газета «Новини Придесення» №50 (8474) від 15 грудня 2021, Анатолій Пенський

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: