Ламаємо стереотипи і гайда в село за професією та досвідом

37 років свого життя, з яких 30 на посаді директора, Олександр Кудлай віддав міжшкільному навчально-виробничому комбінату у селі Новий Биків, що на Бобровиччині. Для нього це рідний дім, бо все що тут є – зроблене власними руками та руками колег- ентузіастів. Тут немає жодного непрацюючого верстата чи то автомобіля. До речі, автопарк у навчальному закладі досить непоганий: сім автобусів, три вантажівки, три легкових автомобілі та газель. Пасажирський транспорт весь навчальний рік підвозить дітей до опорних шкіл в районі. Все на ходу, бо хлопці дбають про нього, як про власних дітлахів. Хоча вік у автобусів вже зовсім недитячий. Найстаршому – тридцять, наймолодшому – десять років.



Олександр Хомич не лише патріот своєї справи, а й справжній патріот села. Тут ледь не кожне деревце – у сквері, на площі, біля клубу – його рук справа.

Асфальт – за саджанці



Чоловік садівник, тож добре розуміється на таких речах. Десятки тисяч дерев на його рахунку, зізнається новобиківець. Саджанці теж вирощує сам. Такий собі народний озеленювач. Здається, таке хоббі варте заохочення. І воно таки є. Не віриться, але саме завдяки маленьким деревцятам працівники комбінату заробили на асфальт і упорядкували свою територію.

«Ось бачите мої тридцятирічні дуби, а там далі горіхи: величні розлогі... Справжня краса! А раніше тут був смітник. Сюди звідусіль звозили хлам. Несила було боротися, тож завіз землю і посадив невеличкий парк, - розповідає досвідчений дереволюб. - А ось саджанці – вони дуже швидко ростуть. Якось ми виростили памолодь дубу, поїхали в Бобровицький дорвідділ і запропонували їм дорогу на Чистопілля та Гаврилівку обсадити по обидві сторони деревами. Вони погодились і віддячили нам асфальтом. Те що треба... Так ми заробили 46 тонн асфальту і упорядкували нашу територію, бо раніше тут багнюка непрохідна була – вантажівки не завжди проходили».

Це не єдиний такий випадок, коли як кажуть у народі «зуб за зуб». Неодноразово колектив закладу разом з учнями допомагали лісівникам висаджувати ліс. За це отримували деревину, яку потім використовували на господарчі потреби.

«Якось заробили 28 кубів лісу, привезли і побудували чотирнадцять боксів для транспорту. Тепер наш автопарк в надійному місці. Столи для їдальні – та ж історія. На сьогоднішній день у нас близько трьох тисяч памолоді червоного дуба. Безсумніву – знадобиться».

І кермувати, і з дерева корисні речі виробляти...



Є серед працівників Новобиківського НВК і свій народний умілець. Дерево в його руках перетворюється на унікальні речі. Анатолій Ворвинець вчитель автосправи, а за сумісництвом – майстер по дереву. Окрасою подвір’я

є його декоративний млин, що не може не привернути увагу відвідувачів. Столи, бокси і навіть регулювальник дорожнього руху та дорожня розмітка, які Анатолій Іванович змайстрував своїми руками для учнів автосправи.

«Аналогів немає в жодному НВК, - хизується директор. – Це вам не картинка і не стенд, а справжня дорога в мініатюрі з усіма необхідними знаками, сигналами. Є у нас і три облаштованих автотренажери та один з найкращих в області автодром, який ми теж упорядковували власними силами. Тож приходь і вчись. Все безкоштовно. Лише витрати на пальне. Нині за кермо сідають і хлопці, і дівчата. То чому б такій корисній справі не навчитися у шкільні роки. Все одно рано чи пізно у більшості людей виникає бажання і потреба отримати водійське посвідчення і приєднатися до багатомільйонної армії водіїв».

Всі водії в Новобиківському комбінаті ще й справні механіки. Варто було один раз відправити автобус на СТО і хлопці зрозуміли, що краще робити все самим, щоб потім не виправляти чужих помилок.

«У нас за весь навчальний рік не було жодного зриву по підвозу дітей до навчальних закладів. Наш автопарк не новий, але ми вчасно все ремонтуємо і вміємо берегти те, що маємо. На новенькому автобусі будь-хто поїде, а на наших навчишся, то не страшно будь за яке кермо сісти», - жартують водії НВК.

Курс на розширення



Нині в Чернігівській області діє дванадцять міжшкільних навчально-виробничих комбінатів. Новобиківський – єдиний в районі. Сюди їдуть учні з Бобровиці, Кобижчі, невеликих сусідніх населених пунктів. Якби вчасно не зробили підвоз школярів, то комбінат могли б ліквідувати.

«Легше всього закрити, знищити... А що далі? Ось в Носівці закрили НВК, а він був ледь не найкращий в області, а тепер кинулись – хочуть відновити... А що відновлювати? Техніку розтягнули, приміщення занедбане... Нам, на щастя, вдалося зберегти те, що маємо. Нині у нас 180 учнів, три спеціальності: автосправа, оператори ком’ютерного набору та кулінарна справа. Плануємо ще повернути ліцензію на трактор. Зараз чимало хлопців цікавиться. А ще хочемо навчати дітей їзді на скутері та квадроциклі».

До речі, комп’ютерний клас в НВК також досить непоганий: 46 комп’ютерів. Не нові, але всі працюють без перебоїв. Словом, коли є гарний господар, то й лад є у всьому.



«Я задоволений, бо наші випускниці кулінарної справи працюють в гарних столичних ресторанах. З тих, хто справді бажає оволодіти комп’ютером виходять гарні програмісти. Це нині дуже престижна професія. Ну а водійське посвідчення і вміння добре кермувати ще нікому не завадило. Єдине питання, яке нині хвилює: створення громад. Не знаю якою буде наша доля, коли район розірвуть. Було б, звісно, набагато краще, якби лишилася єдина Бобровицька громада», - підсумував Олександр Кудлай.

Сніжана Божок, "Чернігівщина" №33 (642) від 17 серпня 2017

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.