Інтерв’ю із завідувачкою ІІ відділення Чернігівської дитячої стоматполіклініки Оленою Веругою

Кожен із нас неодноразово в житті бував у стоматологічному кріслі, але чи всім відомо, що професія дантиста своїм корінням сягає сивої давнини? Деякі дані про лікування зубів було знайдено ще в давньоєгипетських папірусах та працях античних лікарів. Це вказує на те, що й колись люди хотіли мати красиві, білі й рівні зуби. Нічого не змінилося й тепер, адже білосніжна усмішка – це не лише красиво, а ще й модно!
Саме тому з кожним роком усе більш популярним стає Міжнародний день стоматолога, який відзначають 9 лютого.

І сьогодні ми вирішили взяти інтерв’ю в завідувачки ІІ відділення дитячої стоматологічної поліклініки Чернігівської міської ради Олени Веруги.
У кабінеті цієї приємної й гарної жінки панує доброзичлива атмосфера, що відразу налаштовує на позитивний лад. Зі стін усміхаються кумедні бобри із зубними щітками, а ще – Вінні Пух і П’ятачок.

– Олено Іванівно, розкажіть, будь ласка, чому Ви обрали саме таку професію? Це була мрія з дитинства чи випадковість?
– Мені хотілося бути хірургом. Але вступити до медичного інституту не вдалося. Так склалися обставини, що стала санітаркою в міській стоматологічній поліклініці. Там був маленький дружний колектив, який я просто полюбила. У цій лікарні працював «віртуозний» лікар-хірург Валерій Миколайович Чмель. Коли я побачила його роботу, то зрозуміла, що хірургом можна бути і в стоматології.

– А де Ви все ж таки здобували освіту?
– У Київському медичному інституті ім. О. О. Богомольця. Нині це вже університет.

– Що найважче у професії дитячого стоматолога?
– На сьогодні, на жаль, усе складніше знайти спільну мову з батьками дітей.

– У Вашій родині зуби лікуєте не тільки Ви?
– Так. Мій чоловік також стоматолог. Із ним я познайомилася в інституті. Старша донька вирішила продовжити сімейну традицію. Найприємніше те, що вона зробила такий вибір сама й стала дантистом уже в третьому поколінні, адже її дідусь теж був відомим стоматологом.

– Ви завжди працювали тільки з дітками?
– Колись я лікувала й дорослих. Маю дві спеціалізації. Звичайно, з дітьми працювати набагато складніше, адже ми їх маємо ще й умовляти посидіти спокійно, відкрити рота. Був у мене цікавий випадок. Приходив лікувати зуби семирічний хлопчик Андрійко, що дуже всього боявся, і мені доводилося кожного разу вмовляти його від 30-ти хвилин до години, тому що він не дозволяв мені нічого зробити. Але коли вже всі зуби вилікували, сказав, що як виросте – стане моїм помічником. Ось цей момент – і є справжнє щастя!

– Часто буває, що людина дуже боїться бормашини або не зовсім адекватно реагує на різкий біль. Як Ви ставитеся до таких пацієнтів?
– З великим розумінням і терпінням, адже до кожного потрібно підібрати свій ключик. Треба з хворим розмовляти і зробити так, аби він тобі довіряв. З пацієнтами я завжди чесна й кажу відразу: коли буде боляче – треба потерпіти. Я можу «щебетати» з дитиною або сказати щось суворо, бо декого можна заспокоїти лише так. Часто буває, що мама мало не заштовхує дитя в кабінет і каже, що йому там нічого не зроблять. Але ж це неправда, а обманювати маленьких пацієнтів не можна.

– Як зуміти побороти свій страх?
– Насамперед треба правильно підготуватися до зустрічі зі стоматологом. Дитині можна сказати, наприклад, що аби мати красиву усмішку, потрібно показати свої зубки лікарю. А ще, звичайно, бажано ходити на профілактичні огляди раз у півроку, а не йти до стоматолога тоді, коли вже зуби зовсім зіпсувалися. Важливо також правильно виконувати всі рекомендації лікаря.

– Ви вже маєте неабиякий досвід. Чи передаєте його комусь?
– Так, моя робота полягає не лише в лікуванні зубів. Оскільки я завідувачка, то, звичайно ж, працюю ще й із персоналом. У нас чудовий колектив. Робота з людьми вимагає дуже багато сил, емоцій, часу, але це також приносить задоволення. До речі, в мене є й інтерни. Ми з ними організовуємо семінари, готуємо конференції. Я намагаюся їх навчити тому, що в наш час, коли бізнес «проник» майже в усі сфери людського життя, треба пам’ятати, що насамперед ти – лікар. Ще навчаю їх клінічному мисленню, адже вони мають уміти не лише поставити пломбу, а й вирішити проблему так, щоб вона більше не виникала.

– Олено Іванівно, скажіть, будь ласка, чи маєте якесь хобі?
– Якщо в мене з’являється вільний час, намагаюся провести його разом зі своєю сім’єю. Невелике коло найближчих друзів, рідні люди – це для мене святе.



Рекомендації спеціаліста

– У якому віці вперше треба відвідати стоматолога?
– Це потрібно зробити тоді, коли прорізалися перші зуби. Хоча все залежить від віку й особливостей розвитку малюка. Треба зважати й на те, що якщо, наприклад, у 6 місяців він дуже боїться незнайомих людей, то краще трохи ще почекати. Але вперше дитину треба показати лікарю не пізніше ніж в 1 рік.

– Як підібрати для дитини зубну пасту та щітку?
– Це зробити нескладно, тому що є спеціальні вікові щітки для дітей від 0 до 2-х років, від 2-х до 4-х, від 4-х до 7-ми, від 8-ми й більше років тощо. Так само є й зубні пасти для дітей різного віку. Зубна щітка має бути обов’язково м’якою.

– Коли і як треба привчати малюка чистити зуби?
– Тут усе суто індивідуально, тому що є діти, які вже в 3 роки можуть починати чистити зубки самі, а декому важко це робити і в 5. У будь-якому разі до семи років мама має допомагати чистити зуби дитині. Для того, аби привчити малюка робити це регулярно, треба не що інше, як приклад батьків. Після сніданку мама або тато мають ставати поряд із нею й чистити зуби разом.

– Чи можна батькам удома виривати молочні зуби в дітей?
– Так, якщо зуб уже «висить, наче на волосині», але перед цим обов’язково треба добре помити руки.



Марія Коробко, фото з архіву Олени Веруги, газета «Деснянка вільна» №12 (415)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.