Кращий бітбоксер України Артем Назаренко: «Дуже хочу стати чемпіоном Європи»

Із року в рік усе частіше помічаємо на екранах телевізорів на перший погляд дивакуватих хлопців, які за допомогою ротових артикуляцій імітують різні мелодії. Звісно, мова йде про бітбоксерів. Щодо бітбоксу, то нині його найчастіше використовують для акомпанементу композицій у стилі хіп-хоп. До речі, бітбокс – це не найсучасніший винахід музикантів, адже подібну до нього техніку використовували, наприклад, ще у радянському фільмі «Веселі хлоп’ята», який знято аж у 1934-му році. І оскільки бітбокс стає все популярнішим, все більше людей прагне навчитися цієї техніки. Вистачає охочих і у Чернігові. А що найприємніше – в обласному центрі проживає найкращий бітбоксер України – 18-річний Артем Назаренко або, як він себе називає, Nobody. Тож про своє незвичне захоплення і творчі плани розповідає чемпіон.

– Бітбокс для молоді – це музика, для більш старших – скоріше за все, щось незрозуміле, а для мене – стиль життя.

– Коли ти захопився бітбоксом?
– Я усе життя займаюся музикою, закінчив музичну школу, грав на бандурі в ансамблі бандуристів «Соколики», також на барабанах граю. А три роки тому я вперше побачив відеокліп із бітбоксерами – мені дуже сподобалося, і я почав цьому вчитися.
– Чи кожен може стати бітбоксером?
– Гадаю, що кожен, але для цього потрібно багато терпіння.

– Тож скільки годин на день треба тренуватися, щоб досягнути успіху?
– Коли тільки починав, то тренувався по 8 годин на день, а тепер – по 4 і 6. На мою думку, потрібно десь років 15, щоб досягти висот у цій справі. А я поки що тренуюся тільки три.
– Та все одно за цей час ти встиг стати чемпіоном України з бітбоксу!
– Чемпіоном України я то став, але дуже б хотілося стати чемпіоном Європи.

– В Україні слабка конкуренція?
– Аж ніяк! На чемпіонаті було 60 людей із усієї України, до речі, з Чернігова подали заявку п’ятеро бітбоксерів. Зрештою, до фіналу потрапило 16 найсильніших, зокрема, і я. Визначали кращих професійні судді – чемпіон світу з бітбоксу болгарин Скілер, а також чемпіони України та Росії. Організувала цей захід Всеукраїнська спільнота бітбоксерів. Як переможець я отримав різні призи, зокрема, спеціальний мікрофон для бітбоксу. Через два роки я буду представляти Україну на чемпонаті світу в Берліні. Такі чемпіонати проводять раз на 3 роки. А свій титул чемпіона України я відстоюватиму наступного року.

– Чи багато у нас, на Чернігівщині, людей, які займаються бітбоксом?
– Близько двох десятків, які гуртуються. Здебільшого це одинадцятикласники та першокурсники. Займатися бітбоксом можна будь-де: крокуючи вулицею, у тролейбусі, вдома. Ми збираємося, і кожен показує, на що здатен. В команду ми не об’єднуємося, працюємо окремо. Бітбокс можна використовувати будь-де, наприклад, я в музучилищі поєднував бітбокс із виступом хору «Дзвіночки», тобто з вокалом, гітарою.

– До речі, чому ти обрав собі таке дивне сценічне ім’я Nobody – у перекладі з англійської воно означає ніхто?
– Мені подобається. Тим більше не бачу ніякого сенсу хизуватися ім’ям, комусь щось доводити.

– Нині що ти робиш?
– Планую вступати на вокаліста до Києва, адже там вчать усьому, що треба для занять бітбоксом, наприклад, правильно дихати. У мене ще є одне захоплення – малювання, я закінчив 15-те Чернігівське профтехучилище і здобув професію дизайнера. Нині ж ходжу на малюванння до обласного Палацу дітей та юнацтва і малюю з натури. Я брав участь у проекті «Денс майдан» та у різних концертах. Також невдовзі разом із однодумцями з місцевого творчого об’єднання «Епоха м’юзик» плануємо відкрити школу бітбоксу у Чернігові, адже багато хто хоче цьому навчатися.

Ірина Осташко, тижневик «Деснянка вільна» №57 (356), фото автора

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.