Традиції лікарської династії Прог живі

У кожного з нас є лікар, якому ми довіряємо, у якого ми постійно лікуємося і якому готові сказати слова щирої подяки. Для жителів мікрорайону Шерстянка таким лікарем є Людмила Прог. 

Більше 35 років з 40 років своєї медичної діяльності Людмила Аркадіївна працює у лікарні № 4, з них 22 — заступником головного лікаря. А всього медичний стаж лікарської династії Прог, яку на початку минулого століття заснувала бабуся Людмили Аркадіївни, нараховує понад 250 років. Лікарями є бабуся, батьки, сестра Людмили Аркадіївни. Сімейну династію продовжив і син Людмили Прог — Ростислав.

— Я лікар у третьому поколінні. Лікарем була моя бабуся, батьки. Мама працювала гінекологом, а батько — військовим лікарем. Мої перші дитячі спогади — вночі дзвонить телефон і мама або тато тихенько збирається і йде на роботу, — розповідає Людмила Аркадіївна. — Ми з сестрою росли у медичній атмосфері, виховувались медичним середовищем, і коли закінчили школу, перед нами не стояло питання: куди піти вчитися? Звичайно, в медичний. Моя сестра Гіса стала, як мама, гінекологом (зараз вона працює завідувачем відділення онкогінекології обласного онкодиспансеру), а я пішла стопами батька і стала терапевтом. Після закінчення інституту декілька років працювала в Курську, а потім приїхала до батьків до Чернігова і зразу ж пішла працювати в поліклініку 4—ї міської лікарні. Мене тоді багато хто відмовляв, говорили, що поліклініка невелика, немає можливості для професійного росту. Але я стала працювати тут і ніколи не пошкодувала про своє рішення.

— Вашу лікарню пацієнти часто називають острівцем милосердя…
— Це дійсно так. Район у нас робітничий, дуже багато пенсіонерів. Вони колись працювали на КСК, «Хімволокно», добре заробляли, були запитані, а зараз залишилися не у справ. Це дуже важко пережити. Можливо, ми не завжди можемо допомогти такій людині, але обов’язково повинні вислухати її та поспівчувати. Адже лікують не тільки ліками, але і добрим словом. І взагалі, вважаю, що головна медична наука — це наука співчуття, а головна риса лікаря — милосердя. Так і працюємо.

— Людмило Аркадіївно, ваш син Ростислав продовжив сімейну традицію і теж став лікарем, причому знаним лікарем, відомим у світі практикуючим ангіохірургом.
— Ростислав — лікар-кардіолог. Після закінчення інституту він декілька років працював у Дніпропетровську, там захистив кандидатську дисертацію, а вісім років тому переїхав до Німеччини. Ростислав блискуче здав професійні іспити, зразу ж отримав дозвіл на роботу лікарем. Вже третій рік він завідує кардіологічним відділенням клініки в Дюссельдорфі.

— А ви обговорюєте з сином медичні проблеми?
— Звичайно, кожний вечір я спілкуюся з сином по скайпу, він розповідає мені про свої операції, про роботу відділення. На жаль, ми так від них відстали. І навіть половини того, що мені розказує син, я не можу впровадити у своїй лікарні: немає ні устаткування, ні фінансування. Буває, що я консультуюся з сином з приводу лікування хворих. Посилаю електронною поштою кардіограми, результати аналізів, а він радить, як лікувати в тому або іншому випадку, або ж підказує, до якого фахівця можна звернутися хворому в Україні.

— А яка у вас головна сімейна традиція?
— Служити людям, а інакше справжніх лікарів і не буває.

Олена Березкіна, тижневик «Чернігівські відомості», 13 червня 2012 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.