Денис Бобчинець мріє стати хірургом, але вже сьогодні рятує людям життя

Незважаючи на молодий вік, Денис Бобчинець вже довів собі та оточуючим людям, що є «справжнім чоловіком». У свої 22 роки йому вдалося досягти чималих успіхів, - юнаку під силу не тільки фінансово підтримувати свою сім'ю, а й одночасно здобувати вищу освіту. Денис має багато людських чеснот, а головним своїм досягненням вважає факт врятованого життя. Отже, знайомтеся...

Освіта

Денис Бобчинець народився й виріс у Чернігові. Навчався у ЗОШ №23 (мікрорайон Бобровиця). Наступною ланкою в навчальному процесі для Дениса було Чернігівське вище професійне училище №15, де він і набув спеціальності токаря. Тож немає нічого дивного в тому, що трудовий шлях Дениса розпочався на ВАТ «ЧеЗаРа» за спеціальністю. Цього року юнак вирішив продовжити освіту й вступив на заочне відділення фізико-матема-тичного факультету Чернігівського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. Навчається за держзамовленням.

- Денисе, чому Ви одразу після школи не здобували вищої освіти?
- Саме тоді я не мав належної фінансової підтримки (мама Дениса не працювала й тому він, як справжній чоловік, взяв на себе відповідальність не тільки за власне життя, а й долю своєї сім'ї - Авт.), а в училищі платили стипендію. Під час навчання Денису доводилося одночасно підробляти в декількох місцях. Зазвичай непоганий заробіток приносила праця маляра-штукатура на приватних будівництвах. А одного разу йому випала нагода підробітку в... рятувальній службі.

Людське життя безцінне»

- Розкажіть про Ваш досвід роботи рятувальником...
- Це вийшло випадково. Одного разу, вже працюючи на «радіозаводі» я взяв відпустку за свій рахунок. Мій товариш, який вже обіймав посаду рятувальника, зателефонував і повідомив, що потрібен співробітник на «Станцію човнів» (розташована в обласному центрі у районі готелю «Брянськ»). І в перший день так званого «підробітку» мені довелося рятувати людське життя.
Все відбувалося так. Я засмагав, сидячи у човні, - людей на пляжі було небагато. І раптом жінка, яка відпочивала неподалік, почала кричати: «Рятуйте! Діти потонули!». Біля неї весь час крутилася малеча, і під час огляду узбережжя я подумав, що діти прийшли з нею.

- Що було потім?
- Пригадати можу лише події, які відбувалися, коли я вже опинився у воді й почав пірнати. Першого хлопчика знайшов майже одразу, - його швидко вдалося привести до тями. Другого шукали довго. Два добровольці, які прийшли на допомогу, і знайшли другу дитину, але, на жаль, нічого вдіяти вже було не можна...
Врятований хлопчик потім розповів, що його закрутило у воді й потягло на дно, - тобто діти потрапили до виру.
Зі спогадів жінки: «Все сталося настільки швидко, що навіть і крикнути не встигла, - побачила лише дитячу руку з води». Потім з'ясувалося, що дітлахи не її, - вони прийшли на річку без супроводу батьків.

- Де Ви навчалися плавати?
- Вчився плавати самотужки, бо мав велике бажання. До речі, цей процес відбувався на місці, де з хлопцями сталося нещастя. Я знаю не з чуток, що на цій ділянці річки є ями й вири. І я з друзями, будучи дітьми, приходив купатися сюди без нагляду дорослих. Але з нами нічого прикрого, на щастя, не траплялося. Щоправда, ми поводилися обережніше, - зазвичай не запливали далеко. Хоча повинен зізнатися, - моя мати інколи теж не знала, що я ходжу з друзями на річку.

- Навіщо Вам знадобився такий досвід роботи?
- Два роки тому я навчався справі рятувальника з власної ініціативи. І мені хотілося застосувати власний досвід у реальному житті. Зараз поясню докладніше.
Дуже добре, що початкові знання щодо порятунку людського життя нам прищеплюють, починаючи зі школи. Мій заочний досвід не обмежився ПТУ й ведійськими курсами тільки з огляду на те, що я прагнув володіти цими знаннями досконало. Якнайменше для того, щоб у випадку нещастя не стояти, пасивно спостерігаючи, а діяти.
Саме такі мотиви дали мені поштовх платити гроші за приватне навчання фахівцю-рятувальнику. А самотужки я брав інформацію з медичних довідників про те, як поводитися у разі нещасних випадків на воді, при дорожньо-транспортних пригодах, пожежах і таке інше. Але ж, коли я навчався цій грамоті, в мене не було намірів працювати рятувальником. На мою думку, кожна людина повинна володіти такими важливими й потрібними знаннями.

- Я навіть не знала, що цьому навчають за гроші...
- За гроші навчають чому завгодно. Це такі ж приватні курси або репетиторство, приміром, як загальноосвітні науки - біологія чи вища математика.
Специфічну освіту я отримував два роки тому. Моїм вчителем був професійний пожежник. Період навчання якраз співпав із завершенням освіти в училищі, тому цей час був для мене доволі складним.

Дружнє коло

- Денисе, як Ви відпочиваєте?
- Зазвичай активно. Влітку виїжджаємо з друзями до лісу чи на річку - Десну або Снов, а ще всім нам до вподоби Блакитні озера. Перш за все - це відпочинок від міста й мобільних телефонів. Протягом літа виходить виїхати разів десять (зазвичай у вихідні на 2-3 доби) автомобілем чи велосипедами. На мою думку, діставатися на місце цікавіше велосипедами. Оптимальна кількість для учасників туру 3-5 чоловік, - тоді відпочивати цікаво й весело. Коли людей більше, чомусь не виходить якісно розважитися.

- Як Ви розважаєтеся?
- Це називається «пригадати дитинство»... Наприклад, катання на «тарзанках», які прив'язуються до великих Тміцних дерев. Або ж проводимо всілякі вікторини чи змагання для підтримання не тільки фізичних, а й розумових здібностей. Для переможців вікторин купуються призи (частіш за все, вони представлені маркером або ручкою), але все одно дуже цікаво.

- Ви берете з собою дівчат?
- Рідко. При дівчатах скутіше поводишся, потрібно себе контролювати, наприклад, щоб не бовкнути зайвого.

Життєві вподобання

- Денисе, чому обрали фізмат?
- Борюся зі своїми страхами (посміхається - Авт.), - не дуже любив математику в школі.

- Тобто, Ви хочете навчати підростаюче покоління математиці?
- Ні. Я здобуваю цю освіту скоріш для самовиховання. Хоча, коли я навчав практиканта за своєю спеціальністю, мені сподобався цей досвід.
Наразі я тільки мрію продовжити навчання в медуніверситеті, щоб опанувати професію хірурга.

- До чого ще маєте хист?
- Душа лежить до автосправи й до всього, що може бути пов'язане з механікою. Здобута професія мені подобається, - вона має нерозривний зв'язок з машинобудуванням.
В мене є водійське посвідчення й, звісно, хочеться придбати авто. Оскільки в наш час обслуговування на автостанції дуже дороге, потрібно мати тяму, щоб вміти це робити самому.

Молодь обирає здоров'я

- Не збираєтеся одружуватися?
- Я вважаю, що спочатку потрібно вивчитися й мати гідний статус у житті. Зараз в мене немає коханої людини.

- Чому? Ви маєте особливі вимоги щодо дівчат?
- Сьогодні, як кажуть, дівчата «зіпсовані», тобто з поганим ставленням до себе: певна частина має шкідливі звички й володіє дуже маленьким словниковим запасом.
Я не палю й не вживаю алкогольних напоїв. Мої друзі також підтримують здоровий спосіб життя, а один з них взагалі вегетаріанець.

- Як ви «прийшли» до здорового способу життя?
- Молодь зараз не дуже-то переймається станом свого здоров'я або розмірковує про наслідки шкідливих звичок.
Я зростав у сільській місцевості в бабусі й відповідно не відвідував дитячий садочок. Палити, звичайно ж, пробував - не сподобалося страшенно.
Стан сп'яніння погіршує пам'ять. Якщо збирається велика компанія, щоб не привертати до себе відвертої уваги, я вживаю безалкогольне пиво. Останніми роками відмовляюся й від щеплень.

- А друзі з яких причин не вживають алкоголю?
- З тих, що і я, - близькі друзі, з якими постійно спілкуюсь та відпочиваю, обрали здоровий спосіб життя. Збираючись на природу, ми беремо з собою багато різної смакоти і просто радіємо життю. От уявіть собі, - люди спілкуються увечері навколо вогнища - атмосфера майже чарівна, і тут хтось бере й раптом запалює цигарку. Як розумієте, - це псує загальні враження. Я не стою осторонь, коли, як кажуть, є доцільним переконати людину не палити. А там вже кожен - хазяїн своїй долі. Я завжди відкрито висловлюю свою думку, ні в якому разі не позаочі. У випадках, коли мені щось не подобається, я про це говорю відкрито, звісно, дуже толерантно, щоб не образити почуттів іншої людини. Багато знайомих при мені не палять, висловлюючи у такий спосіб свою повагу.

- А дівчата?
- Здебільшого зустрічалися дівчата, які не палять.

- Як проводите вільний час взимку?
- Ходимо з друзями в кіно, цього сезону відвідали молодіжний театр. А взагалі, як звичайна молодь, проводимо час у спілкуванні в кафе або кав'ярні.
- Любите солодощі?
- Не дуже, - на тортики дивлюся спокійно. Люблю морозиво.

Кор.: Отакий матеріал про хорошого хлопця і громадянина. Хочу побажати Денисові, щоб його мрії й сподівання обов'язково здійснилися.



Тетяна Леонова, тижневик «Чернігівщина» №1 (276)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.