З пробитою легенею пройшов кілометр

16  серпня 21-річний В'ячеслав Йовса з села Іваниця Ічнянського району прийшов, як 11 завжди, на роботу. Він скотар ЗАТ «Нива+». Однак загнати корів у корівник у той день хлопець так і не зміг. Сидів на лавочці під фермою, і танув на очах. Виявляється, на роботу В'ячеслав прийшов з пробитою легенею.

Ледь не задихнувся

— В'ячеслава Йовсу привезли до нас о 21.15, — говорить завідувач хірургічного відділення ічнянської районної лікарні Михайло Острик. — Хворий був у тяжкому стані. Дихав важко, вигляд мав синюшний, скаржився на біль у грудній клітці зліва. Його оглянув черговий лікар-травматолог Володимир Горчинський. У хворого були три проникаючі рани грудної клітки зліва. Зробили рентген. Ліва легеня виявилася проколотою, здулась, як кулька.
Хлопець розповів, що поранився вилами. В грудну клітку увійшли три з чотирьох зубців. Перший уперся в кістку, другий проник глибше, а третій увійшов під рукою, прямо в легеню.

З пробитої легені у грудну порожнину вийшло повітря, тобто виник пневмоторакс. Повітря своїм тиском сильно здавило легеню, вона перестала функціонувати. Також в плевральну порожнину потрапила кров (гемоторакс). В операційній лікар зробив обробку ран: промив, прочистив, позашивав. У грудну клітку зліва ввели трубки для виведення крові і повітря. Операція тривала півтори години. Проводилась під місцевим обезболюванням, хворий був при тямі.

Саму легеню не зашивали. Під дією дренажів рана повинна загоїтися сама. Поступово краї поранення злипаються, легеня потроху починає розправлятися. В'ячеславу кололи антибіотики. За хворим спостерігали: якби стан не покращився, робили б ще одну операцію, рану б зашили. Та організм молодий, загоєння йшло нормально. Поступово хворий почав одужувати. Через дві-три доби легеня розправилася, почала працювати. На п'ятий день видалили дренаж.

Усе закінчилося добре, а могли б бути серйозні ускладнення. Якби постраждалого негайно не привезли до лікарні, якби лікар-травматолог зразу ж не приступив до операції, хворий міг би померти від задухи. Сильний тиск повітря, що скопилось у грудній клітці, міг викликати порушення роботи серця. Добре, що операція була проведена вчасно і правильно.

І що то було? Невже НЛО?

Про те, як вила пробили Славику легеню, в селі говорять різне. Кажуть, що в той день у родині Йовсів сталася сварка — щось не помирили батько з сином. І батько взявся за вила.
В'ячеслава застала на фермі.

Хлопець йшов на вечірню зміну, приганяти корів з пасовища. Розповів, що сталося, так:
— Після обіду, у п'ятнадцять хвилин на шосту я порався в сараї, годував поросят. Як заходив, поставив вила під стінкою. А малий племінник бігав там поряд, мабуть, перевернув. Уже треба було йти на роботу. Виходячи із сараю, я зачепився за поріг і впав. І якраз лівим боком на вила. Вони лежали перевернутими догори зубцями. В боку тільки защеміло. Думав, зубці шкіру пробили.

— Ви не почули, як зубець увійшов у легеню? Може, випили до того?
— Я, взагалі-то, не п'ю. Але в той день у нас, правда, були іменини, — соромлячись, зізнається Славик.
— Коли піднявся, вила впали. Крові було зовсім трохи. Нічого не підозрюючи, пішов на роботу. Ферма за кілометр від дому. Але працювати не зміг. Мені стало погано, посидів на лавочці. Приїхала чергова машина, що привозить робочих на ферму. Там є аптечка. Завферми, моя хрещена, промила рану перекисом, замазала зеленкою. І повезли мене машиною в Іваницьку лікарню. Мама зі мною поїхала, вона теж була на фермі, працює там. Чергова медсестра зразу виписала направлення на Ічню. І «швидкою» мене відвезли в райлікарню.

Після операції пролежав десь тиждень з трубками. Було важко дихати, неможливо кашлянути. Зараз нічого не болить.
— А говорять, що у вас вдома у той день був сімейний конфлікт, — починаю.
— Ні, ви що, мене батько зроду не трогав.

«Наші справи»

В'ячеслав з батьком Володимиром Йовсою працюють у парі, на одній підводі корм коровам розвозять. Разом на роботі, разом вдома.
— Я живу неподалік, — говорить дільничний інспектор Володимир Сміян. — 16 серпня сусіди зателефонували, що у Йовсів вдома бійка. Але коли приїхав до них, у дворі вже нікого з чоловіків не було. Хазяйка сказала: сварились чи ні, то наші проблеми. І все. На другий день я бачив Володимира Йовсу. Той сказав, що у них усе нормально. Заяву ніхто з них не писав.

Тільки сволота напише заяву на рідного батька, який би він не був. Незрозуміла позиція міліції: там що, вірять усім на слово? З якого часу?

Олена Гобанова, тижневик «Вісник Ч» №37 (1271)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.