Мати прикувала сина за шию ланцюгом

Олександр Мех із Шестовиці сидів на залізному ланцюгу три дні. Мати Любов Мех прив’язала його до батареї, яка поряд із ліжком. Сталося це під час чергового запою Олександра.

«Так він виходить із запою»

Коли зайшли до двору Мехів, господарка саме збиралася на базар у Чернігів. Продавати молоко. Ставила сумку з півторалітровими болсанками на «кравчучку».
— Нам допомога треба, а не людське насміхання... — сказала. — Сашко у запоях буйний. Погнався цей раз за мною... Я прив'яжу його, він тоді заспокоюється. Просто так утримати від п'янки неможливо. А прив'язаний, він не добавляє випивки та так поступово із запою і виходить.

Чоловік Любові Мех помер тринадцять років тому. Хазяйовитий був. Сини Толик і Сашко теж добре навчалися вести господарство. Обидва — працьовиті.
Анатолій одружений, не п'є. Живе окремо. А Олександр випиває, та й добре випиває. Мешкає разом із матір'ю.

Олександру 45 років. Раніше жив у Чернігові, працював на фабриці музичних інструментів. (Фабрики вже давно нема). Був одружений. Та дружина пішла від нього. Є донька, вчиться у вузі. Вчиться добре. З батьком і бабусею спілкується.

— А де Олександр гроші бере на випивку? У вас не вимагає?
—- Коли й вимагає. А коли й заробляє. Трактором. Кому виоре весною, кому восени картоплю протрусить...

Трактор Мехи купили, коли розвалювався колгосп. Машини, запчастини списувалися. Продавалися майже за безцінь. Олександр розуміється на техніці. Коли не п'є, усе вміє робити. А як вип'є — його ніби підміняють.

— Якби ж то Сашко сам захотів лікуватися від алкоголізму, — скрушно хитає головою Любов Мех. — Зверталася я до міліції, щоб забрали його на примусове лікування. Кажуть, не маємо права. Було якось, що Сашко побився з міліціонером. А то — односельці ударили його по голові. Був струс мозку. Лежав у лікарні. Після того, як нап'ється, до людей чіпляється. Недавно поскандалив у магазині в Киїнці. Лається із сусідами. Люди кажуть мені: «Зроби хоч що-небудь...» Що я зроблю? Як мені, бідній, жить? Уже таке було, що я його прив'язувала. Він подзвонив у міліцію... Сказав, що прив'язаний і що пожежа. Приїхала міліція. Порадили мені ховати від нього телефон.

— Як ви додумалися на ланцюг посадити?
— Підказали люди. У нас тут півсела на цепу своїх алкоголіків тримають. Порозпивалися хлопці.

— А як же син пив, їв, сидячи на ланцюгу?
— Воду ставила поряд. Їсти пропонувала. Та що вони там їдять, коли нап'ються до безчуствія...

— А в туалет відв'язували?
— Не відв'язувала. Відро ставила.

— А за що ви його прив'язували? За руку? За ногу?
— За що ухвачу.

«За шию. Замок під бородою»

Олександр Мех сам відчинив нам вхідні двері. У нього трусилися руки. Обличчя — припухло.
— Не пив сьогодні нічого. Хочу зав'язать. Пив тільки воду.

Розказує, що мати і брат Анатолій прив'язували його ланцюгом вже кілька разів. Він ляже п'яний на ліжко. Його на ланцюг і до батареї. Опалювальна батарея поряд із ліжком. Було таке, що сидів на ланцюгу п'ять діб. Пити і їсти мати давала. І відро поряд ставила.

— За що саме вас прив'язувають? За руку? За ногу? Чи за поперек?
— Якби ж то. Прив'язують за шию. Туго. І замок отут, під бородою. Голову з трудом повертаю. Ланцюг короткий. Було, що й спати не міг. Щоб відром скористатися для туалету, скручувався у три погибелі.

Після останнього домашнього ув'язнення Олександр написав заяву до міліції. Заявив також, що брат Анатолій вимагає на нього переписати трактор.

— То брат вимагає чи ні передати йому трактор?
— Та не так брат. Мати каже, щоб трактор переписав на брата.
— Мати скаржилася, що ображаєте її. Ви били коли матір?
— Не бив ніколи. Кричав по п'янці. Але не бив.

— Часто бувають запої?
— Буває, що раз у півроку. Але як зарядив, то на місяць.

— А як заробляєте гроші?
— Рибу ловлю, продаю. Шестовиця ж — на Десні. Трактором заробляю. До трактора можна і плуг причепить, і косарку, і гребалку.

Розповідає, що влітку косив сіно.
Старалася вся сім'я. У брата Анатолія дві корови, телиця і кінь. Сіно повигорало. Щоб заготовить причіп сіна, треба скосити десять гектарів.
— Літо косив, а молока не бачу, — каже Олександр. — Прошу у матері молока. Не дає. Ховає од мене. Каже: «Я тобі в черево заливать не буду. Мені продать треба. Щоб копійка була».

Розказав Олександр, що недавно брат побив його. Бив по животу. Залишилися синці. Бив п'яного.
Із сусідами коли й полається, але у ворожнечу це не переростає. Сьогодні увечері не помирилися — а назавтра вранці розмовляють. Із сусідами він не бився.
Брат Олександра Анатолій мешкає у центрі села. Постукали у добротні ворота. Загавкав собака. Вийшла дружина Анатолія. Настроєна була відверто вороже. Не захотів нічого пояснювати і сам Анатолій.

«П'ють багато»

— Чи правда, що у Шестовиці «півсела тримає на ланцюгу своїх алкоголіків»? — запитуємо у секретаря сільської ради Надії Болтрик.
— Ні, звісно. Але колись був випадок. Прив'язувала дружина чоловіка. Та він уже помер. Ходив по дворах, до людей чіплявся. А п'ють зараз люди багато. І не тільки у нас в Шестовиці.

— Олександр Мех теж чіпляється до людей?
— Битись — не б'ється, але гряззю може облити з голови до ніг.
— Сашко з матір'ю дружить, коли він тверезий, — розказує вісімдесятирічна сусідка Олександра Курач. — А коли п'яний, вони не мирять. Було, що Сашка родичі зв'язали да лозиною, лозиною. А то прив'язували його. П'яний, він ображає людей. Нагомонить такого, що... А не кожна людина стерпить.

— А коли не п'є, він працює?
— Працює. Робить, як бугай! А коли п'яний... Молодьож у селі спивається. П'ють що попало. Раніше самогон гнали із картоплі, буряка. А тепер хімії намутять. І труять себе. Хто винний у цьому всьому? Винувата жисть.


Олександр Мех: «Прив’язують за шию»

Тамара Кравченко, Валентина Тимошко, тижневик «Вісник Ч» №36 (1270)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.