«Універбаза» на Щорса проходить випробування ринком

Споживчу кооперацію неспроста в колишньому Союзі називали державою в державі. Хоча її аж ніяк не можна назвати державною структурою. Породжена насущними потребами на певному етапі суспільного розвитку, вона відіграла вельми важливу роль у насиченні споживчого ринку країни, доходячи в найглухіші її закутки.
Зрештою, чому відіграла? Цю її роль важко применшити і сьогодні, коли нові форми торговельного обслуговування населення на приватних засадах нерідко відбирають «хліб» і у кооператорів. Ось тільки приватники керуються при цьому власною вигодою. У глухе ж село, куди бензин обійдеться дорожче, ніж передбачуваний виторг, приватник не поїде. А кооператор зобов'язаний, бо там живуть не просто люди, а ще і його пайовики.

Звідси і коренева відмінність споживчої кооперації від інших форм обслуговування - державних та приватних. Чим тільки споживкооперація не займалася? Чого тільки не водилося на її універсальних базах? А як нині почуваються ці структури? Про це сьогодні наша розмова з директором підприємства споживчої кооперації «Універбаза» облспоживспілки Іваном Ситенком.

- Раніше, - розповідає Іван Михайлович, - це було потужне промислово-оптове підприємство. Продовольча група розміщувалася на вулиці Щорса, 54. Тут були зосереджені товари в основному для жителів Чернігівського району.
Системні кризові процеси у перші роки незалежності України боляче вдарили і по споживчій кооперації. Порушені напрацьовані схеми товарного забезпечення практично по всіх групах споживчих товарів, безробіття, борги із зарплати, низькі заробітки і безбожна інфляція фактично зруйнували споживчий ринок. Купівельна спроможність населення зазнала різкого спаду.

У 1997 році, коли я прийняв «Універбазу», практично всі склади були зачинені, нічого було зберігати. Умови діям і поведінці кооператорів диктувало саме життя. Треба було зважати на реалії, від чогось відмовлятись, до чогось прислуховуватися і брати його на озброєння, словом, організаційно оптимізуватися. Йшлося про елементарне: за будь-яких умов вижити.
Вижили. Жодного метра складських чи офісних приміщень не продали. Так, не всі вони сьогодні задіяні для власних потреб. Частину здаємо в оренду. І це також допомогло вижити. Хоча чергова фінансово-економічна криза і тут дала про себе знати, змусила й орендарів ощадити буквально на всьому.

Життя також примусило вести власний роздріб. Щодня - свіжа копійка. Звичайно, все це потребувало певних затрат. Взяли під своє крило сім міськкоопторгівських магазинів. Маємо п'ять закладів ресторанного господарства, котрі раніше також належали міському коопторгу.

Це відомий в обласному центрі ресторан «Старий Чернігів» на П'яти кутах, їдальня в кооперативному технікумі, кафе у приміщенні облспоживспілки та на вулиці Щорса. Три роки минуло звідтоді, як запрацював під нашою опікою ресторан «Старий Чернігів». В одному з ним приміщенні, на першому поверсі, розміщений маркет та безалкогольний кафетерій, у який полюбляють заходити не тільки діти, а й дорослі. В облаштування цих трьох закладів «Універбаза» уклала три мільйони гривень власних обігових коштів. До речі, коли в Чернігові відбувався республіканський семінар, його учасники дістали можливість познайомитися з організацією роботи у цих торговельних точках.

А поділитися працівникам маркету було чим. Скажімо, торік його товарообіг зріс у півтора раза і перевищив мільйон гривень. Тут зуміли налагодити ефективну співпрацю з постачальниками, уважно вивчають попит покупців, асортимент товарів вельми широкий. І люди, звісно, пішли сюди. Зважте: виторг протягом першого року роботи не перевищив 300 тисяч гривень.
Чудовий, високопрофесійний колектив маркету очолює Світлана Москалець. У ньому три десятка чоловік - стільки, скільки ще донедавна налічувалося в усій системі «Універбази». Люди у маркеті сумлінно ставляться до обов'язків, дорожать своїм місцем роботи, професійною честю.

Власний роздріб дозволив створити нові робочі місця. Нині в системі «Універбази» працює вп'ятеро більше людей. Прагнемо створювати належні умови праці для кооператорів, краще задовольняти споживчий попит, поліпшувати економічні показники підприємства загалом.

- Виходить, Іване Михайловичу, нинішня фінансово-економічна криза не про вас?
- І про нас також. Правда, минулий рік завершили хоч і з невеликим, але прибутком. Великі кошти доводиться виділяти на утримання і збереження того, що маємо. Спорудили власну котельну. І тепер опалення приміщень «Універбази» площею п'ять тисяч квадратних метрів обходиться дешевше, ніж будівля «Старого Чернігова» площею дві тисячі квадратних метрів, оскільки ресторан, маркет та кафетерій користуються централізованим опаленням.
Багато уваги приділяємо підготовці високопрофесійних і відповідальних кадрів. Сюди, де розташована «Універбаза», добиратися непросто, особливо взимку. Маємо намір придбати автобус, аби вирішити цю проблему.

Звичайно, гордимося своїм маркетом, який за обсягом товарообігу серед аналогічних торговельних закладів вийшов на перше місце в системі споживчої кооперації не тільки області, а й держави. Ми в жодному магазині не скорочували ті групи товарів, на які обмежені торговельні надбавки.
Хотілося б добре слово сказати про колектив оптово-роздрібного магазину «Книги», який забезпечує новими виданнями всю систему споживчої кооперації області. А працює в ньому справжній книголюб, можна сказати, фанат своєї справи Валерій Пінчук.

- Трудові колективи, як правило, мають тоді перспективу, коли молодечий запал, сучасні знання органічно поєднуються з досвідом старших колег...
- Саме так. З великим задоволенням називаю ім'я головного бухгалтера «Універбази» Олександри Плющ. Вона тривалий час працює в системі споживчої кооперації, дуже добре знає свою справу. Наведу такий приклад. На підприємство прийшли податківці з черговою перевіркою. І якими були їх слова щодо Олександри Миколаївни? «Нам би таких фахівців», - сказали.
До таких належать і заступник директора Катерина Сафронова, завідуюча складом Ольга Мітус, начальник торгового відділу Галина Березовська, юрконсульт Олена Верюга, завідуюча магазином №1, наш ветеран Валентина Сидоренко, завідуюча виробництвом, бригадир кухарів ресторану «Старий Чернігів» Людмила Шеша, завідуюча їдальнею кооперативного технікуму Олена Сєдько, водій Микола Чуста, завідуюча кафе при облспоживспілці Валентина Чернякова. Раді ми й молодим фахівцям, дітям наших кооператорів, котрі після кооптехнікумів-ської освіти продовжують навчатися заочно у вищих навчальних закладах, зокрема бухгалтерам Катерині Окопній та Ірині Лященко, товарознавцю Ірині Долі та іншим.
Переконаний, у колективу «Універбази» є майбутнє ще й тому, що наша робота потрібна людям. І в найближчі роки споживкооперація виконуватиме свою важливу соціальну функцію. Бачимо й перспективи подальшого розвитку.

Петро Громовий, Володимир Лисенко, тижневик «Деснянська Правда – вільна»

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.