«Хрест свободи» для «Ніжинських вогників Перемоги»

30 вересня, напередод­ні свята Покрови Пресвя­тої Богородиці, Дня україн­ського козацтва та Дня за­хисників і захисниць Укра­їни, 36-річна Ольга Лиси­вець із Ніжина отримала з рук священнослужителя та капелана отця Сергія Чечина медаль «Хрест Свободи» від Митрополита Київсько­го і всієї України Епіфанія.

«З нами правда, а де прав­да - там Бог, а де Бог - там Перемога», - так Ольга під­писала своє фото із нагоро­дою.



Нагороду Митрополита Епіфанія Ользі Лисивець вручив отець Сергій Чечин



- Ця нагорода стала для мене справжньою несподіванкою, - ді­литься вона. - Отець Сергій, з яким ми давно знайомі і тісно співпра­цюємо, допомагаючи захисни­кам, просто покликав мене у Со­бор Всіх Святих і в цій атмосфері умиротворення, віри і спокою вру­чив таку почесну відзнаку від само­го Митрополита Епіфанія. Це було надзвичайно приємно, хоча своєю волонтерською діяльністю я займа­юся точно не заради винагород.

А волонтерити Ольга почала ще у 2014 році:

- Так швидко пролетіло вже де­сять років війни. Та я пам’ятаю, як усе починалося, неначе це було вчора. У Соборі Всіх Святих міс­цеві жінки організували волонтер­ську групу «Солдатські страви», до якої приєдналася і я. Ми регу­лярно збиралися, щоб приготува­ти сухі борщові набори для наших захисників. Згодом така допомо­га стала незатребуваною, тож в основному ми займалися різними зборами. Усе змінив лютий 2022­го.

Якщо чесно, нехай і не на сто відсотків, але про те, що буде повномасштабне вторгнення росі­ян, я знала. У ніч на 24 лютого саме була на зміні (Ольга працює медсестрою в Ніжинській місь­кій лікарні. - Авт.). Коли пролуна­ли перші вибухи, одразу ж здога­далася, що це. Стало очевидним, що відтепер допомога військовим знову має вийти на перший план.
Отож влітку 2022-го Ольга ра­зом із такими ж активістами орга­нізували справжнє виробництво окопних свічок.

- Тоді дуже допомогли сусіди, знайомі. Багато хто крутив дома заготовки для окопних свічок. Спо­чатку заливала їх я просто у квар­тирі, та згодом зрозуміла, що тре­ба шукати більш підходяще місце - розтоплений віск і парафін дають специфічний запах і чадять. Отож разом ми знайшли підвал і про­довжили виробництво уже там. За день гуртом могли залити до тися­чі окопних свічок, - згадує Ольга. - Паралельно виготовляли обереги-вервиці, організовували збори на потреби різних бригад. Звісно, весь цей час цікавились у військо­вих, що їм іще потрібно. І ось нам вперше замовили... димові шаш­ки. Ми розуміли, що на фронті ця річ дуже потрібна, адже з їхньою допомогою можна дезорієнтувати ворога, прикрити відхід групи піс­ля завдання чи вивезення поране­них, але готового рецепта виготов­лення справді дієво ї димово ї шаш­ки в Інтернеті не знайдеш. Довело­ся нашим активістам розробляти її практично самотужки. Активно за­йнявся цим Саша Черненко. Хоч працює він на залізниці, та з ди­тинства любить фізику і хімію, ось і почав експериментувати, пробува­ти різні варіанти. Вперше димову шашку власного виробництва ми випробували у березні 2023-го.

Вона дала непоганий результат - густу димову завісу на півтори хви­лини, тож 24 березня ми відпра­вили на передову першу партію таких піротехнічних засобів -131 штуку. А влітку до нас доєднався Геннадій Єсипенко - батько за­гиблого Героя Олександра Єсипенка. 25-річний Сашко у перші дні повномасштабного вторгнен­ня добровольцем прибув до війсь­ккомату, 12 березня уклав контр­акт із ЗСУ, а 30 березня загинув поблизу села Велика Дорога. Що
там казати, цю втрату батьки пере­жили дуже важко. Спочатку родина Єсипенків дуже допомагала нам донатами, а згодом почала пра­цювати і на самому виробництві, причому Геннадій активно вдоско­налює і виготовляє наші дими, ка­же, що, якби у його сина були такі,
можливо, він залишився б живим, як і чимало наших хлопців на пере­довій. Разом ми робимо вже не ли­ше звичайні димові шашки, а й ко­льорові димовухи. Вони мають бу­ти токсичнішими (щодо цього ще чекаємо відгуків від військових). Далі ж перед нами стоїть іще низка викликів - наші захисники просять чорні димові та сльозогінні шашки. На жаль, поки що зробити таких ми не можемо, не маємо потрібних ін­гредієнтів.

Якщо пояснювати примітивно, стандартна димова шашка склада­ється із міцного картонного тубу­са, в який поміщається суміш із па­рафіну, селітри, цукру та гліцерину, опускається піротехнічний дріт і по­тім вся ця конструкція щільненько склеюється. Здавалось би, все просто, та лише над складом суміші чо­ловіки чаклували не один тиждень.

- Останнім часом підготовкою тубусів та заглушок для них у нас займається ТОВ «Дамінер» під ке­рівництвом Миколи Кондратюка. Тубусів у нас поки що достатньо, а ось ДВП (деревоволокниста плита. - Авт.) триміліметрової товщини на заглушки треба, - каже Ольга.
- Далі Гена Єсипенко пробиває тубуси скобами, щоб ці заглушки трималися. Коли потрібно забива­ти димовухи сумішшю, ми збирає­мось гуртом. Потім у кожну шаш­ку вставляється піротехнічний за­пал (зазвичай його робить Саша Черненко, а Олег Дем’яненко та Оксана Бесараб накручують). Кожну димову шашку ми пакує­мо у стрейч-плівку і розкладаємо їх у ящики по 34 штуки. Переда­ємо у різні підрозділи за запита­ми, та в запасі димів у нас ніколи не залишається. Крім того, остан­нім часом ми почали співпрацюва­ти ще й із навчальними центрами.

Щомісяця передаємо їм по 200­300 димових шашок для навчан­ня. Спочатку сумнівалися - на пе­редовій вони точно більше потріб­ні, але після спілкування з інструк­торами зрозуміли - навчитися ни­ми користуватися заздалегідь теж важливо. Хлопці часто передають нам вітання, подяки за нашу піро­техніку, навіть солодкі подарунки, та найбільшою нагородою завжди є їхні розповіді про те, як ці дими допомогли врятувати життя комусь із побратимів. Кращої винагороди годі й чекати!

Днями ГО «Ніжинські вогники Перемоги» (його Ольга Лисивець зареєструвала у жовтні 2023-го, щоб мати змогу офіційно оголошу­вати збори на потреби військових) відправила нашим хлопцям уже 99-ту партію димових шашок - 510 штук. Усього ж за цей час ні­жинські активісти виробили їх по­над двадцять дві з половиною тисячі! І цим їхня діяльність не об­межується.

- Не забуваємо про окоп­ні свічки, хоч зараз і робимо їх не­багато, плетіння сіток (до речі, для полегшення цього процесу Гена Єсипенко зробив кілька додатко­вих. пристроїв), багаторазові гріл­ки (їх у нас виготовляє дружина Ге­ни Юлія), ну і, звісно ж, оголошуємо різні супутні збори - наприклад на принтери, протимінні чоботи «Павуки», вологі серветки тощо. Велика дяка всім, хто долучається до цієї діяльності! Багатьох наших помічників я сьогодні не назвала, але кожного ми дуже-дуже цінує­мо. Серед нас є люди різного віку
- від школярів до пенсіонерів, різ­них професій - лікарі, вчителі, про­давці. На мою думку, кожна люди­на може знайти бодай день чи го­динку, щоб зробити щось корис­не для допомоги військовим. Як­що говорити про себе, то я давно помітила - коли почала займатися волонтерством, просто навчила­ся краще планувати час і швидше виконувати роботу. Тепер встигаю і працювати, і робити хатні справи, і приділяти увагу дітям (а їх у Ольги троє - синочки 7, 11 та 18 років. - Авт.), і допомагати нашим захис­никам. Саме вони зараз виборю­ють наше спільне майбутнє і час­то виборюють ціною свого життя, тож ми маємо стати для них надій­ним тилом.

Отож доєднуйтесь до «Ніжин­ських вогників Перемоги» або до будь-якої іншої волонтерської ор­ганізації, або хоча б донатьте на потреби військових тим, кому дові­ряєте. Вибороти Перемогу ми змо­жемо лише разом!

Джерело: газета «Гарт», Катерина Дроздова

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.