Наталія Коршок з Талалаївки вже 20 років дарує гарний настрій містянам

Бажання виглядати кра­сивою, доглянутою прита­манне всім жінкам, незалеж­но від віку, професії, статусу. Мода на зачіски постійно мі­няється. Тривалий час довгі коси вважалися головним атрибутом жіночої краси. У сучасному ж світі на перший план виходить практичність, стильність та оригінальність зачіски незалежно від дов­жини волосся. Секрет твого вдалого образу у правильно підібраній зачісці, яка б під­ходила за типом обличчя та волосся, а також за загаль­ним типажем зовнішності. Вдало підібрана зачіска під­німає настрій, підкреслює нашу індивідуальність, на­дає впевненості у собі. Ось тому ми і шукаємо перукаря, «свого майстра», який би до­поміг знайти свій стиль.
Для багатьох жителів Талалаївки і не тільки, таким майстром стала Наталія Коршок. Своєю улюбле­ною справою вона займа­ється вже 20 років. Не шко­дує, що вибрала саме цю професію.

— Стригти я почала ще школяркою, у восьмому кла­сі. Спочатку моїми клієнтами були чоловіки. Першим, кого я підстригла, був двоюрідний брат Віталій Артюх. Потім до мене почали звертатися зна­йомі, родичі, сусіди, щоб я зробила їм зачіски або прос­то підстригла. Я працювала тільки ножицями і гребінцем, без машинки для стрижки волосся.

Коли була можливість, приходила подивитися, як працює у побуткомбінаті пе­рукар Валентина Грищенко із Скороходового. Хоча тоді я ще не планувала бути пе­рукарем, я мріяла стати візажистом. Та, якось попросили зробити дівочі зачіски на випускний, потім на весілля. Справилася. Замовникам сподобалося. Так я і визна­чилася з вибором професії.

у 2002 році закінчила в Чернігові 6-місячні курси, де здобула спеціальність перукар-модельєр. Тоді я і вирішила відкрити власну перукарню і для цього взяла гроші в борг. У готелі оренду­вала кімнату, в ній зробили
ремонт, купила все необ­хідне для справи. І рівно 20 років тому почала працюва­ти. Тоді працювала ще без попереднього запису, була жива черга. Скажу, що нелег­ко було. Треба було напра­цювати клієнтську базу, адже у нашому селищі на той час були ще перукарі. Як завжди, спрацювало «жіноче радіо»: одна клієнтка зайшла, їй сподобалося, вона розповіла іншій. Чоловіки теж зверта­лися. Так і з'явилися постійні клієнти, які залишаються і тепер.



— Пам’ятаєш сво­їх перших клієнток? Чи були невдоволені твоєю роботою?
— Так, моїми клієнтками ще до відкриття перукарні були і є Юлана Стефановська, Лариса Стусь, Галина і Вікторія Василенко, Інна Оленіна. Що тоді, що тепер стараюся щоб клієнти були задоволені.
Незадоволені? Не знаю, відкрито ніхто не казав, усі приходили знову. Коли при­ходить клієнтка, детально обговорюємо, яку зачіску вона хоче. Часто у жінок буває так, з трьох варіантів зачісок вона хоче одну. Були
випадки, коли спробувала відмовити клієнтку від ви­браного типу зачіски (в моїй уяві дана зачіска не підходи­ла), але якщо клієнтка кате­горично наполягає на своє­му, то бажання її — і я роблю. Та більшість зважають на мої зауваження.

— Пам’ятаєш най­складнішу зачіску? Які тепер найпопулярніші у жінок і чоловіків? Яку б зачіску хотіла навчитися робить?
— Найскладніші для мене, і для всіх перукарів — це зачіски на випускні вечо­ри, весілля. Раніше на таку зачіску витрачала від 2,5 годин і більше. Зараз зачіс­ки простіші. Пам'ятаю свою першу весільну зачіску, яку робила Олені Лукаш, най­складнішу для мене.
Серед жінок найбільш популярні різні види каре: каскадне, боб-каре, текстур­не, асиметричне, з чубчиком. Юнаки і молоді чоловіки на­дають перевагу коротким спортивним зачіскам, у моді зараз стрижка «кроп» з еле­ментами вибривання. Сьо­годні легко визначитися, що ти хочеш. Знаходять фото в Інтернеті, показують, уточ­нюють деталі. Мабуть, усі звернули увагу, як змінилися дитячі хлоп'ячі зачіски. Якщо раніше був один-два варіан­ти — коротко кругом, чубчик, то зараз дитячі не відстають у креативності з дорослими. Всім хочеться бути красиви­ми і сучасними. Важкувато працювати з маленькими дітьми — крутяться, можуть капризувати, а підлітки терплячі.

Я цікавлюсь новинками перукарської справи, див­люся майстер-класи по за­чісках, освоюю нові техніки фарбування волосся, адже я не тільки стрижу, а й укла­даю, фарбую волосся. Можу проконсультувати відносно фарби для волосся, підбору шампуню. Щодо нових зачі­сок, то хочу освоїти складну жіночу зачіску «боб-крапля».

Робота нашої середуль­шої із трьох доньок Наталії теж пов'язана з красою, до­глядом за волоссям. Вона майстер кератинового вирів­нювання волосся та холод­ного відновлення. У неї є теж свої постійні клієнтки.

— Тобі увесь день до­водиться працювати стоячи, велике наванта­ження на ноги, спину, як ти відпочиваєш? Не хоті­ла б змінити професію?
— Найкращий для мене відпочинок — це просто по­лежати у тиші, спокої, поди­витися телевізор, відклав­ши мобільний. Відпочинок протягом року планую так, щоб кожного сезону трохи відпочити. На літній відпочи­нок найбільше днів. До війни всією сім'єю їздили до моря. Цього року були у Буковелі.
Про зміну професії не ду­маю. Моя вона. Це точно. А як у майбутньому — ніхто не знає, що буде завтра.

— Свою родину теж обслуговуєш?
— Так, я їх особистий перукар. у доньок довге во­лосся, завжди обговорюємо деталі зачіски. Чоловіка теж стрижу. Найскладніше з ма­мою. Критикує. Сама ж роб­лю зачіску у знайомої майс­трині у Бахмачі.

— У перші дні повномасштабної війни під­приємці сфери обслуговування зіткнулися з труднощами. Як ти пра­цювала?
— Так трапилося, що вій­на застала мене у Чернігові. Було дуже страшно, адже бомбили безкінечно. Отож, як тільки змогли, вирішили добиратися додому. Це було 8 березня. Нам вдалося про­скочити найбільш небезпечні дороги, особливо хвилюва­лися, коли їхали в районі Дмитрівки. Пам'ятаєте, що там творилося...

Березень 2022-го про­сиділа вдома. у розмовах із подругами, знайомими схо­дилися на одній думці, що у такий важкий час усім якось не до краси. Жінки, дівчата відпускали волосся і казали, що будуть чекати перемогу. Чоловіки в солідарність з ними не голилися, відпуска­ли бороди. А як тільки ЗСУ почали гнати ворога з на­ших земель, то скоро і ми, підприємці, відновили свою роботу. На початку квітня я вже обслуговувала клієнтів. Як тоді вони казали, ніби се­лище поверталося до життя. Робила інтернет-замовлення на фарби, засоби по догля­ду за волоссям, перукарські інструменти, з доставкою че­рез «Нову пошту».

Завжди з особливим по­чуттям стараюся обслуговувати військових, які зверта­ються. Хочеться зробити їм приємне.

— Твої поради тим, хто бажає стати перу­карем. Яким він повинен бути?
— На мою думку, ос­новними якостями перукаря повинні бути ввічливість, терпіння і комунікабельність. Головне у нашій роботі — це почути клієнта, щоб він за­лишився задоволеним. Як я роблю? Спочатку вислу­ховую клієнта і намагаюся зрозуміти, що він хоче. Потім ще раз уточнюю відносно довжини волосся чи його ко­льору, якщо це фарбування.
Моя порада майбутнім перукарям — розмовляйте з клієнтом, перепитуйте, екс­периментуйте, адже від цьо­го залежатиме результат. Не бійтеся невдач, не опускайте руки, коли не виходить з пер­шого разу. Навчайтеся, прак­тикуйте нові техніки та стилі.

Я навчилася відчувати настрій клієнта. Багато хто говорить, що лиш сівши у крісло і відчувши дотик гре­бінця, ножиць, розслабля­ється, відпочиває. Стараюся зробити свою роботу якісно, щоб через деякий час знову побачити на порозі цього ж клієнта у гарному настрої!

Джерело: “Трибуна хлібороба”, Інна Половко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.