Легкоатлет із Коропа Олександр Погорілко розповів про свої досягнення та плани на майбутнє

Олександр Погорілко з Коропа побував на бігових доріжках найпрестижніших світових змагань. Він, безсумнівно, - зірковий атлет України. І днями спортсмен прийшов на зустріч до Коропської школи. Разом із ним того дня на питання відповідала і Діана Гончаренко: теж зірка-бігунка, але вже серед жінок. Про що саме говорили із спортсменами і чи відчувають вони себе зірками - читайте нижче.



Один-єдиний - на Чемпіонат світу

Як же ми раділи за нашого Олександра Погорілка, коли у 2021 році він увійшов до складу олімпійської збірної України і поїхав на олімпіаду в Японію. Як же ж пережива­ли і вболівали за свого спортсмена, коли він біг цього літа на Європейських іграх у Польщі.

Нещодавно Саша разом із своєю коха­ною дівчиною Діаною Гончаренко гостював удома, на Коропщині. То ж гріх було б не скористатися таким шансом і не зустрітися із зірковими бігунами. Задати свої запитан­ня, поспілкуватися з Олександром і Діаною змогли коропські школярі.

І хоча особливого представлення Олександр Погорілко не потребує, та все ж...Перше слово взяв тренер Коропської дитячо-юнацької спортивної школи, пер­ший наставник атлета Володимир Лучко.

- Олександр Погорілко - випускник Коропської школи 2017 року. Він най- сильніший в Україні з бігу на 400 метрів. Саша - учасник Європейських ігор, учас­ник Олімпійських ігор у Токіо, Чемпіонату світу, що відбувся в Будапешті. Його осо­бистий рекорд на 400-метрівці - 45,31 с. І це третій результат в історії України: за 80 років української легкої атлетики. Цьогоріч він єдиний з бігунів України потрапив на Чемпіонат світу з легкої атлетики, адже був дуже жорсткий відбір, - коротко про найвищі заслуги Олександра Погорілка розповів Володимир Любомирович і від­разу почав представляти ще одну зіркову гостю. - Діана Гончаренко - із Сум. Вона майстер спорту з акробатики. А нині за­ймається легкою атлетикою. І хоча Діані лише 18 років, вона вже чемпіонка України серед дорослих на дистанції 100 метрів. Учасниця Європейських ігор, Чемпіонату Європи серед юніорів, що відбувався в Єрусалимі.



На фото Діана ГОНЧАРЕНКО та Олександр ПОГОРІЛКО

Та повернімося до Олександра. Вияв­ляється, Саша Погорілко до 11 класу спор­тивних талантів не показував. Хлопець, як і більшість його ровесників, грав у футбол, займався у тренажерному залі. Але у Чемпіонаті району з легкої атлетики все ж таки взяв участь. Бо так шкільний учитель сказав. Тоді на змаганнях він став другим на своїй дистанції, подолавши 400-метрів- ку за хвилину. До речі, спортивний талант свого учня розгледів учитель фізкультури Віктор Борисович Панченко.
Потім хлопець почав займатися у спор­тивній школі, і його результат стрімко зрос­тав. Після закінчення школи Саша став сту­дентом факультету фізичного виховання Сумського вищого навчального закладу. А свої спортивні результати покращував під керівництвом одного з найкращих тренерів України Олега Білодіда. Зараз Олександр Погорілко навчається в магістратурі цього ж закладу і так же продовжує покращувати свої показники.

Жага перемагати

- Цікаво, що тебе спонукало займатися бігом, хлопця, який до цього, як прозвучало раніше, був не спортивним? А ще ж 11 клас: ЗНО, думки про вступ, - адресувалося за­питання зірковому гостю.

- Я бачив свої результати, як вони зростали. Тож у мене виникало бажання перемагати. Це і зараз мене мотивує. Хоча раніше я навіть думав, що вже після отримання диплому не бігатиму, - відповів Олександр.

Цікавилися в Олександра і його вра­женнями від олімпіади в Токіо.



- В Японії було спеціально побудоване олімпійське містечко, де і жили всі спортс­мени. Через пандемію коронавірусу в місто Токіо нас не випускали, - розповів олімпієць із Коропщини. - Хоча сама олім­піада відбувалася без глядачів: причина - пандемія, проте все одно відчувався рівень змагань. А ще, коли порожні трибуни, не так страшно виходити на бігову доріжку і легше налаштуватися. Та й організація - на найвищому рівні.

- А як звикав до того, що ось ти - зви­чайний хлопець, і тут раз - і спортивна зірка? - адресувалося запитання Саші.
- Я ж не в одну хвилину дійшов до цих результатів. Усе відбувалося поступово. Але відчуття, що я - зірка, нема, - і тут за­довольнив цікавість Олександр.

- Скільки мають тренуватися чемпіони? - знову прозвучало запитання.
- По-різному. Коли закладається база, а це березень-квітень, займаємося з поне­ділка по суботу, маємо по два тренування на день. Лише в четвер і суботу по одному тренуванню, - відповідає спортсмен і до­дає, - а одне тренування - це півтори-дві години.



А які ж тренування в чемпіонів? Звісно, що виснажливі, важкі. Адже чемпіонство, першість, у чому б вона не була, завжди дається нелегко. І можна лиш уявити, які старання, робота над своїм тілом і духом, передують тому супер швидкому бігу, фото на п'єдесталі переможців.

А на запитання, що Саша робить, коли щось не виходить, відповів лаконічно: «Пробую ще».

- А яким має бути раціон харчування чемпіонів? - адресували запитання відразу двом гостям.
- У принципі обмежень у харчуванні нема. Правда, коли ми на зборах перед змаганнями, нам складають план харчу­вання. А взагалі я намагаюся їсти менше солодкого, випічки. Хоча, коли чогось хо­четься, - їм, - відповідає Саша.
- А я люблю і вареники з картоплею, і пельмені, і макаронні вироби. А ось рибу не їм, - коротко про свої гастрономічні упо­добання розповіла і Діана.

Ціль - Олімпійські ігри

Діана Гончаренко - другокурсниця того ж вищого навчального закладу, що й Саша. Тренуються обоє в одного тренера. І хоча дівчина стала на бігову доріжку майже випадково, проте її результати і стрімкість їхнього зростання теж вражають.

- Діано, чому ти акробатику змінила на легку атлетику? Адже була майстром спорту? - посипалися запитання від дітей і до бігунки.
- Я займалася парною акробатикою. І коли від нас пішла одна з дівчаток, відбу­лася перестановка спортсменів. Дівчинка, з якою я почала працювати, не завжди могла мене упіймати, тож боялася робити складні елементи. Це і змусило мене піти з акробатики, - відповіла дівчина. - А моя тренерка з акробатики дружила з тренер- кою з легкої атлетики. Так я, одинадця­тирічна, і почала займатися бігом. Але спочатку результатів вражаючих не було, бо ставили мене на різні дистанції.




Та зараз ця юна дівчина показує вра­жаючі результати на біговій доріжці. Вона - чемпіонка: щира, завжди усміхнена та комунікабельна.

Поговорили із зірковими спортсменами і про плани та цілі. То ж про які спортивні досягнення мріють Діана і Саша?
- Моя ціль - Олімпійські ігри, - поспіши­ла відповісти атлетка.



- Хотілося б у наступному році відібра­тися на Олімпійські ігри вже не в естафеті, а в особистому виді. А ще потрапити, як мінімум, до фіналу Чемпіонату Європи, - про свої мрії у спорті розповів і Олександр.

Щиро, від душі хочеться, щоб у цих спортсменів усі їхні мрії здійснилися. Щоб вони досягли того, заради чого так важко працюють.

Ірина Боровська, “Нові горизонти”

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.