Понад п`ять тисяч жителів в одинадцятьох селах обслуговує поліцейський офіцер Корюківської громади

З 30 травня на посаду поліцейського офіцера Корюківської громади призначений капітан поліції Анатолій Олійник. Він відповідає за правопорядок у Наумівці, Сядриному, Бречі, Савинках, Хотіївці, Рейментарівці, Охрамієвичах, Перелюбі, Прибині, Шишківці, Білошицькій Слободі. На роботу щодня їздить із Сядриного, де проживає з сім`єю.



Поліцейська станція розташована в селі Наумівка. Там у новому приміщенні лікарської амбулаторії у поліцейського офіцера громади облаштований кабінет із меблями, оргтехнікою, Інтернетом, кімнатами для відпочинку та прийому їжі.

Безпосередньо в Наумівці Анатолій Миколайович працює щочетверга з 11.00 до 13.00. Кожного тижня буває в старостинських округах, тісно співпрацює зі старостами й перебуває з ними на постійному зв’язку.

— Моя робота практично цілодобова, — каже Анатолій Олійник. — З 8.00 до 20.00 «працює» планшет, тобто приходять повідомлення зі служби «102», за якими я приймаю виклики й виїжджаю. А після 20-ї у разі потреби дзвінки надходять на мій мобільний, номер якого знають у кожному з одинадцяти сіл, де працюю.

Поліцейський офіцер громади забезпечений службовим авто «Renault Duster». У службовому авто повинна бути бензопила, індивідуальна аптечка та для надання першої медичної допомоги при ДТП та аваріях на дорозі, дорожні конуси, помпова рушниця з сейфом, драгер, ін.



Серед переваг транспортного засобу називає дизельний двигун, завдяки чому витрата пального значно менша, ніж у бензинового, і високу посадку авто, що особливо важливо при пересуванні розбитими дорогами, як на Сядрине чи Савинки. До найдальших сіл своєї дільниці повинен добиратися за 40-45 хвилин, у які вкластися нереально через стан доріг.

Поліцейський і поліцейський офіцер громади: у чому різниця?

Поліцейський офіцер громади проходить спеціальну підготовку та має більше повноважень і краще матеріально-технічне забезпечення. Так, щоб стати поліцейським офіцером громади, Анатолій Олійник пройшов курс навчання в Вінниці. За цей час відвідав багато тренінгів, отримав знання та відповідні документи з екстремального водіння, тактичної медицини, пошуку й ідентифікації вибухонебезпечних предметів тощо.

У своїй роботі поліцейський офіцер громади поєднує функції патрульної поліції та дільничних інспекторів, безпосередньо співпрацює з ювенальною службою, кримінальним блоком, слідчими тощо. У громаді він працює як шериф.

Села та їхні проблеми

Анатолій Олійник каже, що в кожному селі аналогічні причини звернення громадян до поліції.

— Чи не в кожному населеному пункті час від часу з’являються точки самогоноваріння, — розповідає поліцейський офіцер громади. — Періодично громадяни порушують правила благоустрою, на тривалий час залишаючи попід дворами привезені дрова. Не кожен знає, що прибрати їх повинні протягом 10 днів.

У Наумівці деяких сільчан попередили про адмінвідповідальність за те, що їхні домашні кури вільно розгулюють центром села. На порушників правил благоустрою, які не дослухаються до зауважень, складатиметься адмінматеріал, який подаватиметься на розгляд адмінкомісії.

Часто доводиться проводити профілактичні бесіди з власниками собак, які відпускають їх вулицями. У селах практично немає безпритульних тварин, бо 99% собак мають власників, які зобов’язані утримувати їх належним чином.

Поліцейського офіцера громади в кожному селі знають навіть діти

У функції поліцейського офіцера громади входить виявлення водіїв, які порушують правила дорожнього руху. Так, нещодавно у Білошицькій Слободі зробив попередження місцевому власнику мопеда, який їздив без мотошолома. Хоча, каже, міг би оштрафувати на 510 гривень.

Анатолій Олійник запевняє, що зараз практично немає хибних викликів по лінії їхньої служби. Поменшало й випадків вчинення домашнього насильства, відколи ввели кримінальну відповідальність. Дуже рідко трапляються крадіжки. З останніх випадків — крадіжка бетонних стовпчиків із нежилих подвір’їв у Сядриному й Тельному, яка була одразу розкрита.

На своїй дільниці Анатолій Олійник постійно проводить профілактичну роботу серед населення з попередження шахрайства, яке процвітає попри війну. Інформує громадян, як поводитися у разі виявлення підозрілих вибухонебезпечних предметів.

— Та найбільша проблема в селах — це все ж таки відсутність роботи для людей, — переконаний поліцейський офіцер громади. — Бо безробіття дає поштовх до вчинення різних правопорушень.

Сім’я «шерифа»

Анатолій Олійник народився та проживає в Сядриному. Їхній з дружиною сім'ї цьогоріч виповнилося 22 роки. Наталія Михайлівна працює медсестрою педіатричного відділення Корюківської лікарні. Мають трьох дітей. Старший 22-річний син Олексій за прикладом батька — поліцейський. Середня донька, 16-річна Анастасія, одинадцятикласниця Сядринського ліцею — творча натура, обожнює рослини та хоче вивчати ландшафтний дизайн. Найменша, восьмирічна Анна, навчатиметься в четвертому класі, любить малювати, ліпити з пластиліну.

Родина Олійників має власний город, допомагає по господарству та з заготівлею кормів батькам, які тримають корів і намагаються в усьому підтримувати своїх дітей

Анатолій Миколайович розповів, що свого часу вивчився на механіка сільськогосподарської техніки, але на роботу влаштуватися не вдалося. Працював у Державній службі охорони, супроводжуючим поштового авто в Укрпошті. Потім разом з дружиною на два з половиною роки виїздили працювати на Донбас, а згодом повернулися у своє рідне село, де мали власне житло.

У правоохоронній сфері Анатолій Олійник з 2007 року. Вісім років працював дільничним інспектором міліції, потім інспектором сектору реагування патрульної поліції, з 2021-го і до нинішнього року був дільничним інспектором поліції. З травня — поліцейський офіцер громади. Із Сядриного в Корюківку на роботу щодня добирається власним авто, потім пересідає на службовий автомобіль.

Війна і служба

За сумлінну службу Анатолій Олійник має відзнаки та подяку Міністерства внутрішніх справ України. Як учасник російсько-української війни нагороджений відзнаками Президента України «За участь в антитерористичній операції», «За мужність та відвагу», а також медаллю «За оборону рідної держави».

— У 2014 році у складі зведеного загону УМВС України в Чернігівській області був відряджений в зону бойових дій, у район Красного Лимана, — розповідає Анатолій Миколайович. — У 2015 році при виході з оточення поблизу Дебальцевого втратив свого колегу Олега Науменка. Пізніше провів ще дві ротації в Маріуполі. Кожного року у день народження та день смерті Олега Науменка намагаємося з колегами відвідати його могилу в Холмах. З тієї дебальцівської ротації у райвідділі залишився тільки я. У пам’ять про Олега підтримую дружні стосунки з його мамою Тетяною Василівною, бо його загибель стала тяжкою не лише для рідних, а й для нас усіх і мене зокрема. Олег назавжди залишиться в наших серцях і в пам’яті.

Його колеги немає на світі вже дев’ятий рік. А війна триває ще. Анатолій Олійник розповів, як з початком повномасштабного вторгнення росіян у Сядриному, Рибинську, Самотугах зорганізувалися з місцевими чоловіками й патрулювали вулиці, охороняли громадський порядок, чим не допустили ні крадіжок, ні навіть сімейних чвар.

Джерело: susidy.city

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.