Олена Кадала годує всіх сільських собак

Село Філонівка про­стягається вздовж траси на Короп.Тут давно нема ні­яких соціаль­них установ, хоч колись була чотирирічна шко­ла, клуб. Нині нема навіть магазину. Два рази на тиж­день проїздом заїжджає менський підпри­ємець з різним товаром. Заїжджає і пошта.



З траси видно ди­мок з дворища. Хто це на вогнищі готує їжу? Запитуємо себе. Мабуть, пе­реселенці, поки нема газового ба­лона, а світло по­дорожчало, готу­ють страву... Кли­чемо господарів.
Виходить охай­на худорлява жі­ночка, за нею бі­жить двоє псів.

Знайомимось. 46-річна Олена Кадала, сосничанка. Працювала у Сосницькій лікар­ні. Але давно про­живає у Філонівці.

У Філонівці колись їй брат купив хатину. Спочатку жила з чоловіком, а потім, так скла­лись відносини, що він поруч купив собі будинок, а Олена подалась у Бахмач. Але за­міжжя довго не тривало, через 5 років жінка повернулась у Філонівку і каже, що тре­ба берегти свою домівку. Але життя планувати важко, можливо, доведеться їхати на заробітки, можливо, і в селі залишиться. Нині їй у чоловічій роботі допомагає колиш­ній чоловік. Нова горожа, нова бесідка. «Вже б багато чого було, та не жила я тут», - каже Олена.

До нас підбігає інший собака. Лєна розповіла, що вона на вогнищі варить собакам їсти. «Їх у селі розвелось багато. Бігають голодні. Одних господарі залишили, бо виї­хали за кордон, інші безпритульні, може, проїжджі завезли та кинули. Ото і годую всіх, жаль тварин, - каже жінка. - Грошей вистачає. Що мені одній треба. Заробляю, перебираючи картоплю у сезон. Сусіди просять щось поробити на городі - теж платять. Буває, односельці наймають, не відмовляю. Отакі мої доходи. У селі мені подобається. Головне, що тихо і спокійно».

Джерело: «Вісті Сосниччини»

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.