Культура у Ладані на ладан не дихає

Даруйте за каламбур, але культура у Ладані на ладан не дихає. Навпаки, клю­чем б’є. У єдине ціле сплелись там дос­від і молодість. Оскільки про досвідчених наша газета вже не раз писала, пропоную послухати молоду паросль культури - працівників комунального закладу «Центр культу­ри, дозвілля та спорту» Ладанської се­лищної ради.

КОЖНИЙ ЗНАЙДЕ ЧИМ ЗАЙНЯТИСЬ

Прилучанка Мирослава Зарєчнова мето­дистом центру працює півтора роки. Сам центр було створено трішки більше двох ро­ків тому - 29 грудня 2020-го. І хоча раніше робота магістра видавничої справи і редагу­вання була пов’язана з педагогікою, у куль­турі вона давно вже стала своєю.
За словами Мирослави Віталіївни, до структури комунального закладу, крім спе­ціаліста історико-краєзнавчої та туристичної діяльності, входить три відділи.
Літературою і актуальною інформацією жителів громади забезпечує відділ бібліо­течної діяльності, у складі якого 5 бібліотек: Подищанська, Краслянська, Івківська, Голу- бівська та Ладанська.
І духовність людей збагачує, і нематері­альну спадщину зберігає відділ творчо-мис­тецької діяльності, до складу якого входять Краслянський, Подищанський, Івківський і Ладанський будинки культури. На базі відді­лу функціонують аматорські вокальні колек­тиви та театральні студії для різного віку, яке забезпечують культурне дозвілля як жителів громади, так і внутрішньо переміщених осіб.

До театральних студій культпрацівники готові брати діток з 3 років, але зараз най­молодшим тут - 10. На основі роботи студій проводять різноманітні театралізовані захо­ди. Щедрий вечір, наприклад.

Про те, чим займається відділ фізкультур­но-спортивної діяльності, зрозуміло з назви. Якщо конкретно, то юні ладанці досягають результатів у дзюдо і футболі. Раніше за­ймались ще і волейболом.

ВІД КОРОНАВІРУСУ - ДО ВІЙНИ

«Коли був COVID, ми ще більш-менш мог­ли організовувати культурні заходи, - розпо­відає Мирослава Зарєчнова. - А коли поча­лась повномасштабна війна, наші працівни­ки пішли на простій. Отримували 2/3 ставки, але роботу не припинили».
Під час простою працівники всіх відділів центру займались волонтерською діяльніс­тю. У спортзалі Ладанського ліцею плели маскувальні сітки, допомагали готувати їжу для тероборони, залучали жителів громади до збору речей для ЗСУ. У бібліотеках цен­тру пройшли майстер-класи з виготовлення окопних свічок, готові вироби через волон­терів передали на схід.
Паралельно з волонтерською проводили й основну роботу: оформляли книжкові ви­ставки, проводили тематичні зустрічі з міс­цевими мешканцями і переселенцями, бла­годійні концерти.
«На сьогодні просто потанцювати чи по­дивитись на це не є доречним, - пояснює методист. - А ще маємо рекомендації вій­ськової адміністрації щодо проведення бла­годійних концертів. Проводимо, збираємо і передаємо кошти для ЗСУ».

КІНО І ТУРИЗМ

Зробити дозвілля людей змістовним і ці­кавим допомагає кіно. Не дивуйтесь - воно у майже дев’ятитисячній громаді також є. Звісно, не таке, як у кінотеатрах великих міст... Ні, не так: таке, як у кінотеатрах вели­ких міст було рік, два і більше тому.
На великому проекторі у фойє будинку культури демонструють художні і анімаційні фільми минулих років. Наприклад, «Пірати Карибського моря: мерці не розповідають казки», «Вольт», «Морський монстр», «Шля­хетні волоцюги», «Посіпаки: Становлення лиходія», «Енканто: Світ магії».
Показувати новіші буде дорожче. Та і об­ладнання такого немає. Але бажаючих по­бувати у кінозалі все одно вистачає. «Філь­ми показуємо або українські, або закордон­ні. Однак останні виключно з українським дубляжем», - наголошує Мирослава Зарєчнова.
А ще у громаді популяризують туризм. Причому зразу кілька його видів: активний, зелений і гастрономічний. На базі центру діє туристичний маршрут «Красляни: істо­рія, краса, апітерапія». На туристів чекають 4 локації: «Музей минувшини мого села», «Краса й історія апітерапії» на базі пасіки родини Зубків, корівник родини Травецьких та канатне містечко з різними видами дорі­жок.



Сергій Литвиненко з уч­нем Максимом Туром



На майстер-класі з виго­товлення свічок



«Казковий світ Шарля Перро» у Ладанській бібліо­теці

ГІТАРНИЙ БУМ

«І ще про дуже важливе хочу сказати, - до­дає методист. - Віднедавна у нас діє гурток гри на гітарі «Art Band», яким керує Сергій Литвиненко - співак, музикант, переможець багатьох конкурсів, людина багатостороння. Цей гурток - новинка, фішка нашого закла­ду. Щойно закінчуються у школі уроки, діти біжать до центру і з ганку кричать: «Де наш Сергій Сергійович?» Ходять із задоволен­ням, ніхто їх не змушує. А місцеві досі ка­жуть, що такої кількості гітар Ладан ще не бачив».
Інструменти батьки своїм малим гітарис­там купують через інтернет.

Перед тим повикупляли всі гітари у прилуцькому магазині «Олімп».
Наприкінці 2022-го вихованці Сергія Литвиненка вже да­вали звітний концерт для батьків. За словами Мирослави Віталіївни, виступи всіх приємно вразили, хоча перед тим діти всього пару місяців займались.

З МУЗИКОЮ НА «ТИ»

Наставник юних гітаристів з музикою зріднився давно. Сергій Литвиненко закінчив вокально-хорове відділення Чернігівського музичного училища, 10 років працював у Ла- данській музичній школі. Співав в академічному камерному хорі імені Д. Бортнянського, Харківському камерному хорі, був хормейстером у заслуженому народному хорі «Десна».
У музичному училищі майбутній диригент оволодів фор­тепіано, хоча першим його інструментом був акордеон. Батьки віддали його до музичної школи у 6 років, щойно пішов до першого класу. За 4 роки він вже гарно знав ін­струмент.
Зараз йому 35. Про акордеон згадує без ентузіазму. Каже, довелось опановувати, бо так хотіли батьки. А от на гітарі грати вчився дуже охоче. Так, як його вихованці за­раз. А починалось все з друзів-гітаристів.

«Мені вона довго не давалась, - згадує. - Згодом купив гітару, щоб співати свої пісні». На сцені рідного будинку культури Сергій Сергійович співає з 7 років. Зрозуміло, що починалось все з пісень інших авторів. Зараз у його дороб­ку пісні про кохання і рідний дім. І, куди ж подітись, про вій­ну. Його «Молитву за земляків» можна почути на YouTube. Пісня про війну «Не пробачу» звучить на концертах. Але більшість своїх творів, зізнається поет і композитор, він пише для себе.
У доньки Сергія Сергійовича також є музичний слух. Йому ж він передався від мами, вона теж співала.

Вчити діток грати на гітарі Сергій Литвиненко почав у По- дищі, куди його запросив директор тамтешнього будинку культури. До села добирався мотоциклом. З кожним учнем, як і має бути, займався індивідуально. Згодом вже грали тріо і квартетами.

Потім після деяких життєвих негараздів музикант виїж­джав до Польщі, де застряг на цілий рік. А коли повернувся, його хороша знайома Людмила Вікторівна Одарич, дирек­тор КЗ «Центр культури, дозвілля та спорту» Ладанської селищної ради, запросила на роботу до себе.

Оскільки у Ладані вже знали, що чоловік вчив дітей у По- дищі, батьки юних ладанців почали його просити навчити й своїх. Зараз у нього - майже 40 вихованців. Наймолодшій - 7 років.

Як не дивно, але для того, аби починати грати на гітарі, важливий не вік, а зріст. «Буває, що дитина така маленька, що її за інструментом і не видно, - розповідає Сергій Лит­виненко. - Тоді батьки купують їй меншу гітару. А ще серед моїх вихованців була дівчинка, що не діставала до підлоги ногами».

Навчання ладанські гітаристи розпочали у листопаді, а у кінці грудня, як написано вище, давали перший звітний концерт з 14 номерів.

«Діти себе непогано проявили, - розповідає педагог. - Виступали і дуетами, і загальним складом, були елементи соло. В кінці вони грали мою пісню «Україна», а я співав».

ЗНАЮТЬ НЕ ЛИШЕ ВДОМА

І якщо ладанські гітаристи роблять лише перші кроки, їх земляків знають за межами громади.
«Кто сказал, что надо бросить песни на войне?» - гово­рив герой українця Леоніда Бикова у фільмі «В бой идут одни «старики». От і ладанці не кидають. Звісно, що через неї кляту стали менше їздити по конкурсах і фестивалях, але за два роки, доки діє центр, заслуги таки мають.

Колектив вокального гуртка «Натхнення» з Подища брав участь у всеукраїнських конкурсі творчих проектів «Код нації. Українська сніжниця» та у другому онлайн-конкурсі мистецтв «Колядочка». Ладанське тріо «Барви» були учас­никами Міжнародного конкурсу мистецтв «Art Портал». Вокальний ансамбль «Вербиченька» з Івківців брав участь у фестивалі народної творчості «Бода Фест-2022» та Все­українському фестивалі мистецтв «Козацькому роду нема
переводу», де стали лауреа­тами першої премії.
А скільки перемог попе­реду! І серед них наша най­головніша. Та, що одна на всіх...

Джерело: газета “Прилуччина” та “Прилучаночка” від 02.03.2023, Андрій БЕЙНИК

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.