Аніматорка Ірина Кудлай допомагає робити дитячі свята незабутніми

Аніматор - малорозповсюджена професія на Сосниччині, та й, зрештою, навіть у Корюківському районі. Нам відома одна людина на нашу округу, яка на запрошення зробить як дитяче, так і дорос­ле свято веселим і незабутнім. Знайомтесь, це Ірина Кудлай. Для багатьох вона стала незамінною на всіх святах, бо працює вже 10-ий рік. Іриску, таке має сценічне ім’я, чекають з нетерпінням. Нині період особливий. Третій рік поспіль діти нашої країни проходять через випробування, які важко перенести навіть дорослим. Спочатку карантинні обмеження і дистанційні навчання, спричинені коронавірусом, потім — повномасштабне вторгнення. Малеча вимушено зачинена вдома третій рік поспіль. Тому хоч і оголошено воєнний стан, батьки намагаються для малечі створити пам’ятні дні народження.



Ірина вже давно себе зарекомендувала як вмілий організатор дитячих, а нещодавно вже і дорослих свят. Нам вдалося поспілкуватися з Іриною Кудлай, яка й розповіла про свою професію. Колись таких людей називали масовиками-витівниками. Вони озброєні костюмами казкових або мультиплікаційних персонажів, а також сце­нарієм з конкурсами та іграми для дитячої аудиторії, в основному від 1 до 10 років, рідше до 13. Це якщо дитя­че свято, а якщо свято у дорослих, тоді інші тематичні атрибути. Тож чи затребувана професія аніматора. Про це та інше - у розмові з Іриною Кудлай

- Коли і за яких обставин виникла у вас думка зайнятися дитячими святами?
- На цю думку мене наштовхнула свекру­ха. Спочатку я сприйняла таке зауваження з образою. А потім задумалась. Щороку ми святкуємо дні народження дитини, кличемо кумів, родичів. Дорослі святкують, а голов­не ж дитина, у неї ж свято. На наступний рік ми покликали сусідських дітей, з якими гра­лася донька. Було весело, але ніяких кон­курсів. На 6 років покликали дітей у кафе. Я хотіла запросити аніматора, але у Сосниці нікого не знайшла, у Мені теж. З Чернігова надто дорого. На семиріччя вирішила під­готуватися сама. Великого інтернету тоді не було, але конкурси придумала, без ні­яких костюмів, але свято вдалось. Діти були дуже задоволені і своїми враженнями поді­лились з батьками. Тоді одна мама запро­сила, друга. Потім подруга запропонувала разом проводити свята. На ходу підготува­ли костюм Мальвіни - у куми взяла перуку, у подружки плаття. З цим костюмом провели декілька свят. А далі вирішили, що час шу­кати щось нове.
Другий костюм був Пірата, Клоуна, далі Міньйони. Кількість замовлень зростала. Тоді я працювала у магазині, важ­ко було поєднувати. А тут ще й подружці по­трібно було виходити з декретної відпустки і їхати на роботу до Чернігова. Хоч вона ро­лей і не виконувала, та все ж допомагала. І так я залишилась сама.

- Коли вирішили проводити свята для дорослих?
- Ця ж подружка і наштовхнула. «Чому б тобі не проводити дорослі свята?», - ска­зала вона. Та я себе не уявляю на дорослих святах. А вона просить провести свято у її дядька. Провела. Але мені не сподобалось. Тоді було весілля у знайомих, знову вони попросили. І знову я розуміла, що не так має бути. До того працювала я безкоштовно. Єдине, що я мала, - це безцінний досвід, якого набиралась з кожним святом. Бо скіль­ки б сценаріїв не писала, треба більше імпровізації.

- Для кого легше провести свято?
- Звичайно, для дітей. З дорослими довелось довго вчитись. Я постійно була собою не задоволена, то не змогла згуртувати, гості хотіли самі розважатися, вже думала по­вернутись тільки до дитячих свят, тут я себе відчувала, як риба у воді. Аж поки не про­вела одне свято, яким, нарешті, була задоволена. Гості так радо мене підтримували, такі всі заводні. І після цього я таки вирішила розвиватися.

- Звідки черпаєте ідеї?
-Інтернет, звісно, у поміч. Але більше підлаштовуюсь під клієнтів, хоч в основному мені не відомо, які будуть гості в іменинника. З роками, з практикою прийшов досвід, імпровізація. Я умію працювати не за сценарієм, а спираючись на потреби.

- Скільки можна заробити і скільки часу потрібно, щоб підготуватися до свята?
- Роблячи перші кроки, я працювала майже безкоштовно. Якщо досвідчені ведучі на той час брали 1,5 -2 тисячі гривень, то я 500 грн., мінус оренда апаратури, ді-джей. Але мій заробіток - це досвід, імпровізація.
За тиждень до свята можна підготуватися, все залежить від замовлення. Багато чого я вже маю. Принаймні є апаратура, і не треба як колись їхати її збирати, а потім розво­зити. Але потрібно робити замовлення кульок, інших потрібних атрибутів.

- З ваших слів я зрозуміла, що мало навчитися писати сценарії, потрібно мати артистичність, підхід. І цих рис важко навчитись, якщо нема задатків і ніколи не був на сцені...

- Задатки в мене були. Я з дитинства любила сцену, виступи. У шкільні роки ми з подружкою були постійними ведучими свят. Грали ролі у сценівках. Я з Кучинівки Сновського району. А у Сосниці проживає моя тітка, тому куди вступати, ніхто навіть не вирішував, давно було відомо - Сосницький технікум. До того, мені завжди подоба­лась Сосниця, я її полюбила. Навчаючись у технікумі, я себе менше проявила, але на День Сосниці була прабабусею Довженка. Ми зробили виставу. Коли мене побачила Любов Григорівна, то придумала сценку - уривок із повісті «Зачарована Десна», той епізод, коли бабуся лається. З нею ми де­кілька разів виїжджали на конкурси.

- Чи не поменшало замовлень з вій­ськовим станом?
- Поменшало. Але замовлення є. Батьки намагаються задурити дітей, зібрати їх, бо ж діти дуже чекають свій день народження. Для них це найбільше свято, навіть більше, ніж новий рік, бо вважають, що вони цього дня найголовніші.

- Для якого віку дітей найбільш затре­буваний ведучий свята?
- 10 років - це максимум. Рідше запрошу­ють на 13-14. Після 10 років діти не хочуть, щоб їх контролювали. Все індивідуально.

Я одна з небагатьох, хто проводить свя­та маленьким діткам: один рік дитині, хре­стини. І це не просто конкурси, це багато традицій. Часто батьки вважають, що тіль­ки свято може бути для декількох дітей і то починаючи з певного віку. Насправді я можу привітати навіть одну дитину, наприклад, у 2 роки. Звичайно, що це мінімум-програма, але вона запам'ятається надовго. Для кож­ного віку і для кожного темпераменту я під­бираю різні конкурси, розваги. Для дворічних достатньо, що приходить якийсь казко­вий персонаж, граємось, фотографуємось і все. Одні діти вже після двох конкурсів хо­чуть перепочити, попити води, а є такі, що будуть годинами гратися. Вже виросло по­коління дітей, яке жде мене щороку. Я переживаю, щоб конкурси не повторювалися, бо часто одні і ті ж діти бувають на різних іменинах. Підшуковую нове. А вони самі про­сять показати шоу мильних бульбашок чи паперове шоу, хоч і бачили його багато разів.

- Настрій впливає на ефективність проведення свята?
- Настрій хоч і буває не святковий, проте побачивши дітей, почувши їхнє хлопання в долоні, їхні вигуки «Іриска прийшла!», «Міньйон приїхав!», забуваєш про все на світі. Від них я отримую задоволення нарівні з тими хлопчиками і дівчатками, до яких при­ходжу на свято. А скільки всього нового можна дізнатися у дітей, ви навіть не уявляє­те собі. Коли ти працюєш - ти не просто тьотя Іра в костюмі, ти людина павук або трансформер, добрий чарівник або Мальвіна, а головне ти найкращий друг для дітей. Без цього нікуди. Я дуже люблю дітей, а вони мене.

- Чи допомагає хтось у підготовці до свята? Як сім'я ставиться до вашої про­фесії?
- До свят я готуюсь сама. Вже не треба поєднувати роботу у магазині, я повністю від­даюсь своїй улюбленій справі. Роблю всі атрибути. Що треба, замовляю через інтер­нет. Доця допомагає на випускних у садочках. Ролей вона не виконує, але коли багато дітей, їх треба зібрати, щоб ніхто не загубився, щоб всі були задіяні, а не стояли осто­ронь. Раніше таку допомогу мені надавали мої двоюрідні брат чи сестричка.

Мій чоловік не творчий, спокійний. Він не перечить, але і великої підтримки не надає. Крім ведучої дитячих та дорослих свят, я займаюсь і оформленням. Знову ж таки, по­чалось все із прохання знайомої зробити фотозону із кульок.
Ось так, без театральної освіти, але вмінню працювати з дітьми, можна набути нову професію. Звертайтесь, Ірина Кудлай рада вам допомогти зробити свято як дитяче, так і для дорослих незабутнім!.

Джерело: газета “Вісті Сосниччини” від 19.01.2023, Олена КУЗЬМЕНКО

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.