У Світлани Циганок із Понорниці росте понад 135 гібридних форм винограду

Світлана Циганок із Понорниці лише кілька років тому зацікавилася вирощуванням винограду. Та, незважаючи на це, в її винограднику росте вже велика кількість кущів. Сама ж Світлана Василівна називає себе експериментаторкою. Чому так і чи можна виростити у нас смачний солодкий виноград, говорили з понорницькою виноградаркою.



Випадкове захоплення

Виноград. Солодкий, соковитий, м’ясистий...Мало кому він не до смаку. І згадується, як у дитинстві, родичі, їдучи в гості із сонячного Криму, везли гостинці: дерев’яні ящички, напаковані смачнючим виноградом. Еххх, спогади. Та Крим уже не той, що раніше, й родичі, виявилося, не такі вже й рідні. Сумно, як подумаєш. Але за виноградом сумувати не доводиться, бо ж наші люди вже навчилися вирощувати солодкий виноград у нас, на півночі країни.

Світлану Циганок знаємо давно. Про те, що вона мама великої родини, ми вже писали на сторінках нашої газети. А ще вона - знатна в Понорниці квіткарка. За­хоплюється жінка і садівництвом. А ми за­хоплюємося нею. Бо ж її енергії, бажанню вчитися новому, можна лише заздрити. Віднедавна у Світлани Василівни з’явилося ще одне захоплення, справа, якою вона горить. Це виноградарство.

- Виноградом я зацікавилася випадко­во, - починає розмову пані Світлана. - У нас посеред двору сіянець виріс. Чоловік усе скошував його, а він уперто виростав. Тож вирішила пересадити його у клумбу перед хатою. Ось це і був мій перший кущ винограду. А потім посадила ще кущів, згодом ще. І це мене затягло.

Зізнається Світлана Василівна, коли починала займатися виноградарством, то у цій справі була повним «чайником», як у нас говорять, тож чимало кущів не вижило. Тому жінка почала займатися самоосвітою: читати, шукати інформацію в інтернеті, ди­витися відео в ютубі, де виноградарі діли­лися своїм досвідом. Ось так пані Світлана і отримала потрібні їй знання.
- Повірте, якщо є бажання, то можна всього навчитися. Вирощувати смачний со­лодкий виноград у тому числі, - стверджує виноградарка з Понорниці. - Тож зараз у мене росте понад 135 гібридних форм винограду.
- А що означає гібридні форми винограду? - цікавлюся у своєї співрозмовниці.

- Якщо ми говоримо про сорт винограду, то значить він зареєстрований у держав­ному реєстрі сортів. Коли ж мова йде про гібридну форму, то це той сорт, який ще не є загальновизнаним, тобто його нема в цьому держреєстрі сортів. Є просто умовні назви, які потім затверджують за умови, коли ця гібридна форма пройшла випро­бування на виноградниках, у польових умовах, задовольняє попит, або ж добре себе зарекомендувала на певній території, - роз’яснила Світлана Василівна.

Саджанці лише від перевірених постачальників

Але одних лише знань буде не достат­ньо, якщо саджанці не якісні. Тож Світлана Циганок із власного досвіду радить не дуже довіряти інтернет-магазинам. А все тому, що дуже багато неякісного матеріалу буває.

І в результаті втрачається час: два-три роки. Наприклад, купили неякісний саджа­нець, посадили, чекаєте від нього гарного урожаю, але коли він починає плодоносити, то виявляється, що це зовсім не те, на що ви очікували.

- У мене було таке. Жаль і часу, і гро­шей. Тож нині замовляю лише у знаних виноградарів, котрі займаються вирощу­ванням саджанців, - розповідає Світлана Василівна.

- І де ж ви знаходите таких виногра­дарів?
- У соціальних мережах. Людей, котрі професійно займаються вирощуванням виноградом, - багато. Є чимало й тематич­них груп. Я, наприклад, рекомендую групу у фейсбуці «Виноградний маєток». Там дуже гарно і широко описуються всі сорти, є фото і відео. Взагалі ось такі групи - це дуже зручно, особливо для новачків, - і про цінність соціальних мереж для виноградар­ства заговорили.

- Мабуть, у вас є улюбленці серед сортів винограду?
- Улюблені сорти, тобто гібридні форми, у мене від селекціонера Олександра Васи­льовича Бурдака. Три-чотири роки тому він мені прислав у подарунок декілька своїх гібридних форм винограду. Зараз вони вже плодоносять і гарно родять. До речі, навіть для нашої місцевості - півночі країни - вони дають гарний урожай. Є ще багато сортів, котрі посаджені лише 1-2 роки тому, тож за них мало що можна сказати, - розпо­віла пані Світлана. - Серед улюблених технічних сортів, які можна і їсти, і вино з них робити, це рожевий виноград Вікторія винна і білий Дублянський. Зі столових гібридних форм мені подобається Донська наречена, яку не вражають шкідники, вона не вибаглива для нашого клімату і досить урожайна. Ще подобаються Лорелі та Федеріко. Хоча маю улюблені кущі, але однаково добре доглядати треба за всіма.

Основна порада - це любов

І хоча багатьом виноградарям Коропщини вдається виростити солодкий смачнючий виноград, але для декого це залишається нездійсненною місією. Тож вирішили вивідати у Світлани Василівни поради і хитрощі, аби мати можливість ласувати виноградом із власного саду.

- Особливих порад і хитрощів немає. Найкраща порада - це любити те, чим за­ймаєшся. Бо ж коли тобі щось подобається, ти шукаєш варіанти і шляхи, як це краще зробити.

До речі, Світлана Василівна не боїться експериментувати. Наприклад, цьогоріч через холодну весну виноград не хотів розбрунюватися. Та понорницька виноградарка вирішила все ж таки примусити його це зробити: підживила перебродженим коров’яком. Хоча це і проти правил ви­ноградарства.

- Полила, а потім ще й тепло пішло, тим самим спровокувавши розкриття бруньок. Коли ж я поділилася з іншими виноградарями своїм експериментом, вони ж дивувалися, бо так робити можна лише тоді, коли листя вже є, - власним позитив­ним досвідом поділилася пані Світлана. - Звісно, це був ризик, бо ж я не знала, на який результат мені чекати. Але ми на півночі України пишемо свої правила ви­ноградарства, відмінні від центру та півдня.
Виростити смачний виноград у нас на території - це реально. І це довели виноградарі з Коропщини, Борзнянщини, Новгород-Сіверщини, Корюківщини, Сосниччини. У Чернігові тепліше, тож там більше виноградарів. Хоча, зізнається Світлана Циганок, виноградарство - спра­ва не з легких. Щоб виноград виріс, гарний урожай давав, треба біля нього немало працювати, слідкувати. Догляд має бути як за малою дитиною: щоб не захворів, потрібні профілактичні обробки. А ще є купа обов’язкових процесів, пов’язаних із виноградом: виламка пагонів, чеканка, па­синкування, підв’язування, підживлювання і по листку, і під корінь. На зиму його треба прикрити-накрити, навесні відкопати.

Розповіла Світлана Василівна, що у її винограднику є такі кущі і сорти, які точно залишаться, але є й такі, над якими висить знак питання. На якомусь, може, ягоди не сподобаються, десь кущ дуже хворобли­вий, погана морозостійкість чи погано ви­зріває. Ось з такими кущами і доведеться розпрощатися.

- А ви усі ці назви в голові тримаєте чи все ж таки записуєте? - питаю.
- У голові всього не тримаю, але де ростуть улюблені сорти, точно знаю, - смі­ється. - Щоб доглядати виноградник, на якому росте 5-10 кущів, треба обов’язково все записувати: де і який сорт росте, коли посаджений, вкритий чи розкритий, коли полив був, чим і коли підживлювали, профі­лактичні обробітки. У мене є кілька зошитів, у які все записую: і для виноградника, і для саду, і для полуниці.

І хоча виноградарство - це хобі Світла­ни Василівни, проте біля кущів трудяться всі разом, сімейно. Разом працюють, гур­том і ласують ягодами.

Джерело: газета “Нові горизонти” від 10.11.2022, Ірина БОРОВСЬКА

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.