Судову гілку влади на Носівщині представляє наш місцевий суд. Вже кілька років його очолює Олег Киреєв, суддя,який віддав справі служіння Феміді понад чверть століття свого життя. Був період, коли Олег Васильович залишався тут єдиним на посаді, займаючись розглядом усіх справ, котрі перебували у провадженнях.
Торік суддівський склад фахово зміцнився призначенням на посади ще двох суддів — Анни Гридасової та Анатолія Крупини. Утім, зараз Анна Михайлівна тимчасово перебуває у тимчасовому відрядженні в Броварському міськрайонному суді, тож розглядом і вирішенням усіх кримінальних, цивільних, адміністративних та інших справ разом з Олегом Васильовичем займається тільки Анатолій Олександрович. Загалом же в колективі Носівського суду вісімнадцять співробітників і всі вони, за визначенням Олега Васильовича, є високопрофесійними, відданими своїй справі спеціалістами.
— До речі, до нас прийшли не тільки судді, — знайомить зі своїм колективом Олег Васильович. — Нові обличчя з’явилися і в апараті суду. Пройшовши стажування, не так давно до виконання обов’язків керівника апарату приступила колишній голова райдер-жадміністрації Олена Кундюба, секретарями судового засідання до нас прийшли Надія Богдан та Наталія Гордіна, оператором комп’ютерного набору трудиться Ганна Дра-бинога. Звісно ж, є в нас і «старожили» — майже сорок років працює старшим секретарем Світлана Лисенко; більше двадцяти років трудового стажу в колективі у секретаря судового засідання Наталії Герасимчук; за роки роботи у досвідчених фахівців своєї справи «виросли» заступник керівника апарату Олена Шевченко, помічники судді Євгенія Сокирко, добре зарекомендували себе на своїх посадах Сергій Драбино-га, Юлія Олійник, Ольга Пасіка, Олександр Махлай. І новачки, і вже досвідчені співробітники суду чітко й професійно виконують свої фахові завдання по дотриманню законності, своєчасному та якісному розгляді кримінальних, цивільних і адміністративних справ на законних засадах та в передбачені законодавством терміни.
— Олеже Васильовичу, а чи є якісь критерії, за якими визначається ефективність роботи суду?
— Наразі українське судочинство перебуває на стадії реформування, отже, діяльність судової системи і справді потребує покращення та удосконалення, у тому числі й підвищення продуктивності, ефективності, якості судових процедур. Чи пов’язано це з підвищенням довіри громадян до своєї судової системи? Мабуть, що так. Хоч ми звикли більше оперувати фактами й довіряти цифрам. Судіть самі: аналізуючи обліково-статистичну діяльність нашого суду за звітний період, зазначу, що торік ми розглянули 45 кримінальних проваджень й це удвічі більше проти попереднього року. Також було 272 клопотань, скарг, заяв під час досудового розслідування, 43 клопотання у порядку виконання судових рішень та 35 клопотань прокурора про закриття кримінальних проваджень. Крім кримінальних, розглянули 646 цивільних справ та 327 справ про адміністративні правопорушення. Причому, якщо кількість розглянутих нами цивільних справ зросла майже наполовину, то число пов’язаних з адміністративними правопорушеннями залишилося практично сталим, змінився тільки їх, так би мовити, якісний склад — менше було справ, пов’язаних з ДТП, хуліганськими діями та неналежним виконанням батьківських обов’язків. А ось кількість дрібних крадіжок, керування транспортом у нетверезому стані, порушення правил адміністративного нагляду та розбоїв збільшилась.
— Як часто засуджені не погоджуються з винесеним вироком?
— За звітний період до апеляційного суду з апеляційними скаргами на вироки було направлено вісім кримінальних проваджень. Наразі чотири кримінальних провадження ще перебувають на розгляді, два вироки й одну ухвалу було залишено без змін, один вирок було скасовано та один — змінено. Із майже шістсот п'ятдесяти цивільних справ на розгляд апеляційного суду було направлено двадцять шість справ, що становить близько п’яти відсотків від розглянутих. В апеляційному порядку також було оскаржено постанови по дев’яти справах про адміністративні правопорушення, з яких п’ять було залишено без змін, а одна перебуває на розгляді.
— Олеже Васильовичу, з огляду на неймовірну кількість відзнятих вітчизняних і зарубіжних серіалів і телешоу, де в залах судових засідань розглядаються гучні й резонансні справи, вирують справжні пристрасті й вирішуються людські долі, у нас наразі мало не кожен другий вважає себе «великим знавцем» державного судочинства, мало розуміючи, що за кадром, художнім чи документальним, залишається найголовніше: це скрупульозна й завжди виснажлива робота суддів та їхніх помічників, працівників апарату судів, котрим для всебічного й об’єктивного розгляду судових справ часом навіть недостатньо досконалого знання законодавства й професійних навичок. Знову ж таки, щороку юридичну освіту в нас отримують десятки тисяч випускників українських вишів й багато хто з них по закінченню навчання мріє приміряти суддівську мантію. Однак чи кожен готовий прийняти на себе таку серйозну фахову відповідальність — бути вершителем людських доль?!
— Знаєте, нерідко шлях від диплому до суддівської мантії доволі складний та тернистий. Часом його не можуть здолати навіть досвідчені правники. Можливо, із завершенням процесів реформування вітчизняного судочинства щось зміниться і в цьому напрямку. А поки що молоді люди, навіть отримавши юридичну освіту, не дуже поспішають йти у цю професію. Ось, скажімо, зараз і в нас є кілька вільних вакансії: судових розпорядників, консультанта та секретаря судових засідань. Вакансії є, а людей підбрати не можемо.
колектив Носівського суду
— Невже до цих спеціалістів такі непомірно високі вимоги?
— Вимоги звичайні, освітньо-фахові, а ось заробітна плата мінімальна. Якщо ситуація й надалі залишатиметься такою ж, місцеві суди не тільки не отримають дипломованих фахівців, а й почнуть втрачати висококласних спеціалістів з великим досвідом роботи в судовій системі.
— Звучить не надто оптимістично. А так хотілося б почути щось більш обнадійливе, тим більше, що буквально вчора Ви з колективом відзначали своє професійне свято — день працівників суду...
— Вітчизняне судочинство вже пройшло свій великий і досить непростий шлях реформування. Він ще не закінчився, а ті виклики, що стоять перед судами у забезпеченні гарантії довіри громадян до держави та суспільної злагоди через здійснення незалежного й справедливого правосуддя вимагають від кожного з них чималих фахових та загальнолюдських зусиль. Але ж це якраз вони і є запорукою ефективного захисту прав і свобод наших громадян та утвердження України, як правової держави. Тож з нагоди свята зичу і нашому колективу, й колегам-правникам інших установ міцного здоров’я та наснаги, невичерпної енергії та мудрих, виважених рішень.
— Дякую за розмову.
Носівська газета «Носівські вісті» №50 (9752) від 16 грудня 2021, Катерина Гавриш
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.