Секрет довголіття – в любові!

Четвертого листопада свій столітній ювілей відзначила одна з найповажніших жительок Сновщини Катерина Борисівна Акуленко. Стрічала у любові, родинному теплі, світлій сонячній оселі, дбайливо облаштованій роботящими руками донечки Тамари і зятя Миколи. Своїй поважній мамі вони створили цілий прижиттєвий рай, цілу ідилію - у побуті, духовному спілкуванні, у кожній маленькій дрібничці, яка є великим начинням спокійної', забезпеченої старості. Хоча, дивлячись на нашу довгожительку, вести мову про старість і життєві засвіти зовсім не хотілося. Молодою, усміхненою виглядала іменинниця, раділа грамоті від міського голови Олександра Медведьова, дровам від Михайла Росіка, теплому пледу від очільниці «Гарантії» Тетяни Діщенко, квітам і солодким гостинцям ветеранської організації (представляли Людмила Кравець й Василь Осадчий), іншим гостям, іншим численним привітанням від рідних, сусідів, друзів сім’ї.



- Мабуть, сама доля розпорядилася так, що наша поважна героїня знайшла свій спокій і розраду в сім’ї доньки Тамари, у вичищеному до блиску будиночку по вулиці Кіро-ва,12, де досі навколо квітнуть хризантеми і виблискує золотом осіннє листя, де жива вдячність мамі за многотрудне життя. А у тому, що воно було пересипане безкінечними труднощами й роботою до сьомого поту - сумніватися не треба. Всю молодість і зрілі літа провела Катерина Борисівна в Рогізках, ріднім селі, куди після фронту, з високими бойовими нагородами повернувся її майбутній чоловік Микола Пилипович. Бив він фашистів на повну силу, а вона молилася і вірно чекала. Згодом вони побралися і прожили в парі, як лебеді, без зривів, зрад, суперечок. Розуміли одне одного з півслова, двом красуням-донькам душу віддавали, виховували в любові і добрі.

Трудилися в колгоспі, він - бригадиром був, і завскладом, вона - у ланку ходила, на фермі доярок підміняла, словом, всю роботу, яку начальство загадувало - виконувала добросовісно. Сімейними цінностями подружжя пишалося, сповідуючи давні традиції, здоровий спосіб життя.

Микола Пилипович ніколи не зловживав спиртним, не курив, в його сильних майстровитих руках все виблискувало порядком. Під стать господарю була Катерина Борисівна, у якої кожен горщик блищав, кожна сковорідка, а вили, якими ставила у піч чавуни, були вишкребені до білизни, як і кожен рушничок, простирадло.

Віруючою пара була, без зла в душі, каменів за пазухою, заздрощів.

Досі бабусі Каті не віриться, що її половинка в далеких засвітах, на Небі, що вона зосталася без нього. - Доля така, - каже. Хрест такий.

І водночас дякує Богу за закуті в любов свої унікальні літа, за те, що отак спокійно може сидіти на прибраному ліжечку й спостерігати за колобігом часу, спілкуватися з найріднішими, бачити поруч онуків і правнуків й зустрічати все нові й нові зими і весни.

Хай буде ще їх багато-багато!

Районна газета «Промінь», Сновський район, Олена Компанець

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.