Господиня сільского клубу

В одному з найвіддаленіших куточків Прилуччини живе молода дівчина, яку дехто називає Олена Анатоліївна, а хтось лагідно Альонка. Вона звичайна сільська жителька, яка безмежно любить своїх батьків, брата, бабусю, рідне село і всіх, хто в ньому проживає.



У свої тридцять з хвостиком Оленка мала можливість кудись вирватися і спробувати себе в чомусь іншому, але невидима нитка так сильно тримає її у Нетяжиному, що іншого життя вона вже й не уявляє. їй до душі свіже повітря, спокій і те, чого хтось просто не зрозуміє - умиротворення.

- Тут я відчуваю себе людиною, - каже Олена, - рідною, домашньою, потрібною, а в іншому місці лише марно гаятиму час. Колись давно мала можливість спробувати себе у Харкові. Місто велике, гарне і зупинитись було де, але ж уся ця метушня, транспорт, люди - не для мене. Можливо варто було спробувати менше місто, типу Прилук, не знаю.

Олена Куриленко народилася у Нетяжиному, тут закінчила дев'ять класів, повну ж освіту здобула у Рудівці. Після - вступила до Прилуцького професійного ліцею, де отримала спеціальність оператор комп'ютерного набору. Однак роботи за фахом не було, тож дівчина рік перебувала на обліку у центрі зайнятості, а потім їй запропонували посаду завідувачки Нетяжинського клубу. Погодилася і не шкодує.

- За тринадцять років, які тут працюю, - розповідає Олена, - вже звикла до роботи, обов’язків і зрозуміла, що це мені до душі. Залюбки організовую на свята різні заходи, знаходжу цікаві розповіді і охоче ними ділюся та беру активну участь у різних конкурсах, що влаштовує територіальна громада. Маю дипломи за розмалювання писанки та виготовлення шпаківні. Подобається майструвати руками, спілкуватися з людьми й отримувати від цього задоволення.

І попри те, що у селі молоді майже не залишилося, Олена зацікавлює і запрошує до клубу своїх однолітків, старших і менших жителів. Переймається їхнім культурним дозвіллям, тому усі свята намагається зробити цікавими для будь-якого віку.

- Такі зустрічі гуртують й об’єднують мешканців, - каже Олена Куриленко. - Ось на День Незалежності проводила захід: з дому принесла вишиті бабусею рушники, разом з односельцями згадували історичний 1991-й рік і по роках стежили за ростом і становленням нашої держави. У березні на Масляну влаштували народне гуляння з млинцями, варениками, піснями. Усі охочі могли приєднатися і святкувати разом із нами. Приємною несподіванкою був візит голови Сухополов’янської територіальної громади Дениса Росовського та секретаря Ольги Євтушенко до нас на захід. Ми дуже радіємо, коли приїздять гості.

Нетяжинський старостинський округ невеликий, на три села понад сто осіб, більшість з яких літні люди. Натомість у вихідні до рідних частенько приїздять із Києва або Прилук діти. Поспілкуватися і згадати часи, коли життя у селі вирувало, вирушають до клубу. Тут у затишній атмосфері можна не лише дізнатися про всі сільські новини, а й пограти у теніс чи більярд.



- Серед тижня у клуб майже ніхто не приходить, - бідкається пані Олена, - проте на вихідних це єдине місце, де збирається молодь (такі як вона і старші. - Авт.). Чоловіки залюбки грають у більярд та ведуть розмови про техніку і полювання, а жінки майже не приходять, єдина для мене відрада - приїзд подружки з Києва, ото вже з нею наговоримося.

Приміщення клубу велике і доглянуте, територія навколо огороджена якісним бетонним парканом. Сучасні пластикові двері та креативні світильники додають споруді сучасного вигляду. Всередині світло і затишно. Для більярду відведено окрему кімнату, де взимку тепло і комфортно. Добротний стіл із зеленим сукном з'явився у Нетяжиному два роки тому. За цей час чоловікам так полюбилася гра, що між собою навіть почали влаштовувати турніри. Для сільських жителів, де кожен день проходить у праці, це надто важливо.

- Жити і не тримати господарство чи не обробляти город у селі неможливо, - переконана Альона. - Моя сім’я, наприклад, тримає трьох корів, качок та свиней, відповідно має й чималий город. Встаємо о пів на шосту, а в хату заходимо вже по темному. Разом із мамою, батьком та старшим братом господарюємо - молоко здаємо на машину, а городину вирощуємо для себе та худоби.

За словами Олени, її брат, попри те, що з народження живе з інвалідністю (не чує і не говорить), по господарству допомагає усе, а ще - дуже любить готувати. Обожнює роботу з тістом та експериментує з салатами. До того ж має власний клаптик городу, де сам собі господар: з насіннячка вирощує городину, а потім радіє, що в нього вродило краще, ніж у батьків.

- Він добрий, чуйний та працьовитий, - каже Олена Куриленко, - однак роботи для нього, та й не тільки, у селі немає. А колись життя тут вирувало - працювали школа, ферма, людей було чимало, та й дітки бігали. А зараз їду на роботу, а навкруги тиша, наче все завмерло. Як згадати мої шкільні роки, то ми тільки те і робили, що на перервах бігали у клуб та бібліотеку. Чули, як хтось репетирував танець, інший співав, луна від почутого котилася клубом, і це було чудово. Нині про таке можу лише мріяти. Щоправда, є у нашому старостинському окрузі десятеро діток, четверо з яких школярі, але вони нечасті відвідувачі.

Неодноразово запрошувала працівниця клубу на свята і малечу з батьками, але через те, що дітки ще дуже малі, вони не приходили. Доведеться чекати, поки підростуть і велосипедами вже самі їздитимуть у заклад на гостини.

Про плани та мрії Олена каже трохи невпевнено, бо не все від неї залежить. Наприклад, вона не може вплинути на збільшення народжуваності чи залучити у село молодь, однак залюбки готова придумувати різні конкурси і гратися з дітьми на клубному подвір'ї. Мріє, щоб більшість людей проводила своє дозвілля у культурному закладі, а вона постійно поспішала на роботу, бо розуміла, що на неї чекають. Ще планує здійснити дитячу мрію - вивчитися на перукаря і дарувати односельцям красу та радість. А ще - прагне, щоб у селі кожен двір потопав у квітах, аромат яких розносився на кілометри, люди поспішали у справах, а ввечері всі сходилися до клубу, щоб відпочити.

Джерело: газета "Прилуччина" №40 (15660-15661) від 7 жовтня 2021, Олена Шеремет

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.