АКТУАЛЬНО «Пошкодувала, що не вмію водити, під час облоги Чернігова, адже почувалася дуже безпорадною». «Автомобіль – мої «другі ноги», сьогодні вже не уявляю без них свого життя». «Коли в тебе троє дітей, то всюди встигати без автомобіля просто нереально»…

Спостерігаю, що в колі моїх знайомих і приятельок стало значно більше водійок. Жінки та дівчата віком від 18 до 65 і навіть старше отримують права та сідають за кермо, купують власні автомобілі. Чоловіки та хлопці в цей час, напевно, теж стають водіями, але для мого ока це якось не так помітно.

Задумалася, чи легко зараз навчитися керувати автомобілем, і що мотивує майбутніх водіїв. Більше ясності у ці питання вносять директор Чернігівського обласного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України Олександр Кухаренко та директор «Автошколи Маринченка» Андрій Маринченко.

«Нові групи стартують щомісяця»

- Напевно, тим, хто хоче сісти за кермо автомобіля – і чоловікам, і жінкам, потрібно почати з вибору автошколи? На що варто звернути увагу?

Олександр Кухаренко: - Наша школа водіїв, напевно, найстарша в місті, тому саморекламою займатися не будемо. Нехай краще інші скажуть, хто та як готує водіїв. Навчання у нас ведеться і онлайн, і офлайн. За новими стандартами курс підготовки водіїв поділений на дві частини. Спочатку - теоретична частина. Ми читаємо лекції вживу, не переходили в онлайн. Хоча якщо є бажаючі або хтось не може відвідувати заняття, далеко живе, хворіє, надаємо доступ до відеоуроків. Гадаю, людям цікаво побачитися та поспілкуватися. Все показуємо на великому екрані.



Андрій Маринченко: - Наша фішка - грунтовна теоретична підготовка майбутніх водіїв. У нас працюють досвідчені викладачі. Багато уваги приділяємо рішенню екзаменаційних задач. Розглядаємо приклади та можливі дорожні ситуації, робимо їх аналіз з групою. Заняття проводяться на відповідному сучасному рівні з застосуванням мультимедійних фільмів, Інтернет ресурсів тощо, всі заняття очної форми дуже цікаві.
Спеціалісти з практичного керування – всі зі стажем і мають педагогічний досвід, практичні заняття проводять з урахуванням психологічних і вікових особливостей учнів. Тобто ми націлені на індивідуальний підхід до кожного.



- Як часто розпочинають навчання нові групи?

Олександр Кухаренко: - Буває, щомісяця набираємо нові групи, буває, двічі на місяць. У нас дозволяє це робити і кількість приміщень, і наявна техніка, і спеціалісти.

«Бувають навіть суто жіночі групи»

- З якого віку можна починати навчатися і скільки триває цей процес?

Андрій Маринченко: - На категорії А та А1 (мопед і мототранспорт) – з 16 років, на категорії В і С – з 18 років. На день закінчення курсу з теорії слухачу має виповнитися 18 років.

Олександр Кухаренко: - Теоретичний курс за новими програмами триває всього три тижні. Коли я починав працювати 30 років тому, на підготовку з теорії відводилося 194 години. Це десь три-три з половиною місяці, і заняття проводилися тричі на тиждень. Паралельно йшов курс практичної підготовки. А потім теорію почали скорочувати. Років десять тому скоротили на половину. А зараз це всього 64 години.

- За вашими спостереженнями, чи стало більше людей, зокрема, жінок, які хочуть отримати права? Що вони кажуть про свою мотивацію?

Олександр Кухаренко: - Так, жінок стало значно більше. У нас бувають групи, де всього три-чотири чоловіки, а десять чи більше – жінки. Бувають і суто жіночі групи. Щодо мотивації, то вона дуже різна.
Буває так: автомобіль є, а чоловік воює, якби вона вміла керувати… Це дуже сильно мотивує. Хто старший – хоче їздити на дачу, а діти зайняті, чоловіку це не цікаво. Треба поливати, забирати врожай. Хто молодший, сімейний – хоче возити дітей до школи, на гуртки тощо. Були й такі дівчата, яким батьки дарували автомобіль на 18 років. А хтось просто приходить за компанію.

Андрій Маринченко: - Дійсно, жінок, які хочуть отримати права, стало більше. На цей час у нас приблизно 60-70% жінок і дівчат у кожній групі. Ми живемо в такий час, коли все дуже швидко змінюється. Може, сьогодні в родині нема автомобіля, а завтра вже є, з’явилися можливості: інша робота чи службове авто, отримали спадок, подарували рідні.
Якщо людина давно не їздила, щось забула, завжди можна взяти кілька уроків з практичного водіння, згадати, як керувати авто. Все-таки краще мати посвідчення водія. Хтось закінчує теоретичний курс, а потім щось змінилося, і до здачі екзамену проходить час. Може, не з першого разу складають іспити. На перездачу приходять не одразу.

«Старшим людям треба більше часу»

- До слова, що можете сказати про особливості практичного навчання майбутніх водіїв?

Олександр Кухаренко: - Коли людина склала іспити з теоретичного курсу, вона повертається в автошколу, де навчалася, чи в іншу – зараз можна міняти школи, і проходить практичний курс. За програмою на це виділяють 40 годин. Якщо успішно пройшла практичний курс і здала тести, отримує тимчасове посвідчення водія, яке діє два роки. Якщо за цей період не отримувала штрафи, то тимчасове посвідчення міняється на постійне.

- Всього 40 годин практики, аби стати водієм? Це реально?

Олександр Кухаренко: - Коли я починав, було всього 23 години. Звісно, це реально.

Андрій Маринченко: - Учні нашої автошколи мають вибір навчального автомобіля з урахуванням своїх планів, а саме, який автомобіль вони планують у майбутньому водити (це «Ланос», «Шкода», «Рено» чи «Опель») як з механічною коробкою передач, так і КП-автоматом. Наш досвід переконує: після навчання учні зможуть впевнено та безпечно керувати своїм улюбленим авто.

- А ще мене цікавить, чи реально навчитися водити машину в 50+, в 60+?

Олександр Кухаренко: - З моєї практики найстаршим ученицям було 73, 75 і 76. І це всі жінки. Так, справилася тільки одна пані, і справилася тому, що в неї раніше було посвідчення, вона керувала автомобілем, але мала велику перерву, десь років 20. Посвідчення було втрачене, тому довелося заново вчитися та відновлювати навички. Вона успішно здала іспити й керувала транспортним засобом.
Звісно, краще раніше починати. Але якщо старшим людям більше потрібно часу, то можна взяти стільки годин, скільки потрібно. Загалом таких учнів у нас на сьогодні немало.

Андрій Маринченко: - Зараз у нас більшість учнів – люди середнього віку, які усвідомлено приходять на навчання. Слухачів більш старшого віку менше. Можливо, вони вже мають посвідчення водія та досвід керування авто.
Що до навчання в 60 років - це нормально, особливо, якщо людина вже має досвід керування. Такі водії вже не "лихачать" на дорозі й менше створюють небезпеки. Звичайно, в будь-якому разі варто врахувати медичні показники як для людей старшого віку, так і для молоді.

- Дякую за розмову!

Для отримання більш детальної інформації:

1. Чернігівський обласний спортивно-технічного клуб Товариства сприяння обороні України: 066-566-44-10, 066-938-23-47



2. «Автошколі Маринченка» звертайтеся за номером:  099-322-38-39 (секретар), Телеграм, вайбер: 050-443-08-55.
Номер для запису на практичні заняття: 073-443-08-55 (секретар)
Соцмережі :
Инстаграм: https://instagram.com/autoschool.marinchenko?igshid=NTc4MTIwNjQ2YQ==
Фейсбук: https://www.facebook.com/Autoschool.marinchenko

Машина – не розкіш, а «другі ноги»

Чернігівки розповідають і згадують, як отримали права

Надія Войдюк-Василюк: - Думка про посвідчення водія прийшла до мене разом з першим карантином, бо тоді було не можливо поїхати до батьків. Три місяці їх не бачила, дуже переживала, а поїхати не мала змоги. Ні автобуси, ні електрички не ходили. А остаточно з'явилося бажання вміти керувати автомобілем 24 лютого... Сьогодні для мене це не просто "покатушки", це - можливість порятунку своєї дитини і людей, яких люблю. Страх всадив мене за кермо. А тепер це переростає в любов до їзди.

Ірина Козаченко: - Я не знаю мотивації інших, але вчитися заради того, щоб вчитися, не рекомендую. Був такий досвід. Права з 15-го року, поїхала рік тому після місяця занять з інструктором. Але то особисті «таргани», бо автівка була і в 15-му. Якщо її нема, то вважайте: здали і забули.

Олена Лихачова: - Тих уроків, що є обов'язковими з інструктором, не вистачить для опанування основних навичок. Так, у загальних поняттях щось будете розуміти, але без практики - ніяк.

Любов Вовк: - Моєю мотивацією в кінці лютого 22-го стала безпека. Вважаю, що мушу навчитися їздити та купити авто, бо з двома дітьми і старенькою мамою в час війни машина потрібна.
Мотивацією багатьох знайомих жінок стало те, що чоловіки пішли на фронт, а машина є, треба дітей возити чи просто користуватися авто, щоб бути швидкою та мобільною. Також багатьох мотивувала можливість купити авто без розмитнення.
П.с. я на стадії здачі екзамену на посвідчення водія. Годин практики в автошколі було замало. Першу спробу здати на права провалила. Взяла приватно іншого інструктора. Побачу, як вдасться.

Маріанна Бобровник: - Я здала теорію, тепер в мене уроки практики. Чоловік ще до цього жаху вмовляв здати на права, але я боялася , а зараз побула в Європі з дітьми і зрозуміла, що це норм -вміти їздити на авто та мати права... Авто в нас було, але постраждало при бойових діях. Зараз думаю так: будуть права, а на авто - заробимо.

Ірина Никипорець: - Права отримала ще в 2015, але майже не їздила, бо боялась. За кермо сідала, тільки якщо поряд чоловік, а згодом і взагалі перестала. Після повномасштабного і того жаху, відчуття того, що є машина, а ти не вмієш їздити і не можеш вивезти своїх дітей - поставила собі за мету перебороти страх. Вже майже рік за кермом. Для мене це не просто «с ів і поїхав», а кожного дня нові ситуації, новий досвід. А ще - це підтримка. Підтримка чоловіка. Якби я не тупила на дорозі, він завжди мені казав «ти зможеш», «в тебе все вийде».

Марія Лагунець: - Керувати автомобілем - це проста річ, і дано це кожному, обмеження всі - в голові.
Я дуже давно за кермом авто, з 18 років. Поки у мене не було прав, стажувала мою кумусю за кермом нашого авто, бо, як дівчата пишуть: здали, а не їздять. Мою куму не допускали до родинного авто, а я з радістю їй дала шанс і впевненість - що все можливо, витримки в мене вдосталь. Своєму брату підказувала, це ж так просто.
Декілька глибоких вдихів і видихів - і можна їхати. Машина - це не розкіш, а, як я завжди кажу "мої другі ноги», з нею простіше все встигати і ти не від кого не залежиш. Жінки можуть все - і війна це підтвердила ще раз. Зараз дуже багато людей навчаються водити і це клас - пишаюсь вами! Бачу кожного дня старанних учнів на дорозі. Та головне самому виконувати правила дорожнього руху і тоді решта підтягнуться. Миру всім!

Ксенія Коваль: - Люблю водити машину. Напевно, якщо я була б чоловіком, стала б дальнобійником чи таксистом, - настільки мені це подобається. Права отримала через рік заміжжя, поки не було дітей. Знання за плечима не носити. А машина у нас з'явилась, коли народила третю дитину. І тоді я не відразу сіла за кермо, а роки за два. Авто дуже виручало, коли треба було дітей возити на заняття, або коли не встигали із занять до школи. І сімейні мандрівки - це супер! Правда, зараз моя машина поламалася, необхідності в ній немає, тому два роки я без керма. Якщо сильно треба, то чоловік підвозить. Але я скучаю.

Наталія Осташкова: - Я права отримала в вересні 2022-го, в 60 років зробила собі такий подарунок. Війна змусила. Чоловіки пішли воювати, стояла заправлена машина, а прав і вмінь немає, дітей не можемо вивезти – жах! Пообіцяла собі, що такої дурнуватої ситуації більше не повинно бути. Навчалися разом з невісткою. Було цікаво і зовсім не важко. Спочатку теорія незнайома, а потім кайфувала, що правильно розводила оті всі машини на перехрестях. Зараз сідаю за кермо періодично, щоб залишити все в голові. В Європі практично у всіх з 16 років є права. Нам же теж туди? Якщо сильно хочете, зробите!


Вероніка Приходько

Материал собран и подготовлен коллективом Gorod.cn.ua