Іан Браш: Єдина пристрасть у моєму житті – це український футбол

У Чернігові, мабуть, багато хто чув про вболівальника ФК "Десна", який приїздить на матчі команди з самої Англії. В один з таких візитів з ним поспілкувалися журналісти.



— Іане розкажи, що ти робив під час карантину, коли повноцінне життя практично зупинилося в усьому світі?

— Я працював, не зупинявся. Оскільки є така робота, яка може продовжуватися на карантині. І зараз я кожен день працюю.

— Як тобі вдалося «пережити» такий довгий період без футболу?

— Дивився футбол по телевізору. Але я сумував через те, що не міг перетинати кордон і приїздити в Україну, щоб дивитися футбол наживо.

— Коли ти останній раз відвідував стадіон в Англії, щоб подивитися матч?

— Останнього разу я був на стадіоні в Англії три року тому на грі аматорського клубу Шеффілд («Sheffield F.C.»).

— Який поєдинок із тих, що тобі довелося побачити, є найбільш пам’ятним для тебе?

— У 1991 році на Вемблі Шеффілд Венсдей грав у фіналі Кубка футбольної ліги проти Манчестер Юнайтед. Ми тоді перемогли 1-0 завдяки голу Джона Шерідана. Це був єдиний трофей нашої команди за майже 50 років. Дуже пам’ятний матч і залишається таким, хоча з того часу минуло 30 років. Тоді ми виграли трофей, зараз же нам до цього далеко.

— До речі, чи вболіваєш ти за збірну Англії?

— Ні.



— Чому?

— Тому що я не є англійцем. Я – австралієць за національністю. Наша футбольна команда дуже слабка. Футбол не є основним видом спорту для австралійців.

— Чи слідкував ти за подіями Євро-2020, що нещодавно завершився? Який матч був кращим на цьому чемпіонаті?

— Я бачив декілька ігор, можливо п’ять. Але жоден з них особливо не запам’ятався. Також переглядав матчі української команди. Фінал я не бачив, він не представляв для мене жодної цікавості. Країни, що грали у головному поєдинку, нецікаві для мене. Єдина пристрасть у моєму житті – це український футбол. Якщо не вірите, можете знайти спеціального доктора, щоб той заглянув мені в голову (сміється)!

— Протягом багатьох років ти вже подорожуєш Україною. Чи рахував, скільки стадіонів вдалося відвідати за цей час?

— Так, я побував на 66 стадіонах у вашій країні.

— Не рахуючи НСК Олімпійський, який стадіон ти б назвав найбільш атмосферним в Україні?

— Так, дійсно, Олімпійський є найбільш атмосферним, проте здебільшого це проявляється на матчах єврокубків, коли там грає київське Динамо. Не враховуючи НСК, можливо, стадіон в Одесі, коли там грають матчі за Суперкубок України. На інших стадіонах, зазвичай, людей не так багато, тому і атмосфера так собі. Серед іншого, мені також пригадуються матчі Десни на стадіоні Гагаріна в Чернігові проти Зірки із Кропивницького, а також кубковий матч Десни проти Динамо на засніженому полі, коли трибуни були заповнені вщент.

— Багато англійських фільмів про футбол стали культовими для фанатів по всьому світу. Чи дивився ти ці фільми? Який з них, на твою думку, є найбільш правдивим?

— Фільми про хуліганів? Ті ж «Хулігани Зеленої вулиці», «Фабрика футболу».

— Коли ти був більш молодий, чи доводилося тобі брати участь у бійках з іншими футбольним фанатами?

— Так, битися доводилося в усі часи.

— Можливо отримував серйозні травми?

— Одного разу хтось завдав мені удару у щелепу. Я впав і вдарився головою. Це було перед грою зі Свонсі, тому я пропустив матч. Подібні речі траплялися кілька разів.

— Чи були випадки, коли тебе затримувала поліція?

— Ні. Раніше ситуація була такою, що правоохоронці не завжди розуміли, що їм треба було робити під час сутичок. Але ситуація змінилася. Тепер вони краще організовані. На кожному кроці є камери відеоспостереження. Куди б ти не йшов, є той, хто запише тебе на камеру. Ти можеш сходити на матч, а через три тижні до тебе прийде поліцейський, маючи відеодокази, що тобою були вчинені правопорушення перед матчем або на грі. В старі добрі часи такого не було. Зараз же є система розпізнавання облич та багато чого іншого. Ви пам’ятаєте, що перед фіналом Євро на Вемблі були великі безлади. Тоді майже нікого не покарали. Проте, зараз, коли минуло декілька тижнів, хуліганів почали заарештовувати. Оскільки всі правопорушення були зафіксовані на камеру і вирахувати порушників не складає великих труднощів.

— Ти часто говориш, що тобі подобається у нашій країні. Чи розглядав ти можливість одного разу переїхати сюди назавжди?

— Так, але в Україні немає того, чим би я міг займатися. Мені потрібна якась робота. Моя проблема в тому, що я не розмовляю українською. Одна робота, про яку я думав, — це керування жовтим автобусом (маршруткою), куди б я брав тільки дівчат (сміється).

— Багато хто вважає, що подорожувати з Англії до України заради перегляду футбольних матчів досить дорого. Чи правда це?

— Ні, дорожче дістатися з мого міста до Лондону. В Україну злітати дешевше.

— Яка в середньому вартість поїздки з Англії до України та у зворотному напрямку?

— Зараз це дорожче через коронавірус, але до пандемії квиток на літак з Манчестера до Києва коштував 30 фунтів. Так само назад. 60 фунтів туди й назад. Зараз в аеропорту Манчестера рейс до Києва скасований, тому я вимушений спочатку добиратися до Лондону на поїзді, що коштує 80 фунтів.

— Дуже часто англійські фанати асоціюються з п’яним бидлом, що їздять слідом за своїми клубами чи збірною по всій Європі. Але тебе жодного разу не доводилося бачити п’яним.

— Ви не бачили мене п’яним (сміється)? Я багато разів напивався. В цьому барі (від редакції: запис інтерв’ю відбувався в одному з барів Чернігова) я двічі вирубався. Минулого вікенду в Маріуполі я також вирубився. Я напивався у кожному місті в Україні, де був.

— Яке українське пиво найсмачніше, на твою думку?

— Чернігівське. Оболонь. Також мені подобається місцеве пиво в пабі Робата.

— А яке пиво ти порадив би, якщо ми б завітали в Англію?

— Англійцям більше до вподоби темне пиво. Але воно не таке міцне як в Україні. Зазвичай, пиво вживають кімнатної температури. Щодо брендів, то я п’ю «Карлсберг», зварений в Британії. Також добре пиво «Ньюкасл» темне, шотландське «Тенентс» дуже смачне і міцне.

— Ти вже багато років приїжджаєш до Чернігова. Чи змінилося місто за цей час? Які твої улюблені місця тут?

— Так, місто дуже змінилося. Я люблю чернігівські парки, бульвари посеред них. Зокрема, парк Хмельницького. Коли я приїхав сюди вперше, ремонтувалася підземка біля готелю «Україна». Тепер там дуже гарно. Дороги і тротуари також стали кращими. Приїжджаєш в інші міста України, а там нічого не робиться.

— Яка найбільш весела історія траплялася з тобою в Україні?

— Перший раз, коли я їхав сюди на поїзді з Польщі, познайомився з якимись українцями, яких я зустрів у барі, вони запросили мене в Київ. Пізніше я вийшов з потягу, щоб взяти пива. Але коли повернувся, то поїзду вже не було. Я почав шукати таксистів і закричав, чи говорить хтось англійською. Один чоловік відгукнувся. І ми поїхали з ним навздогін за поїздом. Проїхали десь три станції. Кілометрів шістдесят. Коли поїзд приїхав на станцію, я вже чекав його. Мої товариші були здивовані.

— Чи доводилося тобі зустрічатися в Україні із шахраями, людьми, які намагалися тебе ошукати?

— Ні, ніколи. Навпаки, я тут почуваюся в безпеці. О 18:00 в Шеффілді я не можу спокійно гуляти, у Києві ж можу без проблем прогулюватися містом о 3 ранку.

— Найкращий гравець Десни за весь той час, що ти вболіваєш за команду, це — …?

— Дуже легке запитання. Це Денис Фаворов!



— Кращий український футболіст?

— Андрій Ярмоленко. Він неймовірний!

— Найсильніший легіонер, що грав в УПЛ за той час, що ти цікавишся футболом?

— Це Тайсон!

— Про що ти мрієш? Які плани на найближче майбутнє?

— Я ні про що не мрію. В своєму житті я зробив все, що хотів. Я був 76 країнах світу. Хотів побачити Десну в УПЛ – вона тут, хотів побачити Десну в єврокубках – вона грала там. Але одружитися на жінці з України було б чудово (сміється).

Завершуючи розмову, ми домовилися з Іаном про запис ще одного інтерв’ю. Проте, наступного разу задати свої запитання зможуть читачі «Чернігівського спорту». Тож слідкуйте за нашими дописами в соціальних мережах.

Джерело: "Чернігівській спорт"

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.