Про новий трек, його творців і як дитяче захоплення стало роботою

Чернігівці – Костянтин Одненко та Сергій Худолій, керівники гуртка трасового автомоделювання Чернігівського обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді, майстри спорту України з трасового автомоделізму – створили трасу для запуску моделей протяжністю 43 метри. Більш сучасну, якіснішу і довшу на 8 метрів за попередню, яка служила гуртківцям десять років. Уже й перші змагання на новому треку провели. Робота зі створення тривала упродовж семи місяців, від проєктування, виготовлення – до збирання та естетичного оформлення. Доріжка-красуня облаштована на базі закладу по вулиці Текстильників, 37, що в районі «Шерстянка».



«Мене ця історія захопила»

– Так сталося, що дитяче захоплення автомоделями переросло в роботу, справу всього мого життя. Ще коли був студентом другого курсу Чернігівського педінституту, мене запросили попрацювати керівником технічного гуртка в Славутичі. В будні я навчався, а у вихідні їздив до дітей. Сюди ж прийшов працювати у 1995-му, на той час ще здобував знання у виші. Після його закінчення пішов до армії, коли повернувся – знову відчинив двері гуртка, де й працюю дотепер, – каже Костянтин. – Наразі мені 47-м і я можу з упевненістю сказати – моє життя мені подобається. Коли навчався в двадцять другій школі, наш класний керівник, викладач трудового навчання Юрій Горілий цікавився трасовим автомоделюванням, організував шкільний гурток. Змайстрував разом з гуртківцями трек. Це була така чимала конструкція, відкидна, розкладалася на парти. Для нас, дітей, у ті радянські часи це була така цікава штука! Тоді я й створив свою першу машинку-модельку. Вчитель глянув і сказав: «Іди в Палац піонерів, тобі тут робити нічого». На базі закладу тоді діяли потужні технічні гуртки. Так мене й «вигнали». Це був сьомий чи восьмий клас. Потрапивши до справжніх профі, відчувши оту атмосферу, мене ця історія захопила. Я з повагою і вдячністю згадую легендарного вчителя Михайла Сокола, який виплекав потужну плеяду судномоделістів. З багатьма його колишніми учнями ми й досі спілкуємося, цікаві люди!


Костянтин Одненко



«У нас тут справжній майданчик для творчості»

Напарнику Костянтина Одненка – Сергієві Худолію – 38 років. Їх познайомило і об’єднало трасове автомоделювання. Коли Костянтин очолив гурток, Сергій був його активним відвідувачем.

– Чесно кажучи, сюди я потрапив випадково. У дев’яностих роках батьки отримали неподалік квартиру. І якось наш клас привели на екскурсію. У дитинстві мене цікавили і картинг, і судномоделювання, і… Словом, я затримався лише тут. Як це сталося – вже не пам’ятаю, тоді ще динозаври ходили, – жартує Сергій і серйозно додає: – Після закінчення педінституту якийсь час працював не за фахом, це була робота у різних торговельних компаніях. У 2006-му я опинився тут. І, знаєте, мені подобається, що я не просто сюди приходжу як учитель, відпрацьовую робочі години, у нас тут справжній майданчик для творчості. Ти розумієш, що даєш дітям такі знання, які більше ніде не отримати.


Сергій Худолій



Серед успішних і завзятих вихованців гуртка трасового автомоделювання – сини обох керівників: 14-річний Гліб Одненко, майстер спорту України з автомодельного спорту, відвідує заняття з четвертого класу, та 11-річний Денис Худолій, у гуртку чи не з дитсадка. Як розповідають їхні батьки-наставники, коли діти беруть участь у змаганнях з трасового автомоделювання, інколи татусі мимоволі зачиняються у підсобці. Зізнаються, усе через хвилювання. Воно набагато сильніше, ніж коли самі батьки в якості учасників перегонів. А перемоги дітей – то гордість, і щоразу підтвердження – все недаремно.

«Це не просто проїхати, це справжнє мистецтво»

Відзначимо, що перші успіхи трасовики Чернігівського обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді здобули наприкінці дев’яностих років минулого століття, коли прийшов працювати керівником гуртка Костянтин Одненко. У 1995-му була збудована перша траса для запуску моделей. Через 17 років її повністю реконструювали. Мала 8 доріжок, завдовжки – 35 метрів, забезпечувалася спеціальною комп’ютерною програмою, відео та проєкційною апаратурою. Це дало змогу якісно проводити чемпіонати України, змагання на першість України на базі закладу.

Починаючи з нульових, гуртківці успішно виступають на всеукраїнському рівні, постійно виборюють призові місця і підтверджують звання однієї з кращих команд країни.

За кожним досягненням, кожною перемогою – неймовірна праця, воля і талант наставників та гуртківців.

Трасова автомодель – це модель автомобіля з електричним двигуном, виконана в зменшеному масштабі і призначена для змагань на спеціальних трасах. Модель рухається по своїй доріжці завдяки канавці (слоту) на поверхні треку. Пілот керує швидкістю і гальмами за допомогою пульта.

– Перегони для кожного з восьми учасників проходять по всіх восьми доріжках. Пілоти вмикають свої пульти, ставлять моделі на відповідні за кольором лінії. Коли траса під напругою – машинки стартують. Комп’ютер рахує, скільки кіл проїхали моделі, з яким часом кожне коло. Через 5 хвилин дорогу знеструмлюють. В учасника є одна хвилина для того, щоб перекласти свою модель на іншу доріжку та переключити пульт керування. Загалом робочого часу – по 5 хвилин на кожну з восьми доріжок, загалом – 40 хвилин. Упродовж кожних чотирьох з половиною секунд треба натискати на пульт 6-8 разів, щоб машинка правильно рухалася і не зійшла з дистанції. Це не просто проїхати, це ціле мистецтво. Одне неправильне натискання – і гонка для тебе може просто закінчитися. Тому участь у змаганнях потребує чимало концентрації, витримки і нер­вів. Але воно того варте! – відзначає Костянтин Одненко.



Гурток трасового автомоделювання відвідують діти, починаючи з 4 класу, переважно це хлопці, було й що також дівчата цікавилися, каже Костянтин. Заняття безкоштовні, гуртківці лише мають забезпечити себе матеріалами для створення своїх моделей.

– Але спочатку потрібно навчитися розуміти структуру матеріалів, як з ними безпечно і правильно працювати. Це також креслення, робота з верстатами. Ми працюємо з електричними двигунами, і треба знати, як їх обслуговувати, ремонтувати, як правильно налаштовувати. Це – не онлайн-гра, це – реальні речі, життя, – пояснює керівник. – Взагалі гурток у майбутньому дає розуміння точності, коли створюємо моделі – працюємо з міліметрами, а для того, щоб машинка рухалася – з сотими міліметра.

– Наш гурток об’єднує небайдужих до техніки. Вони можуть стати потужними фахівцями в інженерії, галузі людської інтелектуальної діяльності з застосування досягнень науки до вирішення конкретних проблем людства. Техніка – це те єдине, що об’єднує всіх інженерів, незалежно від того, в якій сфері суспільного життя використовується їхня праця, – зазначає Сергій Худолій. – Тож якщо ви мріє­те створювати автомобілі – вам до нас!

Новий трек

Він з’явився нещодавно. Як розповідають його творці, траса довша за попередню на 8 метрів і має протяжність 43 метри. Це 8 доріжок і 8 поворотів.

– Якщо порівнювати з попереднім треком, то цей ми вже робили по-іншому. Наразі доступні більш сучасні технології, матеріали, засоби проєктування, – каже Костянтин Одненко. – Проєктував Яніс Набокінс з Риги (Латвія). За освітою дизайнер, трасовими моделями захоплюється з дитинства, чемпіон світу з трасових автомоделей. Років десять тому розпочав будувати треки, і наразі він створює їх по всьому світу. В Україні трас за його ескізами налічується п’ять. Для нас він запропонував аж 15 варіантів. Обрали для досить складної зали з колонами найбільш прийнятний проєкт. У столиці наші друзі виготовили потрібної форми деталі траси, точні, технологічно правильні. А збирали все в одну конструкцію вже на місці. Увесь процес зафіксували на відеокамеру, буде для історії.

Роботи тривали сім місяців. Разом з новим треком гурток отримав ще й чудовий ремонт зали. Відтепер тренування і змагання з трасового автомоделізму відбуваються в оновленому приміщенні, з рівною підлогою, яскравими стінами і сучасним освітленням.

– Коли трек був готовий, ми його одразу продемонстрували Янісу, – розповідає Костянтин. – Сказав, що ми молодці та пообіцяв, що скоро приїде в Чернігів і особисто випробує нову трасу. До речі, вчора ми тренувалися і 43 метри, одне коло, машинка подолала за 4,3 секунди. Чудовий результат. Втім, рекорди ще попереду!

Лариса Галета, «Деснянка» №31 (870) від 5 серпня 2021

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.