Алла Шедько розповіла про досвід роботи медсестрою у Польщі

33-річна чернігівка Алла Шедько вже 3 роки працює в приватній лікарні м.Познань, що в Польщі. Поїхала до сусідньої країни майже 5 років тому, за обмінною програмою Чернігівської лікарні №2, де до того пропрацювала медсестрою 10 років в кардіологічному відділенні. В її групі було 25 дівчат, лише троє з них повернулися назад до України, всі інші залишились і облаштували побут на новому місці. До Алли перебрався також її колишній хлопець, а нині - чоловік, народжувала там і свою донечку. Про те, як жінка пристосувалася до нових реалій читайте в інтерв’ю.



- Зарплата на той час, як я вирішила поїхати до Польщі за обміном у мене була 1500 гривень, за ці роки, що пропрацювала в Україні не заробила ні на машину ні на квартиру, а час іде, тож вирішила спробувати. Перший рік на чужині - завжди найважчий, чужа мова, менталітет у людей. До того, ж і з грошима було по первах сутужно, а житлові умови - гуртожиткові. За умовами програми ми мали відучитися 1.5 роки (зараз цей термін становить 3 роки і потрібно платити за житло) у вищій школі медсестер ім.Войцеховського у невеличкому містечку Калиш. Стипендія становила близько 100 доларів, але гуртожиток та харчування безкоштовні, годували три рази на день: на сніданок та вечерю це, як правило, бутерброд, а на обід борщ без хліба - в Польщі не прийнято вживати перші страви з хлібом. Навчання оплачувала приватна лікарня Познані. Саме в ній ми і повинні були в подальшому, за те отримали можливість вивчитись у Польщі відпрацювати 3 роки. Навчання чергувалось з практикою. Я змогла поки вчилась вивчити польську мову, захистила дипломну роботу з теми «Хронічний панкреатит», її перевіряли на плагіат, вся наша група успішно захистилась. Іноді хотілось кинути все та повернутися додому.

- Лікарня, в якій я працюю зараз в Познані, досить велика, якщо порівнювати з нашою другою міською лікарнею, та мабуть ще більша за розмірами. Нещодавно там добудували велике психіатричне відділення, де переважно лікують молодих людей. А ось відділення, де працюю я - терапевтичне, - вважається найважчим в плані роботи. Переважна кількість пацієнтів - люди у віці від 70-80 років, половина з них - лежачі. При цьому медсестра повинна роботи все по догляду за пацієнтом - окрім миття підлоги. В нас прибиранням займаються санітарки, а в Польщі для цих потреб наймають клінінгові компанії. Приватні лікарні мають не всі відділення за напрямами, як наприклад, - державні, в нашій - нема гінекологічного.

- В нашому відділенні максимальне завантаження - 40-45 пацієнтів, на зміні вдень - 4 медсестри. 

- Мій робочий день починається о 6 ранку. Через це нашій родині доводиться винаймати житло чи не в найдорожчому районі Познані - Вільді. Але, щоб дістатися до роботи пішки мені вистачає 15 хвилин. Наше житло називають тут «кавалерка», а в Україні такі помешканні знають, як квартири-студії, тобто двері є тільки вхідні, до ванни і до спальні. Оплата за квартиру становить 1 350 злотих (1 злотий дорівнює 7 грн.), за світло платимо щодва місяці - на наші гроші - це 1 000 грн.. Дуже великою перевагою нашого нового сучасного будинку - є підземний гараж, за який ми платимо близько 1 000 грн. на місяць. Справа в тому, що у таких великих містах, як Познань, - використання чи не кожного метру квадратного землі - платне. Я раніше платила за паркування в цьому районі, тобто могла ставити авто на будь-яке вільне місце біля будинку, тощо, при цьому паркувальники, які виписують штрафи розпізнають машини певного району за спеціальними наліпками. Але фішка в тому, що вільні місця дуже часто - відсутні, бо машин занадто багато. Повертаючись з магазину чи роботи я могла по 1.5 години кружляти навколо свого району, вичікуючи, щоб хоч якесь місце звільнилося. Якщо поставити машину не своєму районі, чи не дай боже на зеленій зоні - потрібно платити штраф від 700 гривень, або платити погодинно за парковку. Тож наявність такого гаражу - для нас є просто спасінням.

- Оплата роботи медсестри, в середньому становить 25-30 злотих на годину. Але це дуже умовна сума і на неї не варто орієнтуватися, адже багато чого залежить від кількості курсів, які опанувала людина, її навичок, досвіду і того, як вона особисто себе оцінює. Тут нема такого, що медичні сестри працюють чітко позмінно, зміна триває 12 годин з 6 ранку до 6-ї вечора, але ти можеш працювати 24 і навіть 36 годин на добу. Я знала дівчат, які брали підряд і по 5 змін, але тут постає питання про те, чим ти можеш допомогти пацієнту, якщо ти вже сам ледве на ногах тримаєшся від втоми. Є таке поняття, як відпустка. Кожного місяця зараховується 2 дні відпустки, тобто в кінці року людина отримує право на 24-денну оплачувану відпустку. Декретні я отримую від Польщі - процент від зарплатні, оскільки там народила і пішла в декрет. До речі, не дивлячись на те, що я народила доньку в цій країні - вона не стає автоматично її громадянкою, це можливо лише за умови, якщо один із батьків - поляк.


- Я спершу також працювала понаднормово (знайшла додаткову роботу в іншій сфері, не в цій лікарні), особливо, коли жила з сусідкою і в мене на себе була одна зарплатня, але коли сюди перебрався майбутній чоловік, то переглянула свої погляди і зрозуміла, що всіх грошей не заробиш, і хочеться ж пожити у задоволення, а не тільки гарувати на роботі. Подружня пара на мою думку, в матеріальному плані може дозволити собі більше, адже, якщо б я жила одна, без сусідки, то всі мої гроші витрачались б на оренду квартири, їжу та одяг, відкласти, або на подорожі - не вистачило б.

- Розмірковую над тим, аби взяти житло в кредит. В Польщі так робить переважна частина молоді. Хазяїн нашої квартири живе за містом, за 100 км. від Познані, також взяв її в кредит і нашими грошима сплачує банку. Але зараз я в декреті і за законами цієї країни не можу претендувати на кредит, а робота в мого чоловіка вважається тут не дуже стабільною. Але, коли декрет закінчиться подумаємо над цим ще раз, оскільки орендна наша плата, як раз і становить середню суму щомісячного кредиту. Та кредит - це кабала щонайменше років на 20. Проте, через 5 років будь-хто може продати своє житло і передати права на сплату залишку кредиту, вже іншій особі. В Познані житлові квартали будують ударними темпами, багато квартир здають подобово, особливо в нашому районі, адже це місто, де є що подивитись, в нашому будинку зйомних квартир десь 50%.

- Дещо проблемна ситуація в мене склалася з картою побиту. Я на неї чекала 2 роки, коли отримала в мене було право залишитися в Польщі лише на 1 рік, цю карту дають, строком на 3 роки. Зараз, знову подала документи на її отримання, сподіваюсь, що цього разу цей процес буде швидший. Через відсутність карти побиту, до речі, я не могла виїхати з країни, тому мама до мене приїзди у гості. Тож подорожували з чоловіком лише містами Польщі - побули у Кракові, Варшаві та інших туристичних місцях.



- Не можу сказати, що приватна медицина в Польщі краща за державну. Я побувала якось на прийомі у приватного дитячого лікаря. За консультацію строком у 3 хвилини, в ході якої почула те, що і так знала - заплатила на наші гроші 1000 гривень. Зі «швидкою» підписують договори на прийом пацієнтів всі лікарні - і державні і приватні, наша в тому числі. Тобто пацієнта, в якого є страховка везуть до найближчого медзакладу, з яким підписано договір з NFZ (Національний Фонд Охорони Здоров'я Польщі). Народжувати в державному пологовому можна безкоштовно, я обрала такий варіант і не жалкую. Якщо лікар скаже тобі здати певні аналізи, то також не важливо, будеш ти їх у приватній лабораторії здавати, чи в державній - все оплачується через NFZ по страховці.

- Найважче в моїй роботі, мабуть, не фізичне навантаження, а психологічне. Пацієнти дуже вередливі, можуть нагримати, просто за те, що їм не сподобалось, як їх торкнулися. А я ж проводжу з ними гігієнічні процедури: мию, міняю постільну та спідню білизну, памперси і таке інше. У кожного є мобілка, планшет, для деяких це такий собі вид розваг - дзвонити у поліцію і жалітися на те, що з ними медперсонал жорстоко поводиться, чи брехати про те, що їх насильно утримують у лікарні. Поліція в нашій лікарні, можна сказати, частий гість і правоохоронці розуміють, що ці виклики безпідставні, але за законом - не приїхати не можуть.

- Я би сказала, що поляки менш чуйні люди, коли мова йде про догляд за родичами похилого віку. В них нема такого, що нанесуть хворому пакетів з домашньою їжею, соки, книжки, тощо. Максимум - це спустяться на перший поверх, де в нас облаштовано кафетерій, поговорять годинку і додому. Парку для прогулянок, як в нашій чернігівській лікарні №2 - в нас нема, а та частина подвір’я, що була - там тепер вигулюють психічнохворих пацієнтів, тож всі інші туди не воліють ходити, та й тут так і не прийнято. Сама ж лікарня стоїть над дорогою, з вікон завжди чутно шум машин та трамвай, який курсує по проїжджій частині.

- Про те, щоб родичі пацієнта пропонували нам допомогу, аби перевернути лежачого родича - про це й мови нема! Вони вважають, що раз ти медсестра - то твій обов’язок робити все. Декотрих пацієнтів лишають на місяці і взагалі не відвідують, за тих покинутих платить держава і підшукує їм хоспіс, аби вони могли закінчити свої дні там. Буває, що чуєш слова подяки від пацієнтів, але це скоріше, виключення, ніж правило.

- Не знаю, чи повернусь на Україну остаточно. В мене через 2 тижні виліт до Польщі, коли я там, додому наче й хочеться, але коли приїжджаю у гості до матусі і бачу, як тут люди живуть, та які зарплати в медпрацівників, то стає сумно. Хоч, як би було важко працювати у Польщі, але там я можу дозволити собі жити, як людина: подорожувати, взяти житло в кредит, купити машину, та не відмовляти собі ні в яких продуктах. Зі всіма дівчатами, з нашої групи, я постійно на зв’язку. За цей час досить багато студентів по цій програмі влаштувалося до нашої лікарні, знаю декількох з Чернігівської області.

- Відмічу, що якщо людина отримує медичний диплом польського зразка, то без роботи не сидітиме. В нашій лікарні, наприклад, постійний недобір. Не скажу, що в нас працюють самі лише українки медсестрами, полячок не менше половини, а то й більше. 

Gorod.cn.ua

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.