Він хоче зробити ремонт, вона — стати міністром освіти. Про подружжя юриста та вчительки з Корюківки

Коли вона побачила його вперше, подумала, що він дуже сердитий і суворий. Коли він її вперше побачив, — узагалі не звернув уваги. І ось їхній сім’ї вже рік. Сусіди.Сіty про те, як знайшли свою долю 23-річна вчителька Оксана Марухно й 32-річний юрист Сергій Яковець з Корюківки.


Оксана Марухно і Сергій Яковець - молоде подружжя з Корюківки. 1 лютого їхній сім`ї виповнився рік.
Фото з сімейного архіву Оксани й Сергія

З третього разу

Учителька початкових класів Корюківської першої школи Оксана Марухно і державний реєстратор відділу надання адміністративних послуг міської ради Сергій Яковець одружилися торік 1 лютого. Хоча вперше побачили одне одного за три роки до того на засіданні молодіжної ради. Однак перша зустріч не підказала їм нічого. Скоріше навіть навпаки. Їй він видався надміру суворим, а вона й зовсім не затрималася в полі його зору.

Та за деякий час вони знову зустрілися на святкуванні Дня молоді. Після урочистостей разом пішли додому. Втім, Оксана не дозволила провести себе, мовляв, вона — сама самостійність і незалежність. Хоча й дуже хотіла. Сергій теж волів би довше побути з симпатичною дівчиною, та не наполягав. Отримавши відмову, пішов додому. А вже на світанку Оксана зателефонувала Сергієві та запропонувала піти купатися. Сонний Сергій не оцінив Оксаниної романтичної винахідливості, сказав, «давай години за три» і відключився. Дівчину образило, що він їй не передзвонив ні на ранок, ні пізніше.

Утретє молоді люди побачилися на фестивалі «Смугастий равлик». І звідтоді більше ніколи не розлучалися. Зустрічалися часто, а згодом і кожного дня.


Перше спільне фото, 2018 рік, ЦДЮТ. Фото: З сімейного альбому Оксани й Сергія

Розуміння того, що саме це твоя половинка, прийшло тоді, коли вже не хотілося розлучатися ні на хвилинку. Сергій розгледів у своїй обраниці не лише бездонні очі, вразливу душу та любляче серце, а й цікаву людину. І щиро сам собі здивувався: «Куди я дивився раніше?» Оксана, пізнавши Сергія ближче, завагалася: чи готова вона до заміжжя? Адже її обранець, старший від неї на 9 років, дорослий чоловік з уже сформованим світосприйняттям. Проте, коли пропозиція руки та серця пролунала, від вагань не залишилося ні сліду.


Закохані. Амур знайшов їх тоді, коли вони навіть не сподівалися. Фото: З сімейного альбому Оксани й Сергія

— Це сталося 4 листопада, серед поля, де відпочивали з друзями, — згадує Сергій. — Ми з Оксаною були трохи поодаль від інших, і я зрозумів: або тепер, або ніколи. І зробив пропозицію.

Попри те, що Сергій не боявся відмови, ті п’ятнадцять секунд, які витримала Оксана, перш ніж погодитися, здалися йому вічністю.

Сергій зізнається, що не схвалює цивільні шлюби. Мовляв, вони зручні для тих, хто не хоче брати на себе відповідальності. Бо логічним наступним кроком для розвитку серйозних взаємин і є одруження. Оксана не така категорична. Вона вважає, що партнерам у стосунках повинно бути комфортно. Якщо комусь зручно та комфортно жити цивільним шлюбом, нехай. Для неї шлюб — це відповідальність перед коханим, батьками, державою.

Щасливі молодята, 1 лютого 2020 рік, день весілля

При одруженні молодята залишили кожен своє прізвище. Переконані: не прізвище об’єднує закоханих.

Про батьків

Батьки — це крила для кожної людини. На їхньому прикладі діти будуть свої сім’ї. На своїх рівняються й Сергій з Оксаною.

Батьки Сергія — корюківчани. Мати Лариса Іванівна родом з Менщини, батько Микола Федорович із Семенівщини, але вже багато років живуть у Корюківці. Обоє зраділи, коли син їм повідомив новину про одруження.

«Нарешті!» — сказав батько. «Слава Богу!» — видихнула мама. І, не вагаючись, залишили своїм дітям трикімнатну квартиру в центрі міста. Самі ж перебралися в приватний будинок. Сергій зізнається: був спантеличений вчинком батьків. Але й безмежно вдячний їм за такий суттєвий подарунок. Не кожній молодій сім’ї щастить розпочати спільне життя у власній квартирі.

Найрідніші:


Родина Яковців-Марухнів у день весілля Оксани і Сергія


Оксана з мамою


Свекруха і невістка

Пораділа за донечку й Оксанина мама Олена Анатоліївна, яка живе у Верхоліссі. Завжди рада бачити доньку та зятя у себе в гостях. А Оксана сміється, мовляв, Сергій себе ще не відчув повноцінним зятем — свиню не колов.

У Верхоліссі молодята бувають нечасто. Оксанине дитинство минуло в цьому селі, хоча дівчина має й молдавське коріння по батьку. Нині в Молдові залишилися її бабуся й татова рідня. А ось батька Сергія Миколайовича вже немає на світі. Натомість з’явився інший Сергій Миколайович у її житті — чоловік. Їх обох поєднує одна дата — 4 січня. Колись цього дня не стало Оксаниного батька. І цього ж дня народився її чоловік.

Для власної сім’ї Сергій хоче перейняти у своїх батьків відчуття дому — затишку, комфорту та захисту. Від жінок свого роду Оксана прагне взяти вміння берегти сімейне вогнище.

Різні та схожі

Дуже різні й абсолютно не схожі. Так кажуть Оксана та Сергій про себе. Навіть гороскоп сумнівно характеризує союзи Водолія й Козерога. Однак вони звикли ламати стереотипи. А тому добродушний, мовчазний і стриманий юрист почувається абсолютно щасливим поруч з експресивною, темпераментною та емоційною лідеркою-вчителькою.


Любити - означає дивитися в одному напрямку

Утім, це не означає, що їхнє подружнє життя спокійне та розмірене. Бувають конфлікти й непорозуміння, як і в кожній родині. Сергій переконаний, що стан «війни» треба одразу припиняти, не можна після конфлікту розходитися по кутках квартири та зиркати скоса одне на одного. Тому завжди першим вибачається, навіть, якщо не винуватий. На його думку, нескладно сказати «пробач», якщо любиш. Оксана не терпить брехні та приховування правди. Каже, треба бути відвертими завжди. Навіть тоді, коли є речі, про які хотілося б промовчати.

Їхній сімейний бюджет — спільний. Відкладають на ремонт квартири, з приводу значних покупок радяться. А з дрібнішими — миряться, бо Сергію, наприклад, завжди невтямки, навіщо Оксані купа косметики, яку постійно треба поповнювати, а Оксана не розуміє, скільки ще можна купувати книжок, яких уже й складати ніде?




Відпочинок для Оксани й Сергія - коли не вдома

Їхній ідеальний вихідний — не вдома. Радіють можливості вибратися на природу з родичами чи друзями, вирушити на велопрогулянку або побувати на екскурсії в різних містах. Побут, кажуть, займає багато часу. Тому приготувати їсти та поприбирати може той, у кого випаде вільна хвилинка. Разом люблять складати пазли. Ця гра-головоломка зближує й дає змогу побути разом, поспілкуватися.

Про роботу та мрії

Оксана Сергіївна — учителька початкових класів. У неї нині 26 другокласників, для яких вона в школі мама і тато, зубна фея, поліція тощо. Хоча, на думку вчительки, оптимальний колектив — це 14 дітей. Тоді педагог може приділити увагу та попрацювати на уроці з кожною дитиною. Її другокласники навчаються за науково-педагогічним проєктом «Інтелект України», за новітньою методикою викладання, із застосуванням інтегрованих уроків. А їхній вчительці й цього замало!




Оксана Сергіївна зі своїми учнями

— Я взагалі-то мрію стати міністром освіти! — каже Оксана Сергіївна. — Мені хотілося б відійти від шаблонів системи освіти, традиційних класів та уроків, більше спілкуватися з дітьми, додати творчості: співати й танцювати, зацікавлювати. Вважаю, що інші країни вже напрацювали в цьому плані значний досвід, який знадобився б і українцям.

Колись Оксана Марухно хотіла отримати другу вищу освіту. Її цікавить медицина, зокрема, хірургія та стоматологія. Але, каже, нині в школі дуже багато можливостей відкривається для сучасного педагога. Гріх ними не скористатися! Молода вчителька також співає у вокальному колективі «Лілея» при міському Будинку культури, хоче спробувати себе в акторстві та ще багато в чому.

Її чоловік Сергій воліє залишатися в тіні своєї невгамовної дружини, бо переконаний, що зірка в сім’ї повинна бути одна. У їхній — це Оксана. Як чоловік і господар він піклується про свою молоду сім’ю. Невдовзі планує зробити ремонт у квартирі. Нині всі свої матеріальні сили на це спрямовує.

Як державний реєстратор відділу надання адміністративних послуг міської ради Сергій Миколайович отримує задоволення від того, що вдається допомогти людям, які звертаються до ЦНАПу. І мріє про те, щоб Україна стала державою, у якій людина буде на першому плані.

— Треба змінювати систему надання адміністративних послуг, — переконаний Сергій Яковець. — Не повинна людина ходити безліччю установ, аби розв’язати своє питання. Не має вона випрошувати консультацію чи допомогу. Нехай би це був єдиний фронт-офіс, відвідавши який, можна одразу отримати консультацію, здобути вичерпну інформацію, оформити допомогу. Хотілося б, щоб ставлення нашої держави до всіх людей було однаковим. Щоб житель Конча-Заспи та сільчанин однаково почувалися громадянами правової держави. Можливо, колись ми побудуємо таку країну.

Наталія Рубей, Сусіди.City

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.