Завідувачка виробництвом корюківської фабрики дверей «Корфад» Лілія Маслак виготовляє мотанки

Ялинка, передноворічна суєта, карантинні обмеження — все переплелося. Поміж них приємна новина: в історичному музеї — виставка-презентація українських ляльок-мотанок корюківчанки Лілії Маслак. З витонченою жінкою, цікавою особистістю поспілкувалася заслужена журналістка України Зоя Шматок.


Лілія Маслак

Наполеглива жінка з красивим ім’ям

Лілія — легенька й швидка. Її девіз: «Рух — це життя!» Постійно хочеться багато зробити. Але завжди не вистачає часу. Якби доба мала хоча б тридцять годин — від того було б їй легше? Навряд.

У товаристві «Корфад» — фабрики дверей є посада завідувачки виробництва. Це — робота Лілії. Вона вважає, що тут і живе. Відповідати за все — річ непроста. Лілія ніколи не дозволить собі щось не доробити та залишити на потім.

19 грудня минулого року, якраз у день Святого Миколая, почався відлік її по-справжньому трудових буднів у Корюківці. Через деякий час засновники скажуть: «Така жінка на виробництві замінить двадцять чоловіків».

Якщо відверто, то вона не гадала, що буде тут працювати довго. Спершу вирішила трохи підробити. Її ділові якості не залишилися непоміченими. Засновники підприємства були однієї думки: «Лілія Маслак буде керувати виробництвом». І вона, як мовиться, прийняла на свої худенькі плечі тяжкий вантаж. Втім, до труднощів їй не звикати. Усе її трудове життя — тільки на виробництві. Спочатку були фабрика технічних паперів із заочним навчанням у Санкт-Петербурзькому державному університеті, де отримала диплом інженера-технолога паперового виробництва.

— Мене призначили контролером у відділ технічного контролю. Його очолювала Валентина Тройна, — розповідає Лілія. — Я їй дуже вдячна за науку. Навчила відповідальності, вимогливості й пунктуальності. Згодом набралася виробничого розуму від Наталії Кононової, котра керувала цехом по виробництву шпалер.

Виходило так, що Лілія завжди рівнялася на жінок

Хтозна, на яку б сходинку вона піднялася б на цьому великому підприємстві, та перебралася до Києва.

— Прожила в столиці двадцять п’ять років. З роботи на роботу не літала. Спочатку — холдингова компанія «Бліц Інформ», згодом — «Укрспецполіграфія». Це — великі виробництва. І тут, і там була заступником директора з якості. Завжди зайнята по вінця. У мені середини немає. Працювати — означає викластися повністю, — у її словах ні крихти вихваляння. Яка вона є — така є. Не переробиш.

Але, попри успішну трудову діяльність, Лілія повернулася до Корюківки, міста своїх дитинства і юності. За сина спокійна. Павло вже дорослий, успадковував від неї наполегливість і відповідальність. Їй захотілося додому. Не з нею однією таке трапляється — багатьох у зрілі літа тягне до рідного краю.

А народилася Лілія в Казахстані. Їх у батька з матір’ю було четверо. Таке гарне ім’я їй дав тато — Владислав Павлов. Родина згодом перебралася в Корюківку, яка стала рідною.

— Не жалкую, що знову в Корюківці. Працюю з великим задоволенням. Знаєте, чому? Я в одній команді з людьми, що не зупиняються на досягнутому, бачать перспективу, ідуть уперед, не живуть одним днем. У нас багато планів щодо розширення виробництва та збільшення робочих місць. Хочемо, щоб молоді люди працювали вдома, в Україні, а не їхали на чужину, — переконливо говорить наполеглива жінка з чарівним ім’ям.

У кінці грудня за підсумками 2020 року Лілію Маслак визнано найкращим спеціалістом «Корфаду».

Творчість — це диво

У неї три захоплення: ляльки-мотанки, англійська мова і велосипед.
Ляльками в дитинстві Ліля, на відміну від інших дівчаток, не захоплювалася. Диво почалося… три роки тому.

20 грудня, на день народження, одне подружжя в Києві подарувало їй гарну українську ляльку-мотанку. Ліля подякувала, полюбувалася подарунком. Лялька прижилася в її квартирі. І особливо в очі хазяйки вже не впадала.

Через рік Лілі інші знайомі, не знаючи, що в неї є одна унікальна лялька, подарували ще одну, теж дуже гарну. Вона ніби дихала дивною енергією тепла і спокою. Іменинниця відчула якийсь поштовх: «Це — знак долі».

Ліля зацікавилась, де купували та в кого, хто її виготовив? Виявилося, що мотанка — творіння відомої майстрині Олени Орєхової, яка роками займається цією справою. Відкрила власну крамницю. В Інтернеті Ліля знайшла розповідь про майстриню. Виявляється, вона влаштовує майстер-класи для жінок, котрі бажають учитися, продовжувати українські традиції. От тільки коли вона збирає таких людей?
30 грудня, напередодні нового 2018 року, Лілія поїхала в Дарницю шукати крамницю Олени Орєхової.

Підіймалася сходами, а назустріч — жінка. Лілія спитала:
— Де можна знайти Олену Орєхову?
— Це я.
Лілія почала говорити, заради чого вона тут:
— Ви влаштовуєте майстер-класи, то як мені потрапити? Дуже хочу навчитися робити мотанки!
Мабуть, її очі надто світилися від бажання творити диво, й Олена помітила це. Сказала так:
— У магазині я з’являюся лише один раз на рік — 30 грудня. Вам пощастило. В інші дні працюю вдома. Масові майстер-класи останній час не влаштовую. Та я згодна допомогти вам.
— Коли?
— Зараз і почнемо.

Ліля була на сьомому небі від побаченого, відчутого й почутого.

Сходила до церкви, помолилася, попросила священника благословити її на початок творчості. За кілька днів, уже до Різдва, Ліля зробила свою першу в житті українську ляльку-мотанку. Від того дня її руки виготовили їх дуже багато.

Секрети творчості прості. Треба дотримуватися певних правил. Наші предки ніколи не мотали ляльок у релігійні свята, чи в грізну годину. Роздратованій, злій, заздрісній жінці за роботу не можна сідати.

— Потрібен особливий стан душі, позитивна енергетика — все це вбирає матерія, мотанки наповнюються енергією, — розкриває свої «секрети» Лілія Маслак. — Ляльку слід робити на одному подиху, за одним присідом — без перерв і відкладання назавтра чи надалі. Шість-сім годин роботи — і лялька готова. За цей час я відчуваю величезний приплив позитивної енергії та, як кажуть нині, справжній «кайф».

Усі її чудові вироби без жодного стібка голки та без синтетики.
Лише лляні тканини, мішковина і хрестик — оберіг. Матеріали в основному купує в селі, де їх свято зберігають роками.

«Люблю дарувати»

Ляльки-мотанки Лілія Маслак демонструє на своєму сайті в Інтернеті й на виставках, презентує, куди запрошують.

Роботи Лілії Маслак

У 2018 році на міжнародній виставці в Києві її «Берегиня» була найкращою. Рік по тому ця лялька прожила зі своєю майстринею, ніби член її родини, та потім Лілія вирішила її подарувати Лідії Сергіївні, матері засновників підприємства «Корфад», справжній Берегині роду. Лілія в захопленні від цієї жінки.

- Мені приємніше дарувати, ніж отримувати дарунки, — вважає Лілія. Вона душею відчуває, якій людині підійде та чи інша лялька-мотанка.

— Головне, — говорить майстриня, необхідно вірити в її силу, сприймати її енергетику.
Лілія не штампує однакові ляльки. Кожна відповідає своєму призначенню. На Різдво — це Коляда, на весілля — «Весільна», на честь матері — Берегиня. «Нерозлучницю» віддає в руки подружжю, яке разом не рік і не два, а десять і більше, щоб були нерозлучні й далі.

Повертаються українські традиції на весіллях, на різних святах з ляльками-мотанками. Їх люблять не лише у нас, а й за кордоном. Ліліні вироби є в Польщі та Чехії, навіть у далекій Канаді

— Одному молодому канадцю в Інтернеті сподобалася моя лялька в рожевому вбранні. Такого кольору блузка була в його любої бабусі. Відправила ляльку зі своїм благословенням за океан. Канадець висловлював своє захоплення.

Раз на рік майстриня виїжджає зі своїми мотанками на Полтавщину, в Сорочинці, поярмаркувати. Там збираються народні майстри з усієї України. Є що показати, побачити та, головне, поспілкуватися.

Робота на виробництві не дозволяє нині Лілії часто займатися улюбленим заняттям. І все ж із задоволенням презентувала свої ляльки в четвертій міській школі. Відгукнулася й на пропозицію директорки історичного музею Людмили Бабич влаштувати виставку-презентацію своїх творінь.

Напередодні Нового року Лілія відзначила свій ювілей із сином Павлом. Та ще продовжує приймати вітання від людей, яким допомагають її чудові ляльки вірити в добро і перейматися ним.

Зимові свята Лілія зустрічає в невеликому колі рідних людей — у братовій родині. Вона ладна стати у велике коло своїх земляків.

— Негоди й біди минуть! — переконана Ліля, — і ми всі збиратимемося разом!

Коли із-за коронавірусних хмар вигляне сонце, Лілія Маслак обов’язково завітає з майстер-класом і до наших ветеранів-майстринь з гуртка «Чорнобривці». Вчитися ніколи не пізно.

Сусіди.City

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.