У господі Бабкіних із Менщини квітнуть троянди, родить молодий сад та підростає майбутній ліс

Жителя Феськівки Володимира Бабкіна на Менщині добре знають. Хто міняв валюту – зверталися до нього. І футболіст він вправний – забив вирішальний гол у грі з ветеранами іменитої столичної команди «Динамо». А ще любить співати «Смереку», на святах, де серед гостей Володя, завжди весело. І тільки побувавши у його обійсті у Феськівці, можна пізнати цього чоловіка зовсім з іншого боку. Виявляється, він дуже хазяйновитий. Та все одно дивуєшся: як і коли він встигає все тримати у порядку і красі? Бо одразу зрозуміло, скільки тут щодня треба вкласти праці.


Родина Бабкіних: щасливі разом

Гойдалка в саду під бузиною

Кілька років тому Володя з дружиною Людмилою вирішили, що городів на родину треба не дуже багато. А от посадити сад, щоб донечка Софійка бігала по травичці та їла фрукти та ягоди без зайвої хімії, – варто. Та й самим приємно відпочити у затінку дерев, поспілкуватися з друзями в альтанці за шашликом, а на гойдалці можна хоч сидіти, хоч лежати. У затінку під бузиною.

Господар розповідає, що остаточно вирішив посадити свій сад, коли спробував куплене яблуко. Йому аж горло перехопило, ледь не задихнувся. Мабуть, там так багато було «хімії». Тож на виставках-продажах у садівників купили різних саджанців: груші, яблуні, сливи, черешні, персики та абрикоси.


Рівними рядами ростуть тепер вони під пильним наглядом господаря

– Дерева ще зовсім молоді, а вже плодоносять. Свої яблука ми доїли два тижні тому. Магазинні просто не можемо їсти, вони не зрівняються з нашими, смачними, соковитими, без «хімії». А сливи у мене ростуть розміром з гусяче яйце, абрикос є з червоними плодами, компот з них кольором як вишневий, – розповідає Володимир. – Я підстригаю дерева часто, у них мають бути «зачіски», щоб не загущувалися, не росли абияк. А ось ці дві яблуні одного сорту чомусь родять по черзі, наче домовилися. Один рік одна плодоносить, друга відпочиває, наступного року – навпаки.

Усе вчасно треба полити, підживити, обробити від хвороб та шкідників. Найбільше потребують поливання персики і сливи.

Босоніж по траві

А між деревами – ідеальний газон, по якому хочеться ходити босоніж. Що я, користуючись нагодою, із задоволенням і роблю.

Та щоб виростити такий газон, Володі доводиться його постійно підстригати, поливати, підживлювати. Скошену траву він компостує, потім з додаванням курячого посліду (тримають і курочок) робить чудове добриво для рослин. Також незамінне добриво – деревний попіл. А ще потрібно навколо стовбурів дерев та ягідники мульчувати шаром хвої. Це й добриво, і від хруща рятує.


На думку господаря, то не сад, якщо між деревами кропива росте

І ягідник у них різноманітний: і ожина, і аґрус, порічка, малина, лохина. Софійка пригощає полуницею, ароматною суницею та знайомою мені з дитинства іргою.

– Це дуже корисна ягода, – розповідає Людмила. – Хоч кущик ще маленький, а он на ньому вже скільки ягід. Порічка хоч вже й червоніє, та ще нестигла. Малини у нас сім сортів, родить до заморозків. Розростається сильно, я її щоосені проріджую. Добре, коли це своє. А то справді – магазинне яблуко розріжеш, воно полежить кілька днів і навіть не потемніє, не обвітриться. То що там у ньому?

І ліс свій посадив, будуть гриби

Є у Бабкіних город у кінці саду. Там також все у порядку, родить городина добре. Буває, й сусідам зайве віддають. Багато вирощують зелені, бо дуже її люблять.

За городом Володя насадив ще й ліс: 33 сосни, три ялини, сім дубів, п’ять беріз. Планує завести свою грибницю, поки ж гриби збирає в лісі. Уже й сушаться прямо в альтанці.

Буває, що в лісі сухі дубові пні викорчовує, тоді використовує цю деревину у бані, у мангалі. Все у господарстві до ладу. Біля мангала декілька решіток: хоч для м’яса, хоч для риби чи ще чого.


Разом доглядають все це, разом відпочивають

Ліхтарики і гномики та інші садові фігурки доповнюють цю красу. Тут і лаванда пригрілася на сонці, пахтить, а посаджена у трояндах, вона відганяє шкідливих комах. Троянд у дворі перед будинком безліч сортів усіляких форм, кольорів і відтінків. Пишні й доглянуті. Просто розкішні.

З гордістю Володя розповідає про свій сад. Про виноград різних сортів. Про горіхи, що сам вирощує, а потім розсаджує на просторі.

Тут гарно і на світанку, і на заході сонця. І будь-якої пори року: коли дерева цвітуть навесні білим і рожевим, коли зеленіє зав’язь. А як щедро обвішані плодами гнуться гілки, підпирає їх тичками і задоволений результатом своєї праці.


Прокидається о пів на четверту ранку, зустрічає схід сонця, обходить володіння, дивиться, де що потрібно зробити

Дружина з донькою допомагають, а він дбає, щоб усе в них було. Адже найціннішим вважає родину. І в свої днями відсвятковані 60 років намагається тримати форму заради рідних дівчат.

– Мені треба виростити доньку, вивчити, видати заміж. Тож маю ще бути міцним, – каже. – Та з такою родиною і не хочеться розклеюватися, як інші, буває, роблять. І не хворі, а ходять і ниють. Та й усе це, що затіяв, потребує догляду.

Поліна Назаренко, Сусіди.City. Фото: Валерій Тихонов

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.