Рік Левка Ревуцького – що, де і як

Володимир Суховерський з Гран-прі польського фестивалю духової музики

Як відомо, 2009 рік було проголошено Роком видатного українського композитора, уродженця Чернігівщини Левка Миколайовича Ревуцького, 120-річчя якого світова музична громадськість відзначила 20 лютого. Про те, якими здобутками зустріли ювілей Майстра викладачі та вихованці Чернігівського музичного училища, яке носить його ім'я, ми попросили «відзвітувати» директора училища, заслуженого діяча мистецтв України Володимира Суховерського.

— Володимире Михайловичу, то чим можете похвалитися?
— Розповідати про все, що нами було зроблено лише за шість місяців ювілейного року просто не вистачить часу. Фактично ми провели значно більше заходів, ніж планували. Хотілося б зупинитися лише на кількох з них, найбільш значимих. Перш за все це науково-теоретична конференція «Ревуцький та сучасність», яка відбулася 20 лютого — в день народження Левка Миколайовича. Своєрідною творчою частиною цієї конференції став вечір фортепіанної музики, який відбувся наступного дня. Це був такий концерт-лекція заслуженого артиста України Геннадія Дем'янчука, присвячений еволюції сонати — від родоначальника сонатної інструментальної музики Доменіко Скарлатті, через Бетховена й Скрябіна — і до Левка Ревуцького, що став першим українським композитором, котрий написав сонату для фортепіано. До речі, написано її було в «прилуцький період» композитора.

Ще одна подія — Міжнародний фестиваль-конкурс молодих композиторів імені Левка Ревуцького, який ми провели 22-23 квітня. Це наш традиційний фестиваль, цього року він проходив уже всімнадцяте. Щорічно 20 лютого Спілка композиторів України нагороджує найталановитіших молодих композиторів преміями імені Ревуцького. Ось ці лауреати, які представляли всю Україну, і взяли участь у чернігівському фестивалі. Крім того, в його рамках відбувся авторський концерт відомого композитора, народного артиста України, професора Михайла Степаненка. Це видатна людина! Його двічі обирали головою Спілки композиторів України. Обрали б і втретє, але, на жаль, за статутом цього не можна було зробити.
А 24 квітня відбувся звітний концерт Чернігівського музичного училища. Все перше відділення за диригентським пультом стояв відомий не лише чернігівським шанувальникам музичного мистецтва керівник симфонічного оркестру училища Олександр Шевчук.

Можна сказати, що він увесь концерт «витяг» на своїх плечах. Родзинкою цього вечора було так зване «перше виконання» кількох музичних творів. Скажімо, вокально-симфонічна поема Левка Ревуцького «Зима» вперше виконувалася в сучасному аранжуванні Віктора Степурка. Вперше в оркестровому виконанні звучав і твір Левка Ревуцького «Ой чого ти почорніло...». Увертюра до опери Миколи Лисенка «Тарас Бульба» виконувалася в редакції Левка Ревуцького.
Хочу згадати й про виступ ансамблю скрипалів нашого училища під керівництвом Анатолія Данилевського на ювілейному концерті до 120-річчя Левка Миколайовича, що відбувся у Великій залі Національної музичної академії в Києві. Це був єдиний не столичний, не академічний і не державний, а студентський колектив, який запросили взяти участь в цьому «зірковому» концерті. Чим ми, звичайно ж, пишаємося.

— Чому ж стільки уваги на Чернігівщині приділяється саме творчості Левка Ревуцького?
— А хіба може бути інакше? Адже близько 70-80 відсотків творів, написаних Левком Миколайовичем до 1924 року, були створені, коли композитор жив і працював у селі Іржавці  Ічнянського району та в Прилуках.
Найбільш насиченим був «прилуцький період». До речі, цього року Прилуцька музична школа нарешті отримала ім'я Левка Ревуцького. А в мене зберігається рукопис його заяви, яку він написав у 1924 році: «Прошу зарахувати мене викладачем у щойно від криту музичну школу міста Прилуки». Там він викладав, творив, брав участь у концертах. Знаєте, як його оголошували? «Виступає рояліст-автор Ревуцький!»

— І останнє запитання. Де в наші суворі кризові часи Ви знаходите кошти на всі ці численні заходи?
— Відповім чесно: нам допомагають спонсори. І на нашу участь у двох фестивалях в Німеччині, і на два фестивалі, які ми провели в Чернігові, і на участь духового оркестру училища в нещодавньому фестивалі в Польщі з бюджету не було витрачено ані копійки. Все це проведено на кошти спонсорів, які, до речі, просять не розголошувати їхніх імен. Правда, досить парадоксальна як для України ситуація? Адже у нас, як правило, «спонсорують» копійку, а потім витрачають десятки тисяч гривень на білборди з розповідями про свою «щедрість».

Олег Яновський, тижневик «ГАРТ» №28 (2416)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.