Фельдшерка селища Дружба заслуговує на державну нагороду

53-річна завідувачка дружбинським фельдшерсько-акушерським пунктом Віра Петренко під час евакуаціїселище не залишила. Жінка допомагала людям, які не змогли виїхати, а також надавала медичну допомогу військовим, які прибули для ліквідації надзвичайної ситуації, що сталася на складі боєприпасів 9 жовтня.



- Вийти на вулицю було просто нереально, тому що снаряди падали один за одним, - розповідає Віра Петренко. - Вибухи були страшні, летіли одразу мабуть дуже великі, тому що розривалися гучно. Дах підстрибував сантиметрів на 10! Будинок підстрибував так само...

Перші години катастрофи Віра з родиною провела в погребі. Потім дітей відправила подалі від небезпеки. Сама ж їхати з містечка відмовилась.

- Розуміючи, що я - фельдшер, і навкруги люди, коли трішки затихло - вилізла, - продовжує розповідь фельдшерка. - Вибухи порідшали, одиночні полетіли. Подумала, треба глянути, що там на базі. Це хвилини три-чотири на велосипеді їхати. Вдяглася, сіла на велосипед і поїхала. Бачу, якраз БТРи під’їжджали, хлопцям зле. Перше, що мені у вічі впало вони майже діти! Дорослих, років за сорок, взагалі нікого не було! Одна молодь, всі - призовники. Як почали вилазити: в того голова болить, того нудить, в того памороки. Так страшно бачити отаке! Я питаю: це все? Ні, кажуть, це тільки початок...

З того часу Віра Петренко постійно на своєму робочому місці.

- Фактично я звідси взагалі не виходила, - каже. - Люди почали потихеньку вертатися. Вони ж без грошей, перелякані, в очах у всіх такий страх! Я себе тримала в руках, таке відчуття було, що я саме та, хто має людей заспокоювати.

У ФАПі організували волонтерський пункт, фельдшерка надавала медичну допомогу, видавала теплий одяг.

- Волонтерам спасибі. Вони нас годували гарячою їжею, бо привезли з собою польову кухню, - додає Віра Петренко. -Дитина моя казала: «Мама, який смачний чай, я скільки живу, такого не пив, а суп який смачний! Кажу: «Тому, що польовий». Волонтери привезли плівку, вікна, двері. Ліки для серця. Всі просять заспокійливе і снодійне, бо ніхто не спить. Ми по можливості давали. Тиск у всіх високий. Я своїх людей добре знаю, працюю ж тут не один рік, допомагаю...

А фельдшеркою опікуються... пацієнти. Йдуть до ФАПу по ліки, а з собою приносять їжу й теплий чай.

Про безсонні ночі сміливої жінки з селища Дружба знають і в Чернігові. Облдержадміністрація подала документи на нагородження Віри Петренко державною нагородою - медаллю «За врятоване життя».

Руслан Завгородній, «Деснянка» №42 (727) від 25 жовтня 2018

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.