«Такі нагороди не отримують за роботу в кабінетах, тільки на полі бою». Сосничанину Євгену Кравченку орден «За мужність» вручив Президент

«Прийде чи не прийде?» — з самого ранку 14 червня 22-річний Євген Кравченко з Сосниці обговорював з бойовими товаришами у палаті військового шпиталю у Покровську на Донеччині. Очікували візит Президента. Нашому землякові Петро Порошенко мав вручити орден «За мужність».


Президент тисне руку Євгену Кравченко

Євген Кравченко — старший солдат, механік-водій БМП (бойова машина піхоти) 72 Окремої механізованої бригади.

«5 червня 2017 року Євген Кравченко перебував на бойовому чергуванні на взводному опорному пункті та перший виявив початок обстрілу противником наших позицій з міномета калібру 120 мм. Незважаючи на отримане осколкове поранення ноги та шиї, спромігся добратися до засобів зв’язку та повідомити про початок обстрілу противником наших позицій з міномета, що дозволило-особовому складу механізованої роти своєчасно сховатися в укриття та уникнути втрат і ушкоджень серед особового складу», — так про подвиг Кравченка пишуть на офіційній сторінці Президента.

Сталося це під Авдїївкою (Донеччина). Того ж 5 червня увечері Женю доправили до шпиталю. Після лікування хлопця відпустили відпочити вдома. Євген у Сосниці з 17 червня. За кілька днів збирається назад на Схід.

— Були обстріли. Ми відстрілювались. Усе як обично, — сказав по телефону.

— Про ваші досягнення знали на батьківщині?

— Так. Мене вітали і з військкомату, і сусіди, і родичі. І досі ще вітають. — усміхається Євген.

Батьки героя, 50-річний Ігор Миколайович, технік у музеї Олександра Довженка, і 47-річна Тамара Борисівна, наглядач у краєзнавчому музеї, розповідають, що сина з Президентом бачили на «П’ятому каналі». Відчувають гордість.

Женя згадує, що з Президентом він, разом із товаришами, розмовляв хвилин 15. Порошенка «не в телевізорі» бачив уперше.

— Він вищий і більший, ніж на екрані. Запитав, як служба, чи збираюсь повертатись на Схід? Сказав, що на нас уся надія в Авдіївці.

Служити, за контрактом Євген Кравченко почав із 7 листопада 2015 року. Говорить, що вчився у Глухівському педагогічному училищі, але так і не закінчив. Пішов воювати.

— У тебе своя голова на плечах, — сказав тоді сину Ігор Кравченко. Від контракту не відмовляв.

Спочатку Євгена направили під Старогнатівку, що біля Волновахи, а вже близько дев’яти місяців як дислокуються неподалік Авдіївки.

— Перемир’я з тієї сторони зірвали 1 червня. Але на Сході спокійно
не буває ніколи. Особливо, коли у них відбуваються ротації і заступає російська «спєцура» (так називає професійних військових).

— Орден додому привозили? Вже замочили?

— Прийшли родичі, посиділи. З хлопцями зустрілися.

А от нареченої, каже Євген, ще немає. Вдома не встиг, на Сході не до того.

Марина Забіян, тижневик «Вісник Ч» №25 (1624), 22 червня 2017 року. Фото з Інтернету

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.