Українська Швейцарія в Чорнотичах

Саме так називає місцевий фермер Валерій Макуха зони відпочинку і туризму в урочищі Бернадське у селі Чорнотичі Сосницького району. Колись тут була садиба пана Бернадського (Домантовича). Декілька років тому фермер взяв ті землі в оренду, впорядкував їх і опікується ними й досі.



Сосниччина - чудовий край «Зачарованої Десни», не раз описаний і оспіваний її знаменитим на ввесь світ уродженцем Олександром Довженком. Побувати в тих місцях і не закохатися в тамтешню природу просто неможливо! Чи не тому Сосницький район - один з найкращих на Чернігівщині для розвитку зеленого туризму. Тож не дивно, що фермер вирішив розвивати цей напрямок у господарюванні.

Занедбане, але яке мальовниче!

Валерій Макуха має власне досить багатопрофільне фермерське підприємство «Інтер-Агро-База». Історик за освітою, він не міг залишатись осторонь історичної спадщини свого рідного краю, тому декілька років тому вирішив розвивати ще один напрямок своєї діяльності – зелений туризм.

«Чому зелений туризм? Тому що я дуже люблю природу. І гадаю, що людям захочеться приїхати в таке гарне місце і відпочити від буденності, – ділиться думками Валерій Макуха. – Особливо тим, хто живе у місті. Вони хочуть насолодитися природою, порибалити, позбирати грибів та ягід і просто відпочити від міської метушні. Та й не тільки міські, а й сільські жителі, навіть живучи поблизу таких мальовничих місць, майже ніколи тут не відпочивали. Тепер у них така можливість є».

Валерій Васильович родом із села Лави, що неподалік Чорнотичів, тому красу цієї місцевості знає не з чуток. Знав він і про занедбане озеро в лісі, до якого позаростали всі стежки. Дуже йому захотілося показати ту красу людям, тому і взяв в оренду на 49 років озеро. І робота закипіла.



«Коли ми приїхали сюди з дружиною та дітьми вперше, – розповідає Валерій Макуха, – то озера не було видно, дістатися до води - важко. Зарості кропиви навколо - вищі мого зросту. Поставили палатку і разом з дружиною кілька днів впорядковували це місце».

Збудувати комплекс вирішили не відразу

Після того, як саме озеро і територія навколо були приведені до ладу, фермер закупив рибу і запустив її у водойму. Тепер затяті рибалки тут часті гості.

«Рибу запускали різну: короп дзеркальний, короп звичайний, білий амур, товстолобики, сом, карась червоний та білий, судак, щука та раки, – продовжує пан Валерій. – Порибалити на озеро приїздить багато охочих. Квиток, який можна придбати у місцевого сторожа, коштує 60 гривень на день. Також на озері є спеціально відведені місця, де можна ловити рибу безкоштовно. Туди часто ходять місцеві жителі. На продаж рибу в озері не виловлюємо. Це, так би мовити, для душі. Саме озеро дуже велике і в ньому чиста вода. Найкраще тому підтвердження - раки, тут їх повно. А вони, як відомо, у забрудненій воді жити не будуть».

Та на цьому фермер не зупинився. Згодом з’явилися плани збудувати на березі комплекс споруд, необхідних для якісного відпочинку. Нині на березі озера вже стоять два двоповерхові будиночки з брусу, де можуть розміститися 8 чоловік. Один двохмісний, а другий більший. Є лазня, альтанки та стайня для коней. А ще навколо озера і на самій водоймі збудований цілий каскад дерев’яних містків і кладок. Є навіть місток через усе озеро.



«Кожен охочий може приїхати і відпочити біля озера будь-коли, – інформує господар. – За це нічого не потрібно платити. Біля кожної альтанки у нас мангал,є освітлення та розетки. Можна винайняти один із будинків та заночувати. Постільною білизною забезпечуємо. Ціна на двохмісний будинок – 200 гривень за добу, а за великий – 400. Лазня безкоштовна, тільки потрібно попередити сторожів, щоб завчасно її натопили. Хто хоче, може покататися на коні верхи зі старовинними козацькими сідлами. І взагалі тут дуже гарно – і пагорби, і рівнина, і водойма. Я називаю ці місця українською Швейцарією. Навколо озера можна ходити весь день, і все одно не набридне. Тут багато грибів, ягід, а зараз ще й конвалії цвітуть».

До речі, відпочити в цих місцях можна не тільки душею і тілом. Можна й помолитися. Адже майже біля самого озера Валерій збудував капличку. Ікони купував сам. Тут і обвінчався з дружиною на 18-ту річницю їхнього весілля.

Апітерапія – в майбутньому



І хоч зроблено вже багато, та пан Валерій вважає, що це лише краплина від того, що задумано.

«Проект ще не повністю втілений в життя, – каже Валерій Васильович. – Плануємо збудувати ще колибу і 22 будиночки котеджного типу. І зал для проведення урочистих подій чи конференцій. Хочу створити центр апітерапії. Щоб люди мали змогу не лише відпочити, а й оздоровитися. Мрію для цього залучити і спеціалістів, котрі могли б робити кваліфікований масаж на меду та прополісі. Ідея така є, та й проект вже готовий. Треба тільки, щоб минули політична та економічна кризи в країні. І ми все зробимо».













Марія Пучинець, "Чернігівщина" №20 (629) від 18 травня 2017

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.