Бика Барона, який до смерті забив Віктора Кезлю, здали на м’ясо

У п’ятницю, 20 січня, у Сибережі Ріпкинського району прощалися з 52-річним Віктором Кезлею, директором комунального підприємства «Сиберізьке».

Ранком 17 січня чоловіка до смерті забив 4-річний бик Барон, за яким Віктор доглядав три роки.



— Так не хотів іти на той світ, стільки на цьому пролежав, — говорять між собою місцеві. Адже ховали Віктора лише на четвертий день після смерті. Спочатку експертиза, потім Водохреща.

У дворі покійного активно готуються до похорону. Дружина 49-річна Тетяна Кезля, з якою Віктор прожив 30 років, і досі не йме віри у смерть чоловіка. Не знає, як жити далі. Дітей у подружжя не було. Жінка, вважай, залишилася сама.



— Усе на Віті трималося. Такого хазяїна не було і не буде, — плаче вдова. — Собаки так вили у нас місяців три. Щось да буде. А за два дні буквально він мені казав: «Такий поганий сон наснився, що я аж мокрий проснувся». Він тоді встав і вночі курити пішов. Хоча ніколи такого не робив. А що саме наснилося, так і не розказав.

Розповідають, коли Віктора вже не було в живих, його мати 78-річна Ніна Степанівна «хвалилася» сусідці: «Такий поганенний сон наснився. Кишки, м’ясо. Це до смерті. Мо’, помру». Тоді жінка ще не знала, що ховатиме сина.

— І мені снився батько покійник-красавець, — продовжує Тетяна Михайлівна. — Говорив: «Заходь сюди, не бійся», — і рукою махає.

На місці трагедії, за парканом комунгоспу, на снігу сліди від крові, багряні, свіжі, наче трагедія сталася лише вчора. По подвір’ю в різні боки розкидані шматки куртки, штанів загиблого, його бурки і калоші. На паркані табличка: «Увага! На території знаходиться БИК». Кров і за парканом. Саме сюди рідний брат загиблого 44-річний Сергій Кезля разом із 51-річним Віктором Хоменком, сиберізьким сільським головою, відтягни вже бездиханне тіло, рятуючи від розлюченої тварини.



— Барон чужих не любив, а Вітю слухався. Але навіть брат біля бика ходив обережно. Палицю чи лозину завжди з собою про запас брав. Хоч тварин дуже любив. У самого кінь і три корови. Зарізати, здати тварину — це для нього катастрофа, — згадує Сергій Кезля. Він першим кинувся шукати брата і першим знайшов.

— Брат його сам і вибирав у Максименка (Микола Максименко, директор ТОВ «Україна», що у сусідньому Гучині на Ріпкинщині). Сподобався йому Барон. Колір красивий — біло-коричневий.

Відгодував бика. Здоровий був. Кілограмів під 800. Він до Віті звик, а Вітя — до Барона. А що йому перемкнуло?

Що сталося того ранку, достеменно невідомо. Адже працівників у «Сиберізькому» було двоє — директор і бухгалтер. Підприємство займається осіменінням корів та виробництвом борошна. Віктор Кезля і керував, і корів до бика приводив, і годував Барона, і прибирав за ним.

— Ми з Вітею майже кожного дня зустрічалися, — продовжує Сергій. — Того ранку поїхав у сільраду. Він мав там грубу топити. Велосипеда його не було. Вдома теж не застав. Таня сказала: «Бика поїхав годувати». Уже половина одинадцятої. Наче довго.

Приїжджаю в комунгосп, брат на землі лежить. Барон над ним стоїть. Роги, морда у крові. Я ще покликав: «Вітю», — не відгукнувся. Заліз у загородку. Дивлюсь: у Віктора грудина пробита, нога розрізана, у синцях весь. Бика палицею трохи відігнав. Пульс пощупав — немає. Хотів витягти тіло. Та сам ледь втік. Барон кинувся на мене.

Я одразу в сільраду: «Давайте «швидку» викликати». Ми з головою повернулись. Я Барона палицею, ломом насилу відігнав. Тоді тільки Вітю на вулицю витяли.

Он, бачите, яку Барон площадку витоптав, — Сергій показує на добре прим’ятий сніг. — Як вдарив раз, не зупиниться. З ніг звалив — шансів вижити мало. Буде добивати.

— Віктор з 2007 року директором працював. Хлопець непитущий, безвідмовний. Дуже відповідальний. Як хто приводив корову парувати, нікого до тварин не пускав, сам йшов. Тварин завжди жалів. Не те щоб палицею вдарити. Слухались вони його, — згадує про загиблого сільський голова. — Бика застрелили (місцевий мисливець Сергій Корнієнко). Це при поліції було, яку я викликав. Барон навіть не впав. М’ясники його ще живим забрали, на цепу виводили. Йшов спокійно. Аби скажений був, на людей би кидався.

Навіть корови нападають

— Може здорова тварина напасти на людину? Чи тільки скажена? — поцікавились у 37-річного Ігоря Середжимова, лікаря-епізоотолога Козелецької районної лікарні ветеринарної медицини.

— Може. У биків норов незрозумілий, — запевнив Ігор Олександрович. — Не те що бики, корови нападають. Був у нас випадок, коли корова постійно нападала на одного і того ж пастуха.

Бики дуже злопам’ятні. Навіть якщо господар чи той, хто доглядав, раз ударив чи якось образив, можуть пригадати образу через великий проміжок часу.

Якщо бик, до того як напасти на людину, їв і пив, навряд чи тварина була скаженою. Адже на стадії, коли починається агресія, ні їсти, ні пити через параліч глотки тварина не може (Віктор на проблеми з апетитом у Барона не скаржився. — Авт.).

— Якщо бик все ж був скаженим, їсти таке м’ясо небезпечно?

— Розповсюдженої практики вживання такого м’яса немає. Воно у будь-якому разі несе небезпеку зараження.

Перш за все це небезпечно для коліїв. Хіба що вони щеплені від сказу, — пояснює спеціаліст. — Термічно оброблене м’ясо практично нешкідливе для людини. Адже вірус сказу не стійкий до високих температур. Але зараження не виключене, особливо якщо є внутрішні запалення, зокрема, гастрит.

Марина Забіян, тижневик «Вісник Ч» №4 (1603), 26 січня 2017 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.