Святкував день народження друга і пропав. Ворожка каже – живий, у казенному домі

11 жовтня у соцмережах з’явилося повідомлення: «У Ніжині пропав Сергій Гребень. У кого є якась інформація, повідомте поліцію або родичів». Оголошення розмістила сестра Сергія Лілія Гребень, працює молодшим науковим співробітником в Академії наук у Києві.


Сергій Гребень

21-річний Сергій родом з Дорогинки Ічнянського району. Там мешкає мати Наталія Гребень. Працює у місцевій школі завучем.

— Пропав Сергій у ніч з третього на четверте жовтня, — втирає сльози мати. — Працює в торговому центрі «Ніжин сіті». На першому поверсі біля магазину «Фора» кафе, де Сергій готував каву. Влаштувався чотири місяці тому. До цього працював різноробочим на оптовому складі в Ніжині.

Третього вдень він працював, я з ним говорила. Наступного дня на роботу не вийшов. Керуючий кафе об 11.00 визвав його напарницю Юлю.

У той вечір вони святкували день народження друга Андрія Сабова. Вони разом винаймають квартиру у Ніжині. Друзі гуляли на квартирі, а Сергій сказав, що піде чи на Гоголівську, чи у центр, ще погуляє. Через півгодини, після того як пішов, друзі йому дзвонили, на зв’язок виходив. Сказав, що гуляє біля якогось озера, все в порядку. А ще через півгодини телефон не відповідав.

Зранку четвертого я дзвонила цілий день. Телефон був вимкнений. Подумала, мо’, зламався чи розряджений. Чекала, що СМСка про те, що з’явився на зв’язок, ось-ось прийде. Та по цей день телефон мовчить. Дотягнули ми аж до наступного понеділка. Не витримала, подзвонила Андрію. Він сказав, з того часу, як Сергій пішов гуляти, не повертався. Тоді я і дізналася, що вони святкували день народження. До цього він раніше так надовго не пропадав. Завжди сам телефонував, на вихідні приїздив у село.

Усну заяву до поліції подали у понеділок, 10 жовтня. Письмову — наступного дня. Відтоді почався офіційний розшук. Поліцейські зайшли на його сторінки у соцмережах. Дивилися, з ким вів переписки. Нічого підозрілого. Його напарниця теж нічого не каже. Тільки те, що за цю роботу він тримався. Навчався в університеті Гоголя. Я пропонувала йому у нашій школі викладати, сказав, не піде. Рано одружився. Покинув навчання. А у березні цього року з Настею розлучилися. Чому, ми й самі не знаємо. Платить аліменти колишній дружині, у них дитина, два роки. Останню зарплату отримав першого числа. Дві з половиною тисячі.

У четвер, 13 жовтня, поїхала у Ніжин до ворожки. Сказала, що син зараз у якомусь казьонному домі, можливо, у лікарні. Тікав від неадекватних людей. Зараз йому дуже погано. Сказала, Сергій далеко, і не в Києві, і не в Чернігові. Додому повернеться не скоро. Знайдуть і допоможуть повернутися казьонні люди, думаю, це поліція. Більше ніякої конкретики.

Третього жовтня ще було тепло. За словами друзів, син був одягнений у джинси, світлу сорочку, зверху безрукавка з куртки.

Ми надіємося, що наш Сергій знайдеться. Аби тільки швидше і живий.

— А в озері шукали?

— Ще ні...

Юлія Семенець, тижневик «Вісник Ч» №42 (1589)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.