Депутати обласної ради «нового призову»

«Кого обрали до обласної ради? Розкажіть про депутатів «нового призову», — звертаються читачі до «Вісника».

Раз вам таке цікаво, слухайте. Депутатів в обласній раді 64. Представляють сім політичних проектів. 12 депутатів пройшли в облраду від «Блоку Петра Порошенка «Солідарність», 12 — від Радикальної партії Олега Ляшка, 11 — від «Батьківщини», 11 — від «Нашого краю», 9 — від Аграрної партії, 5 — від «УКРОПу» і 4 — від «Опоблоку».

Блок Петра Порошенка на Чернігівщині представляють:

Ігор Базалінський, 39 років.

Останні шість років — голова правління ПРАТ «Чернігівський лікеро-горілчаний завод».

Освіта вища, спеціальність економіка виробництва.

Безпартійний. Був депутатом Городнянської райради. Дружина, двоє дітей — хлопчики. Батьки — робітники. У Чернігівській області більше десяти років, родом з Житомирської. Живе у Чернігові.

— Для чого вам депутатство?
— Є можливість реалізувати себе як політика, громадського діяча.

Григорій Божок, 61 рік, освіта вища, безпартійний, підприємець, генеральний директор ТОВ «Астра» (підприємство займається оптовою торгівлею деревини, палива, а також роздрібною торгівлею палива, експортує товари до Латвії, Молдови, Нідерландів, Туреччини, ОАЕ), одружений, проживає у Щорсі, обраний депутатом утретє.

Григорій Никифорович — один із впливових щорсівців, які не підтримують перейменування міста Щорс.

— Закон про декомунізацію вважаю правильним, але щодо перейменування Щорса не на часі.

У країні важке фінансове становище. Невже зараз найголовніша проблема — це перейменувати наше місто? Люди приходять до мене з проханням дати 20 гривень на хліб. А за що вони будуть переоформлювати паспорти, документи? 1 це стосується не лише фізичних осіб, а й підприємців. Щоб переоформити усі документи, моє підприємство має стати на місяць-два. Близько 400 робітників не будуть отримувати заробітну платню. Кому це сподобається?

Якщо і перейменовувати, то поступово, не поспішаючи.

47-річний Ігор Вдовенко, голова обласної ради. До обрання на посаду майже три місяці очолював обласне управління освіти. Ще раніше керував державним професійно-технічним навчальним закладом «Щорське вище професійне училище лісового господарства». Ігор Станіславович — доктор педагогічних наук.

Зараз проживає у Чернігові. Одружений, має двох дітей. Старша донька — аспірантка Національного педагогічного університету, син — школяр.

Інтерв’ю з Ігорем Вдовенком читайте у наступному номері «Вісника Ч».


51-річний Микола Дейкун, заслужений лікар України, працює головним лікарем комунального закладу «Обласний центр з профілактики та боротьби зі СНІДом». Десятий рік депутат облради від Срібнянського району. Звідти родом. Зараз на тиждень поїхав до Львова на конференцію «Протидія епідемії соціально небезпечних хвороб».

— Мене обрали головою постійної комісії з питань охорони здоров’я, соціального захисту населення та у справах учасників АТО, — каже Микола Петрович.

— Раніше був головою комісії з питань охорони здоров’я, соціального захисту населення та у справах чорнобильців. Категорія чорнобильців перейшла до департаменту соціального захисту населення.

З кожним днем хлопців, які були в АТО, стає більше. Відкрито відділення для реабілітації. 1 грудня була зустріч з губернатором Валерієм Кулічем. Говорили про розширення цього відділення. Бо до реабілітації АТОшників приєдналися ще й члени їх сімей. Число збільшилося в два-три рази.

Жінка працює фельдшером обласної станції екстреної медичної допомоги. Син Валерій — отоларинголог (лор). Дочка Тетяна — невропатолог. Невістка — акушер-гінеколог. Усі працюють в обласній лікарні. Маю двох онуків. Старший планує поступати в університет імені Богомольця в Київ. Хоче стати лікарем. Та яким, ще не вирішив.

50-річний Олександр Демченко, директор ДП «Холминське ЛГ» у селищі Холми Корюківського району.

Одружений. Молодший син ходить до дев’ятого класу. Старший закінчив Національну академію прокуратури України. Служить у Бахмацькій прокуратурі за направленням.

Дружина працювала у ДП «Холминське ЛГ».

— Сьогодні (в понеділок) буде звільнятися, — каже Олександр Григорович. — 6 конфлікт інтересів. Я керівник. По закону вона не може працювати у моєму підпорядкуванні. За освітою економіст і закінчила педагогічний університет. Можливо, знайде іншу роботу. Хоча в Холмах з цим непросто.

Зараз виконуємо заготовчу програму. Готуємо деревину, сосну на продаж. Як і кожного року, будемо реалізовувати новорічні ялинки. У моєму підпорядкуванні більше 300 робітників. Середня зарплата п’ять тисяч гривень. Жители Корюківки хочуть, щоб місто залишилося райцентром. Ми (депутати) робимо все можливе.

— Вашу кандидатуру розглядали як можливого кандидата на посаду голови облради. Засмутилися, що не обрали?
— Кандидатів було декілька.

Олександр Карета, головний лікар обласної дитячої лікарні, 67 років:

— Це вже вп’яте поспіль я став депутатом. Гордий тим, що ніколи не був ні в Комуністичній, ні в якій іншій партії. Я обирався до обласної ради не для того, щоб займатися політикою.

— У вас багато звань. За останній рік ще додалося?
— Я заслужений лікар України. Почесний громадянин Сосниччини, почесний громадянин міста Чаттануга, штат Теннессі (США) і посол доброї волі в одній особі. Маю нагороду, орден «За заслуги» III ступеня.

Я лікар-педіатр вищої категорії. Дружина теж лікар. Донька, зять, син і невістка — також лікарі. Свого часу працював на Кубі, займався оздоровленням дітей-чорнобильців.

— Децентралізація дає великі можливості, ваша думка з цього приводу.
— Великого ефекту від реформи я не побачив. Покращення настане, коли все робитиметься не на словах, а на ділі, а ініціативні люди працюватимуть без обмежуючих циркулярів.

44-річна Наталія Копиця — директор і співвласник приватного підприємства «Копиця». Безпартійна. Живе у Ніжині.

Підприємство спеціалізується на виробництві м’яких іграшок. Створене спільно з чоловіком Анатолієм. Іграшки продають в Україні та країнах колишньої СНД, через інтернет-магазини. У подружжя є також благодійний фонд «Копиця».

На момент підготовки інформації депутатка разом з чоловіком відпочивала за кордоном.


Валерій Куліч, 42 роки. Із березня цього року — голова облдержадміністрації. Освіта вища — Чернігівський державний інститут економіки та управління за спеціальністю «Менеджмент у виробничій сфері», член партії «БПП «Солідарність». Живе в Чернігові. Народився в селі Жовтневе Коропського району. З 2002 року — гендиректор TOB «Форсаж» (Чернігів). З 2012 був депутатом облради. У 2014 — нардепом.

Одружений, має трьох доньок.

— У минулому році розмір «депутатських»* становив 30 тисяч гривень на рік (два попередні роки — 20 тисяч). Чи збільшиться їх розмір у цьому році, і як будете їх витрачати?

— Поки розмір не визначений. Тому і говорити про напрямок використання зарано, — відповів Валерій Петрович.

*Депутатські — кошти, які кожен депутат отримує на потреби округу.

44-річний Володимир Лобосок депутатом облради став удруге. Він — висуванець Блоку Петра Порошенка за квотою «Народного фронту». Займає посаду голови спостережної ради ВАТ «Семенівське хлібоприймальне підприємство».

— Ми зберігаємо зерно від поклажодавців, — розповів Володимир Петрович. — 3 усього Семенівського району його звозять до нас, потім відправляємо зерно вагонами на порти. Подібні підприємства є в Мені, Корюківці. Колись такі склади були в Чернігові на вулиці Жабинського. Найбільший зберігай зерна в області — приватне підприємство «Млибор» (Чернігів).

За освітою Володимир Лобосок — учитель трудового навчання та креслення.

— За спеціальністю пропрацював півроку, — говорить депутат. — Потім був товарознавцем на одній з фірм, а в 1999 році життя змусило і самому стати приватним підприємцем-аграрієм. Біля гуртожитку відремонтував свій перший великий трактор «Кіровець» для оранки землі.

Володимир Петрович одружений. Має 21-річну доньку. Вона студентка юридичного факультету Чернігівського державного технологічного університету.



Віктор Мурай, 36 років. Освіта вища, безпартійний. Генеральний директор ПАТ «Слов’янські шпалери — Корюківська фабрика технічних паперів». Фабрика випускає різні види шпалер. А також етикетки, буклети, обкладинки, календарі.




6 грудня новгород-сіверцю Сергію Серієнку минуло 48 років. Говорили з ним напередодні, 4 грудня.

— Маю дружину та двох дітей, — розповів Сергій Федорович. — Діти — студенти, живуть у столиці. Часто приїздити додому не мають змоги. Тому головний подарунок діток — навіть не їх приїзд. Хочеться просто почути їхні вітання по телефону.

Сергій Сергіенко — голова наглядової ради ТОВ «Стандарт» (займається будівельними матеріалами, реалізує їх по всій Україні). Має дві вищі освіти. Депутатом обласної ради став удруге. До цього двічі був депутатом Новгород-Сіверської районної ради. Безпартійний.


28-річний Олександр Фенюк — безпартійний. Освіта повна вища (магістр). Закінчив Національний аграрний університет. Одружений. Є син. Живе у селі Козацьке Бобровицького району.

Олександр Фенюк — син Миколи Фенюка, керівника крупного сільськогосподарського фермерського господарства «Вікторія», створеного у 1993 році.

Олександр — керуючий відділенням цього підприємства. Йому належить також фермерське господарство «Фенюк О. М».

— Для чого вам депутатство, якщо у вас таке широке поле діяльності у прямому сенсі?
— Щоб допомагати людям на селі.


Тижневик «Вісник Ч» №50 (1544)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.