Село Гнідинці щороку дає великі тисячі… райцентру Варва

Варва — районний центр на півдні Чернігівської області. Там ще трошки — і Полтавщина. Неподалік Варви село Гнідинці. Невелике, тисяча жителів. У Гнідинцях є газ, вода, вуличне освітлення. Дороги асфальтовані. Працює дитсадок, школа, будинок культури, дім ветеранів. Поряд з селом, біля хати через яр, Гнідинцівський газопереробний завод ПАТ «Укрнафта». Від заводу сільрада щороку отримує три мільйони гривень. І собі залишають, і з районом діляться. Чи добре мати багато грошей на рахунку сільради? Чи не забагато забирає район? Про це та інше розповіла Наталія Міщенко, сільський голова.
Наталії Іванівні 61 рік. Стаж роботи в сільраді — 43 роки. З них 18 — головою.

Відремонтували садок, школу

— Наталіє Іванівно, звідки беруться три мільйони гривень на рік? Що це за платіж?
— Це орендна плата за землю. Вона надходить з другої половини 2005 року. Газопереробний завод у нас орендує більше ЗО гектарів. На цих гектарах видобуває газ. Раніше було розщеплення: 60 відсотків орендної плати отримувала сільрада, 40 відсотків забирали районний і обласні бюджети. Потім змінилося законодавство, і вже років два всі гроші можуть залишатися у Гнідинцях.
За ці кошти ми газифікували будинок культури, школу, дитячий садок. Встановили мобільні котельні для кожної установи. У сільраді зробили ремонт, придбали машину —«Жигулі-сімку». Обгородили парканом кладовище і т.д.
Поточні ремонти школи ведуться за рахунок наших грошей, і придбання обладнання, —продовжує Наталія Іванівна. — Зробили у цьому році теплий туалет. Капітальний ремонт їдальні. Кожен рік ми даємо 200 тисяч гривень на школу. Газ по селу у нас давно, з 1977 року. Вода також.
Дитячий садок ми отримали в комунальну власність від місцевого господарства. Він був ледь не завалився. Ми не вимагали від колгоспу, щоб його відбудували і здали нам під ключ. Бачили, що цього не буде. А діток ніде дівати. Ми садок забрали на баланс і відбудували у 2006 році. Для дитсадочка на їжу виділяється до 15 гривень, це найвищий показник у районі. Батьки доплачують 30 відсотків, більше нічого — ні миючих засобів, ні туалетного паперу не приносять.
У гнідинцівському садочку 37 дітей. У приміщенні нові меблі, паласи, сучасна ігрова кімната, гарна спальня. Спеціальні маленькі унітазики, рукомийники. Не гірше, ніжу Чернігові, аде в чому, може, і краще. Принаймні, ігровий майданчик на подвір'ї такий, що кожен міський садок позаздрить.

Валентина Костенко, завідуюча дитсадком, розповідає:
— Нам нікуди не можна їхати, всюди кажуть: ви багаті, у вас все повинно бути. Ми дуже задоволені нашим фінансуванням. Ні в чому нам не відмовляють. 800 тисяч у рік обходиться садочок, з ремонтами. А був час, що батьки навіть макарони приносили. У нас раптом щось, відразу скажуть: сільрада багата, хай куплять.
— Ви багаті! Уже просто бісять ці слова, — говорить Наталія Іванівна. — А скільки про мене чуток! Я скликання допрацюю і більше не хочу. Нехай інші пробують.
— Ви жінка. Як справляєтеся з ремонтами-газом-котельнями, хтось допомагає?
— Місцеве господарство. Воно і підрядник, і транспортник. Там чоловіки працюють, а у мене жіночий контингент — керівники установ кругом жінки. Керівники СТОВ «Прогрес» — Микола Іванович Бойко і Павло Іванович Сліпченко.


Наталія Міщенко

«Хто скаже — я не дам грошей на лікарню?»

— Кажуть, грошей у Гнідинцях не тільки вистачає, а їх навіть зайвих.
— Грошей зайвих ніколи не буває. Але, справді, ми допомагаємо районному бюджету виживати. Тим установам, до яких наші люди мають відношення.

— Яка частина з трьох мільйонів іде на підтримку районного бюджету?
— У першу чергу ми школі даємо, це йде на районний бюджет, адже школі напряму не можна виділити кошти. Райлікарні даємо, районній газеті та радіомовленню. Даємо гроші у районний бюджет, а вони там ділять самі.
У січні бюджетна сесія, там сільські депутати і приймають рішення — підтримати районний бюджет. На цю сесію у Гнідинці приїздять голова райдержадміністрації, голова районної ради, голова райфінвідділу. І ті служби, які хочуть грошей.
Ну, не можемо ми собі забрати усі мільйони. Адже сам цей процес, як по простому сказати, вибивання грошей, проводили колишній голова райради Віктор Кульбако (нині головний ветеринарний лікар області, депутат облра-ди) та на той час заступник керівника газопереробного заводу, депутат районної ради Микола Бойко.

— І тепер з району приїздять і кажуть... Що?
— Вони просять. Як я не дам грошей районній лікарні? Як не дам школі? Виділяємо в межах 500 тисяч гривень на всіх. Легенди ходять всякі, але все відбувається в мірах розумного. Кошти йдуть у вигляді субвенції сільради районному бюджету, як це регламентує Бюджетний кодекс. І обласному бюджету можемо дати.

— Але обласний ще не просив?
— Ні. Цього року на райлікарню виділили 113 тисяч гривень, для газети і радіомовлення — 160 тисяч гривень на двох, на утримання центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді — 60 тисяч гривень. Школа отримала на поточний ремонт, добудову туалету і т.д. 220 тисяч гривень.

— Ваші 14 депутатів, як вони голосують? Усі одноголосно за субвенцію районному бюджету чи бувають заворушення?
— Ні. Адже ми не таку велику суму віддаємо, і вони знають, що це для наших установ. Голосують так, як треба. Хто буде проти школи чи лікарні?
— А вам інші голови заздрять чи у Варвинському районі всі живуть непогано?
— Та ні, інші сільради так не живуть, вони дотаційні.

— А не було такої думки у вас чи в когось із депутатів, щоб усі гроші залишати? Можливо, мрія якась є?
— А що 500 тисяч вирішать? У цьому році ми взагалі нічого фінансувати не можемо. У минулому році профінансували ремонт семи доріг, по сто тисяч гривень. А тепер міцно зашита торба. Отримали проект на капітальний ремонт п'яти доріг у селі, але не зробили ще жодного кілометра. Тому що не проходить проплата. З травня лежать документи, ми не можемо гроші навіть зі свого рахунку перекинути — не пропускає казначейство. Гроші, очевидно, перейдуть на наступний рік. Минулі роки у жовтні-листопаді проплати «прикручували», а це — з січня.
Центральна дорога в Гнідинцях — дорога державного значення, її може ремонтувати тільки держава. Тут нічого не зробиш. Ще люди хочуть церкву, у Гнідинцях нема. Але сільрада за свої кошти будувати її не може.

І все-таки з села тікають

— Гарне життя з грошима триває з 2005 року — за цей час стало більше людей у Гнідинцях, менше? Чи багатство ніяк не впливає на кількість населення?
— Населення зменшується. Народжуваність невисока. Смертність значно перевищує народжуваність. Діток сім-вісім у рік, а помирає більше двадцяти людей. У школі 90 дітей.
— Чи є будинки на продаж?
— Як виставлять, так і забирають. Ціна у межах 50-60 тисяч гривень.


Валентина Костенкл тримає на руках Ельвіру Бойко. А також на знімку Алла Ігнатенко, Саша Бойко, Карина Кокоріна, Женя Давиденко, Настя Брекун, Діма Шпичак, Лера Тарасенко
 
Ольга Макуха, тижневик «Вісник Ч» №35 (1425)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.