У яких справах чернігівці відвідують храми? (фото)

Среда, 20 Июня 2012 18:29 | Просмотров: 6934

В наш час говорити про церкву людині збоку – справа невдячна. З одного боку, ризикуєш отримати анафему і звання безбожника від священників та віруючих, почуття яких можуть бути зачеплені. З іншого, мас-медіа повняться фотографіями статків і маєтків високих очільників церкви, що значно підриває віру у її духовність у очах простих смертних, які шукають душевного прихистку. Історія із непорочним зникненням годинника у Патріарха Кирила на кілька днів була однією з найбільш цитованих у рунеті зовсім недарма.

Сам я давно вже вибрав для себе духовну практику, відмінну від православ’я. Але у нас в Україні ця релігія є переважаючою, до людей віруючих і того, що вони роблять, я ставлюся із великою повагою, і тому до написання даної статті приступив дуже обережно.

Адже сьогодні моя мета не тільки і не стільки черговий нарис на тему "Церква і гроші" (врешті-решт, потрібно ж якимось чином служителям Божим підтримувати своє існування, та і все храмове господарство). Я також хочу вияснити, яке місце займає церква і віра у житті чернігівців, і що шукає людина, яка прийшла до Бога, для чого задам відповідні питання як священникам наших чернігівських храмів, так і простим людям.

Скажу одразу, служителі віри на мої прохання трішки поговорити не завжди реагували з бажанням допомогти. Дехто говорив насторожено, мабуть, боячись якоїсь пастки з боку хитрого журналіста. Настоятель одного із храмів був проти того, щоб я записував його слова на диктофон (все-одно ж перекрутите!). А у Спасо-Преображенському соборі, тільки-но я представився журналістом, священник мені сказав, що не поважає нашу професію, вважає всіх нас писаками, і взагалі – йому зі мною говорити ні про що. Не зовсім неадекватна реакція, як на мене. Адже я навіть не встиг сказати, що саме мене привело до його храму. От так.

Але в інших храмах, де мені вдалося поговорити з настоятелем чи батюшкою, картина була зовсім протилежна – мені максимально детально відповідали на питання, із великим розумінням і терплячістю, що, на мою думку, і є тими рисами, які і характеризують духовну особу.

У питанні, як змінилася кількість прихожан, і чи є якісь позитивні зміни у кількості віруючих за останній час, батюшки були однозначні – прогрес є. Люди звертаються до Бога, і не тільки у випадку стикання із якимись проблемами і нездатності в них розібратися самотужки. Але і, за словами отця Іллі із Храму святих мучеників князя Михаїла та боярина Федора (у народі відомому як церква біля госпіталю) від розуміння, що без духовної сторони життя людини неповноцінне, і бажання внести в своє життя цей аспект.

Щодо кількості прихожан відповіді були різні. Отець-настоятель Мирон із П’ятницької церкви (правильно - храм святої великомучениці Параскев’ї) запропонував прийти на службу і подивитися самому.
В Свято-Воскресенській церкві, біля Центрального ринку, на службі було близько півтора десятки чоловік.

Свято-воскресенська церква, що біля Центрального ринку

У храмі святого Миколая Угодника (район обласної лікарні), куди я потрапив під час служби в п’ятницю, було в районі двох-трьох десятків чоловік.

Приблизно така ж ситуація була і у Храмі всіх святих Чернігівських, що біля ринку Нива. Отець-настоятель храму Петро Казновецький пояснює це тим, що о 17 годині, коли більшість людей ще знаходиться на роботі, в будній день це звичайна ситуація. А от у свята і неділю церква не вміщає всіх бажаючих, і доводиться проводити по дві служби підряд, адже одночасно на службі може знаходитися до пари сотень віруючих.

Отець Петро. Наш храм, крім духовної, виконує функцію просвітницьку

Дитячий майданчик біля Храму всіх святих Чернігівських

Зі слів духовних осіб, зараз до церкви приходить все більше молоді. Багато хто звертається за обрядами хрещення і вінчання, причому до хрещення не тільки батьки приносять новонароджених дітей. Також звертаються і молоді люди, і навіть старше покоління. Храми стараються поширювати і популяризувати Закон Божий серед віруючих. При П’ятницькій церкві діє недільна школа (для дорослих), де прихожани збираються для обговорення духовних питань. Її в різний час відвідує від 15 до 30 чоловік. Недільна школа функціонує і при Храмі всіх святих. Ця школа – для дітей. Крім того, храм за власні кошти організовує різні дитячі секції, гуртки (на сьогодні - близько шести, є навіть секція боротьби!), проводить ігри і т.д., ненав’язливо доносячи до дітей ідеї православ’я. На території храму зроблено дитячий майданчик для зовсім малих діточок.

Отець Володимир з П’ятницької церкви

У Храмі Михаїла та Федора отець Ілля охарактеризував загальну ситуацію із наверненням людей до віри так: "Коли я приїхав на Чернігівщину із Західної України у 2001 році – я жахнувся, так мало тут було людей. Зараз, можна сказати – нарівні".

Щодо матеріальної сторони, справи, зі слів священництва, такі: все існує за рахунок пожертв. Церкви не є прибутковими організаціями. Тому можуть розраховувати лише на те, що приносять люди за релігійні послуги і релігійну продукцію. Люди жертвують за обряди, за свічки, духовну літературу, ікони і т.д. Хто може – допомагає роботою в храмі (спів у хорі, прибирання, догляд і т.д.). Деякі люди можуть допомагати при будівництві, власною роботою, матеріалами.

Отець Ілля. Бог допомагає і праведним, і грішним. Але тим грішним, які прийшли до покаяння


У багатьох храмах мені сказали, що у них немає якогось строгого тарифу. Людині пропонується пожертвувати, скільки може. Хоча тут теж ситуація непроста. Отець-настоятель Храму всіх святих каже, що зараз вони вимушені називати конкретні суми, бо раніше була така ситуація, що люди, по яким видно, що вони небагаті, пенсіонери, жертвували на обряди більше, ніж треба, і доводилося частину пожертви повертати. А от ті, в кого шия ломиться від золотого ланцюга, давали якусь мізерну суму, мало не гривню. І тому храм зараз має визначені тарифи на релігійні послуги.

А кого цікавить конкретно матеріальна сторона справлення основних обрядів, такі приклади розцінок, що я їх дізнався у храмах міста:

Свято-Воскресенська церква: вінчання – 350 грн., хрещення – 120 грн., погребіння – 60 грн.;

Храм всіх святих Чернігівських: вінчання – 200 грн., хрещення – 100грн., погребіння – хто скільки може;

П’ятницька церква: по можливості;

Храм святих мучеників Михаїла та Федора: по можливості. Якщо в людини нічим заплатити – зроблять все безкоштовно.

Спасо-Преображенський собор: вінчання – 300 грн., хрещення – 100 грн., погребіння – 60 грн.;

Храм святого Миколая Угодника: вінчання – 300-350 грн., хрещення – 250 грн., погребіння – 250 грн.;
Із інших послуг: молитви за здоров’я і за упокій, жертви на свічки, іконки та література.

Ну і для вияснення питання з іншого боку я спитав кількох знайомих та просто молодих людей на вулиці, чи ходять вони до церкви, як часто, і чи жертвують щось при цьому.

Олена: в церкву ходжу на свята обов'язково, але можу і так зайти на службу, залишити записочки за здоров’я чи за упокій, щось пожертвувати, поставити свічку. Я постую, і по можливості стараюся дотримуватися православних обрядів.


Марія: церкву відвідую регулярно, стараюся постояти службу не лише на великі свята, а і хоча б раз в місяць зайти так. Постувати мені не можна за станом здоров'я, але я сповідаюся. Пожертви на храм залишаю, десь 10 грн.

Олена: я воджу дитину на причастя. Хрестила її в Спасо-Преображенському соборі, коштувало це 150 грн. На службу ходжу, коли є внутрішня потреба. Жертвую зазвичай пару гривень.

Віка і Назар в церкву ходять, коли є внутрішнє бажання. Віка каже, що Бог знаходиться у серці, і до церкви варто ходити тоді, коли є якийсь позов душі. Іноді залишають пожертву.

Альона: я вінчалася минулого року в с.Роїще. Давала на храм 150 грн. Дитину хрестили в Києві недавно, 200 грн. жертвували. В церкву ходжу по можливості, разів 3-4 на місяць вдається зайти.


От така у мене інформація на сьогодні про чернігівські храми і їх прихожан, і роль Бога у житті людей.

А висновки робіть самотужки. Адже кожен лише сам може знайти свою віру і свою духовність. Але не забувайте: перед тим, як вказувати комусь на соломинку в його оці, варто зі свого ока вийняти колоду.


Богдан Гуляй