Чернігівський хокей: гра варта свічок!

Якщо спорудити уявний п’єдестал зимових видів спорту, що активно культивувалися ще за часів СРСР, то почесне місце, звісно, посів би хокей. Це був не тільки масовий вид спорту, а й соціальне явище, коли при підкоренні льоду в багатстві й віртуозності техніки гри можна було побачити повне віддзеркалення вольової сутності чоловічого єства.

Хокеїсти справно та високо несли прапор радянського спорту: вісім разів ставали олімпійськими чемпіонами й багаторазовими переможцями світу та Європи. Це й не дивно: адже радянська школа хокею і нині є визнаним лідером у світі, вже не кажучи про те, що вправніше за нашу людину встояти в цьому світі, слизькому, як ковзанка, мало хто зможе.

Хокею — 100 років!

Мало хто знає, що історія нашого хокею стартувала ще в дореволюційні часи. Є підтверджені дані про те, що в 1910-20-х роках на Галичині вже змагалися льодові дружини, котрі брали участь у чемпіонатах світу (у складі збірної Польщі), а львівська команда «Україна» перемагала знатні клуби поляків. Вперше СТ «Україна» зіграло з іншою українською командою — чернівецьким «Довбушем», у 1932 р. Матч із «гаківки», тобто хокею, закінчився рахунком 7:0 на користь «України».

У зоні військових дій: півкроку до матчу смерті

Маловідомим фактом залишаються два переможні турніри 1942 року відновленого СТ «Україна» за участю німецьких, польських, словацьких та чеських команд. Запеклий бій між командою — гордістю Німеччини, «Schwarz Teufel» («Чорні дияволи») та «Україною» в місті-курорті Криниці закінчився з рахунком 8:5. Після такої ганьби гестапо, за принципом «якщо не виграють німці, не виграє ніхто», заборонило українцям грати.

Кабы не было зимы…

Тож, коли саме народився хокей у Чернігові? Точної відповіді на це питання немає і вже, напевно, очікувати її не варто. Втім, достеменно відомо, що з середини 50-х років цей вид зимового спорту вже був у першій фазі свого розвитку. Від трудових колективів і при них активно хокеєм займались команди «Хімік», «КСК», «Спартак», «Буревісник» й «Авангард», при яких діяли дитячо-юнацькі спортивні школи. Найуспішнішими були останні дві команди, що займали призові місця на республіканських чемпіонатах. Але першим значним тріумфом в історії хокею наших краян стала перша перемога хокеїстів облради «Спартак» на чемпіонаті всеукраїнської ради «Спартак» 1973 р., що дала старт іншим перемогам. Цікаво, що червону грамоту організатори робили наспіх: на перемогу чернігівців ніхто не розраховував (про що свідчили відзнаки для команди київської облради, надруковані заздалегідь).

Король зимового спорту та його золота доба

З великою самовіддачею «хокейна громадськість» Чернігова працювала і в 70-х та на початку 80-х років. На той час Чернігів вже мав досить добре підготовлені юнацькі команди, котрі брали участь у першій Спартакіаді СРСР серед школярів у Харкові. Не були чимось незвичним призові місця в змаганнях Центральної ради «Зеніт», де брали участь ті ж «ЦСК», «Сокіл», словом, чимало команд від підприємств військово-промислового комплексу.

Важливо відзначити, що, окрім безлічі звичайних дворових ковзанок і затоки Стрижня, велика чернігівська спортивна родина мала на озброєнні три тренувальні льодові осередки: на стадіоні ім. Гагаріна, на території фабрики музичних інструментів й остання, побудована у 80-х роках, у районі вул. Рокоссовського. Саме там від кінця жовтня до березня підкорювачі льоду опановували цю неприродну для людини опору, відточуючи свою майстерність.

Надзвичайно великого розмаху в Чернігові хокей набрав завдяки масовим змаганням серед школярів «Золота шайба», що проводилися в місті щороку впродовж 60-70-х років і змогли поставити під свій прапор тисячі юних лицарів хокею. Турніри проходили спочатку в райцентрах, після чого головний матч відбувався в Чернігові (за трьома віковими групами). Перспективних гравців відбирали, запрошували в секції з хокею ентузіасти своєї справи Леонід Тарасевич, Євген Антонов. Вони ж, а також Сергій Бойко, Вячеслав Цибульський, Віктор Пінчук, Владислав Загурський, Микола Васков, нині голова федерації хокею в області — імена цих хокеїстів були відомі далеко за межами нашого міста.
«Ключка була величезним дефіцитом. Тож майстрували їх самі собі: з сукуватих шматків деревини, котрі стругали та обробляли. Недешевою була й захисна форма хокеїста — близько 150 крб. (тепер форма коштує близько 400 доларів), а, зважаючи на те, що її доводилось купувати відповідно до віку, дозволити її собі міг далеко не кожен. Так само, як і щастя мати хлопчачі, тобто чорні, ковзани, — пригадує Микола Васков. — Але все це було варто того, щоб потім на штучному льоду, під сяючими софітами, барвистими фігурами в Палаці спорту відчути азарт, адреналін, швидкість, той запах справжньої чоловічої гри, що притаманні хокею, як ніякому іншому виду спорту».

Под снежком — ледок. Скользко, тяжко, всякий ходок скользит — ах, бедняжка!
Слова з поеми Блока «Дванадцять» певним чином могли б характеризувати чернігівський хокей як вид спорту, нерозривно пов’язаний з льодом — стихією води, символом вольового духу й водночас нестійкості буття. Несприятливі погодні умови та ситуація в країні призвели до того, що хокей у Чернігові на довгі роки (від 90—х і до недавніх пір) перестав мати право на існування. Єдиним місцем хокейного руху залишилася школа № 20, де вчитель фізкультури Євген Ніколаєнко, у минулому хокеїст, зробив усе можливе для підтримки ковзанки. Хоч яким би примітивним майданчик не був, він все ж дозволяв опановувати кригу як любителям хокею, так і просто ковзанярам.

Хокей у Чернігові: овертайм витримано

Позитивні зрушення почалися на початку міленіуму, але не завдяки хокейній фортуні, а знов-таки, завдяки ентузіастам. Йдеться про вихованців «Буревісника» — Євгена Овчиннікова, Ігор Сачка, Михайла Тимакова, Людвига Гойвардца та інших, які самоорганізувались у ХК «Чернігів» і проводили дружні матчі з командами Городні, Конотопа й Корюківки. Вже у 2006 р. хлопці стартували в НХЛ (нічна хокейна ліга в Києві, що проводить ігри й тренування у нічний, а також ранковий, від 6.00 до 9.00, час. Одне тренування коштує близько $100). У 2007 р. «Чернігів» виграв нічний кубок. У 2008-му став переможцем Кубка льодової арени «Термінал». Звісно, у повсякденному житті це люди, які працюють у різних сферах, мають різні професії, хоч і залишилися вірними хокею. Їх тренером виступає добре знайомий нам Євген Ніколаєнко.

Наразі роль у відродженні хокею в Чернігові відіграє обласна федерація хокею, створена у 2007 році. Безпосередню участь у напрямку розвитку цього виду спорту також бере й голова ДПА в області Валентин Осипенко, який є почесним головою обласної федерації хокею. Обєднання, власне, і стало ініціатором проведення щорічних масових змагань «Золота шайба» за підтримки міського голови Олександра Соколова, котрі було розпочато у 2010 р., вперше за 30 років.
Те, що завзятий дух і бажання хокеїстів удосконалюватись підтримувати потрібно, показав не тільки чемпіонат міста серед школярів, а й споруджені цього року дві ковзанки (ЗОШ № 19, № 28, що також з’явились з ініціативи федерації). Кожен з таких стандартних майданчиків (30х60 м) протягом двох тижнів активної зими приймав до 800 чернігівців на день! Самі ж досвідчені хокеїсти переконані: якщо в Чернігові з’явиться льодова арена, то вже через два-три роки місто може розраховувати на свою команду, що гратиме у вищій лізі. Словом, поштовх відбувся, і зупинятись на цьому не варто. Адже хокей — гра, варта свічок!

Інга Вітковська, тижневик «Чернігівські відомості»,11 квітня 2012 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.