Жителі прикордонного Грем’яча скаржаться на те, що через обстріли росіян жити в селі нестерпно

На тлі російського на­ступу на Харківщи­ні окупанти посили­ли обстріли по всьо­му прикордонню, у то­му числі й на Чернігів­щині. Особливо тяж­ко мешканцям тих на­селених пунктів, від яких до кордону з росією лічені кілометри. Таким є і Грем’яч Новгород-Сіверського ра­йону, який рашисти нещадно обстрілюва­ли минулого тижня. На жаль, внаслідок од­ного з прильотів заги­нув місцевий житель — 61-річний Віктор Малоїд.

Односельці розказують, що він уже був на пенсії. До того працював слюсарем на газовому підприємстві. Із дружиною розійшовся. Во­на мешкає окремо. Діти теж. Віктор жив разом зі старшим братом і матір’ю. Доглядав за ними, оскільки обоє ма­ють інвалідність (брат сла­бий на зір, а мати не ходить).

— Кажуть, у момент об­стрілу Віктор звідкілясь по­вертався додому, — розпо­відає староста Грем’яча Ан­дрій Ірха. — Уже майже дій­шов, аж тут прилетів воро­жий снаряд (імовірно мі­нометний) в один із сусідніх дворів (господарі звід­ти виїхали). Вибуховою хви­лею зім'яло ворота і посікло їх осколками. Кілька з них попали у Вітю (в тулуб) — він якраз проходив повз той двір. Від отриманих травм він загинув на місці.



На фото - загиблий Віктор Малоїд

Що таке опинитися під обстрілом, староста знає не з чуток. У грудні минулого року рашисти дроном Зни­щили його службовий ав­томобіль, коли він разом зі знайомими поїхав на околи­цю села, щоб обстежити по­шкодження електромереж. Чоловіків врятувало лиш те, що під час удару їх не було в машині. Електропостачання тоді вдалося відновити. Та за останніх пів року окупан­ти ще не раз цілили по ме­режах. Схоже, що вони ці­леспрямовано намагають­ся відрізати Грем’яч від благ цивілізації. Так, 13 травня вгатили FPV-дроном по га­зорозподільному пункту, залишивши село без газу. Того ж дня окупанти атаку­вали будівлю місцевої по­жежної частини (вже втре­тє (!) від почату війни). Цьо­го разу — безпілотником. Він влучив у стіну біля вхід­них дверей. На щастя, вона встояла. Але від вибухової хвилі розлетівся навіс із че­репиці над дверима і вилеті­ло вікно.

Рашисти обстрілюють Грем’яч, від якого до росій­ського кордону якихось два кілометри, мало не щодня. Тож все більше й більше лю­дей хоча й неохоче, та ева­куюються. Один із тих, хто виїхав, — 62-річний Воло­димир Манжула, який до­вгий час працював лісничим у Грем'яцькому лісництві:

- Я зараз у Чернігові. Перебрався сюди в берез­ні цього року після того, як звільнився з роботи. Нині на пенсії. Залишатися в се­лі було небезпечно. Та й ні­де. Мою квартиру рашис­ти розбили ще в листопа­ді 2023-го — прямим влучанням танкового снаряда. Всередині все розкурочило. Уявіть собі: у стіні утворила­ся дірка метрів зо два! Дя­кувати Богові, мене в той момент дома не було. Опіс­ля я ще кілька місяців меш­кав у Новгороді-Сіверському, а тепер ось в обласно­му центрі. Хотів днями наві­датись у Грем’яч, та добре, що не поїхав. Того дня зно­ву були сильні обстріли. То­ді ж загинув Вітя Малоїд... Із земляками я намагаюся під­тримувати зв’язок. Вони ка­жуть, що жити в селі стає нестерпно. Воно й не див­но, бо рашисти руйнують усе що можна. По суті, нор­мального життя там уже не­має. Доводиться виживати. Хто може — виїжджає. У селі вже й трьох сотень людей немає (до війни було близь­ко 900. — Авт.)

Джерело: газета “Гарт”, Олексій Прищепа

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.