У Хрещатому з'явилась своя пожежна команда, якої не було понад 30 років

Щороку 17 квітня в Україні відзначають День пожежної охорони. Для вогнеборців із Хрещатого (Козелеччина) це свято буде професійним уперше, адже своя пожежна команда з'явилася тут ли­ше в грудні 2023-го. Однак святкувати вони мають по­вне право, бо вже врятували від вогню не одну домівку.



Хрещатинська місцева пожежна команда (зліва направо): Анатолій Силенко, Василь Журба, Володимир Бойко, Андрій Журба, Іван Масюк

Це друга місцева пожежна ко­манда (МПК) в Кіптівській гро­маді — ще є в Підлісному.

— А в нас її не було понад 30 років, і люди не вірили, що вона з'явиться, та ще й під час війни, — говорить хрещатинська старо­ста Валентина Кубрак. — Та го­лова громади Володимир Кучма вирішив спрямувати на це кошти, адже безпека людей, особливо в умовах війни, — на першому місці.

При загорянні в нашому і су­сідньому Новошляхівському ок­ругах до нас їдуть рятувальники з Козельця (за 35 км), за часом це буває до 50 хвилин. І з Підліс­ного до нас далекувато. А при по­жежі кожна хвилина — на вагу зо­лота. У 2022-му в нас горів буди­нок, і його господар, на жаль, за­гинув. Люди помітили вогонь, ко­ли він уже був сильним, поки при­їхала козелецька команда, ряту­вати вже було нікого і нічого... Те­пер у нас є власна команда, і при недавньому загорянні будинку в Хрещатому хлопці загасили во­гонь за десять хвилин.

Усі п’ятеро наших пожежни­ків пройшли спеціальну підготов­ку в Чернігові. Для МПК ми відре­монтували будівлю старої пожеж­ної охорони. Вона була дуже за­пущена — самі стіни. Вклали ба­гато коштів, але зробили гарне приміщення. Пожежний автомо­біль (хай і не новий, проте в хо­рошому стані) безкоштовно на­дали з Чернігова. Можна сказати, відкриття пожежного депо в Хре­щатому — це колективна робота органів місцевого само­врядування, Головного управління Державної служби з надзвичай­них ситуацій України в Чернігівській області, місцевих агро- і фермер­ських підприємств, депу­татського корпусу.

Є домовленість, що хрещатинська МПК об­слуговує не лише наш старостинський округ, а й прилеглі населе­ні пункти нашої та сусід­ніх громад. У хлопців уже були виїзди в Чемер, у Новий Шлях (Кіптівська ТГ. — Авт.), у Держанівку Носівської громади. Куди направляє диспет­чер — туди і їдуть.

Очолює хрещатинську МПК 36-річний Во­лодимир Бойко. До цьо­го він працював будівель­ником. Його вміння неа­бияк пригодилися, коли село опинилося під воро­жим вогнем.

— Тоді всі сходили­ся і допомагали одне од­ному: комусь дах полата­ли, комусь вікна позаби­вали...

Тепер же в підпоряд­куванні Володимира — пожежники Іван Масюк і Андрій Журба, водії Ана­толій Силенко і Василь Журба (з Андрієм одно­фамільці). І лише один із них — Андрій Журба — молодший за Володими­ра, решта старші.

— Слухаються? — питаю.
— Аякже! У них вибо­ру немає, — сміється Во­лодимир.

І вже серйозно розка­зує:
— Уже невдовзі піс­ля відкриття депо заго­рівся будинок у нашому селі. Ми швидко загаси­ли вогонь самі, навіть із
Козельця пожежники не приїжджали. На великих - пожежах основні — са­ме вони, а ми — помічни­ки: контролюємо, не дає­мо вогню розгорітися, по­ки вони доберуться. Якщо ж пожежі невеликі, стара­ємося впоратися власни­ми силами.

Воду набираємо з ба­шти через гідрант. Також об'їхали найближчі насе­лені пункти, подивили­ся, де які є водойми, щоб за потреби заправитися звідти. Маємо карту.

У Держанівці разом із козелецькими пожежни­ками гасили сарай. Прав­да, туди нас пізнувато ви­кликали — спочатку люди намагалися збити вогонь самі. Також із початком весни не раз виїжджали на загоряння трави. Бу­ли й такі випадки, що лю­ди палили щось у себе на городі, потім ішли в дім, а вогонь перекидався на паркани або хлів.

Слава Богу, ще жод­ної жертви за час нашої роботи не було. Хай же й не буде!

ДО ТЕМИ

Принагідно розкажемо, що у двох селах Хрещатииського старостинського округу проживає десь 680 чоловік, із них 46 — у Гальчині.

- В окрузі 28 діток, їх піс­ля приєднання села до грома­ди підвозять у новошляхівську школу, а щоб приміщен­ня нашої не стояло порожнім, свого часу ми туди перенесли й старостат, ФАП і Будинок культури, до війни всі працювали там. Але під час обстрілів у будівлі школи було побито 87 вікон і дах. Ми вікна забили плівкою, і тепер воно все-таки пустує. А старостат і Будинок культури нині розміщуються у відремонтованому приміщенні колишньої сільської ради, ФАП теж повернувся туди, де був до переїзду (там замінили пошкоджене вікно), — розпові­дає Валентина Кубрак.

За словами кіптівського голови Володимира Кучми, від бойових дій постраждали 6 із 19 населених пунктів гро­мади, і якраз Хрещате — най­більше.

— В окупації ми не були, але в нашому селі тримали оборону, тому його жорстоко обстрілювали з “Градів”, бомбардували з літака. Крім шко­ли, постраждала будівля старостату, прямим попадання був знищений Будинок культу,ри. 58 житлових будинків по­шкоджені, два повністю знищені. Від влучання ракети у власному дворі загинули двоє мешканців — батько і син, перелічує страшні для села на­слідки війни його староста.

Джерело: газета “Гарт”, Аліна Ковальова , фото із сайта ҐУ ДСНС України в Чернігівській області

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.