Анжелі Малоєд із Семенівки уламок російського снаряда попав в обличчя. Попереду операції

2 грудня з 11.10 до 12.10 росіяни обстрілювали село Олександрівка Семенівської громади. Такого масивного обстрілу Олександрівка ще не бачила. За годину сталося 37 прильотів у саме село та на околиці. Снаряди випущені з російських САУ. Постраждало і невелике село Газопровідне, що прилягає до Олександрівки.



У Газопровідному снаряд розірвався поряд з двором 52-річної Алли Полюшко. Уламки полетіли в двір, де саме були цивільний чоловік Алли Василівни 50-річний Микола Черняк, дочка 31-річна Анжела Малоєд, чотирирічний онучок Назар і зять 39-річний Григорій Малоєд.

Миколі уламок влучив у руку. Анжелі один уламок попав у праве плече, ще один — в обличчя. Зайшов через нижню щелепу і вийшов через ніс. Жінку того ж дня відправили в обласну лікарню.
5 грудня Анжелу з реанімації перевели в палату відділення щелепно-лицевої хірургії та хірургічної стоматології. На підборідді пов’язка. Зламана рука зафіксована пов’язкою. У шиї трахеостома, ніздрі закриті тампонами, запеклі поранені губи тримають трубку. Через неї Анжелі надходить їжа. Але їсти не хочеться, того дня від їжі відмовилася. Говорити не може. Шрами на носі, опухла права щока. На очах синці. Їй боляче. Коли щось дуже треба, пише на аркуші. Болить спина.

Операції вже були. І ще будуть оперувати плече, ніс і щелепу. Треба ставити зуби, вибиті уламком.

Щодня її провідує чоловік Григорій Малоєд. Він військовослужбовець, зараз у Чернігові з чотирирічним сином. Орендують житло. Коли він у лікарні в Анжели, з малим залишається тітка Лєна, рідна сестра Григорія. Приїхала з ними з Семенівки допомагати.

— Мене не було вдома під час обстрілу, — згадує той день 52-річна Алла ПОЛЮШКО, мати Анжели. — Поїхала велосипедом на крапельницю в Олександрівку, до знайомої медички. Григорій теж уколи від болю в спині отримав там же і повернувся в Газопровідне. Почало гупати, ми в погріб заховалися. І тут кажуть, що до нас прилетіло.
Перестало гупати, зв’язок відновився. Микола розказав телефоном, що вони з Анжелою їдуть у лікарню. Анжелу з Миколою в Семенівку повіз своєю машиною Сергій Герман, наш кум. Довіз до Машевого, там машину «швидкої» зустріли.

У момент прильоту Анжела з зятем і Назарчиком якраз виходили на прогулянку, стояли біля порога. Малий не постраждав, зять теж. А бідній доньці моїй дісталося…

Із Семенівки її зразу направили в Чернігів, а Миколі надали першу допомогу — перебинтували і відпустили. Знайомий його привіз. Уламок залишився в руці зверху, вище ліктя. Треба їхати в новгород-сіверську лікарню виймати, бо рука болить.

Дочці в Чернігові зразу зробили операцію. Вийняли уламок з плеча, прооперували ніс і щелепу.

— Зятю дали відпустку?
— Поки що на лікарняному. Далі не знаю.
Анжела домогосподарка. До декрету працювала економістом у «ПриватБанку» в Семенівці. Вони жили в Семенівці. Потім трохи посварилися, Анжела з онуком приїхали в Газопровідне, два з половиною роки жили в мене як переселенці. З Гришею помирилися, він їздив до них.
У нас вікна повилітали, у стіні веранди дірки. Але хата ціла.
В Олександрівці жила хата згоріла. Там квартиранти, були якраз на роботі.

— Виїжджати не думаєте?
— А куди? У нас господарство: корова, свині, гуси.

Анжелу очікує багато болю. Хто може і хоче допомогти, картка матері:
«ПриватБанк», 5168 7451 2283 0174, Полюшко Алла Василівна.

Джерело: газета "Вість", Олена Гобанова, фото автора

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.