У Корюківці не можуть знайти водія для маршрутки, бо чоловіки або у ЗСУ або бояться повісток

З першого листопа­да в Корюківці знову запрацювала міська маршрутка (до цього — з весни — були ка­нікули, бо пасажири пересіли на велоси­педи). За плюс-мінус пів години, врахову­ючи час на зупинках, можна добратися з одного кінця міста в другий. І всього за 3 гривні — ціна не мі­няється вже більш ніж 5 років.



На фото очільник ТГ Ратана Ахмедов (справа) і представник «Tavi draugi» Каспарс Берзіниш під час передачі автобуса Корюківській громаді

«Дбали б так і про гли­бинку — нарікають у селах. У деяких уже не пам'ятають, коли існував транспортний зв’язок із райцентром.

— І таких сіл немало, — говорить Ольга Смаль. — Наприклад Домашлин. До­бре. якщо хтось іде й підве­зе. Якщо ж ні, то крутять пе­далі - у кого здоров 'я є. А як треба в лікарню? Наймають авто, а воно недешеве. Мо­гли б пустити маршрутку хо­ча б раз на тиждень.

Великі надії селяни по­кладали на автобус, подаро­ваний громаді латвійською благодійною організацією «Tavi draugi». Його доста­вили в Корюківку цьогоріч­ного серпня. Міськрада по­обіцяла, що автобус будуть використовувати для забезпечення нерегулярних рей­сів у села громади, які не мають транспортного спо­лучення з адміністративним центром. Бус передали КП «Благоустрій». Але він і досі не задіяний.

— Спочатку зайшлися перереєстрацією, оформ­ленням потрібних докумен­тів. А зараз шукають водія, — повідомили в міській раді.

— Це складно? - за­питую керівника “Благо­устрою’' Анатолія Селюка.
— Дуже. Багато хлопців, що могли б сісти за кермо автобуса, захищають країну. Дехто не йде працюва­ти, бо не хоче отримати по­вістку. Працевлаштування офіційне, заробітна плата - у межах 13 тисяч гривень.

Але все одно немає бажаючих. Уже навіть подумува­ли про те, щоб запрошува­ти на цю роботу жінок. Се­ред них є чимало вправних водійок. Але вони не мають обов'язкової для керування автобусом категорії Д. Мож­на, звісно, перевчитися, та на це потрібен час. Потім ще набути досвіду.

Не виключено, що така ж сама проблема постане й перед відділом освіти — коли закінчиться оформлення недавно отриманого авто­буса від Фонду міжнародної солідарності. Його планують використовувати для підве­зення учнів до шкіл, Центру дитячої творчості, спортшколи, школи мистецтв, на змагання тощо.

І така ситуація не лише з водіями автобусів. Через брак потрібних фахівців про­стоює частина екскаваторів-навантажувачів вартістю близько 2 млн грн, отрима­них деякими громадами (зо­крема на Прилуччині і Талалаївщині) від американ­ських партнерів у рамках проекту «Підвищення ефек­тивності роботи та підзвіт­ності місцевого самовряду­вання».

Вирішують питання хто як може. В основному виру­чають пенсіонери. В Украї­ні причина такої картини, ка­жемо ми, — війна.

Та ця проблема не оми­нула навіть Європи — прав­да з інших причин. Асоціа­ція міжнародних перевізни­ків IRU нещодавно висловила занепокоєння з при­воду браку кадрів: проведе­не дослідження засвідчило, що дефіцит водіїв автобусів у Європі в порівнянні з по­переднім роком виріс на 54 відсотки. Іде старіння ка­дрів. Лише 3 відсотки воді­їв — із загальної кількості — до 25 років а тих кому за 55, — більш ніж 40 відсот­ків.

Особливо гостро сто­їть питання щодо заповне­ння вакансій на регіональ­них і міжміських маршрутах. Кількість жінок, які кермують автобусами, за останні роки зросла, але це тільки 16 від­сотків від загальної кількос­ті водіїв. Однією з основних причин іх дефіциту назива­ють небажання молоді ви­конувати важку роботу. Для розв’язання проблеми пла­нують запровадити полег­шення доступу кваліфікова­них водіїв із третіх країн до професії в Європі.

Джерело: газета “Гарт”, Марія Ісаченко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.