У Сосниці знову запрацював єдиний державний кінотеатр на Чернігівщині ім.Довженка

У вересні наступного року Україна буде вшановувати 130-річчя від дня народження видатного генія кінематографії — Олександра Петровича Довженка. Сосниччина, як ні­хто, пишається великим кінорежисером, адже він народився і виріс саме тут, у мальов­ничому краї зачарованої Десни. Музей-садиба митця є головною перлиною Сосниці, яку не соромно показати гостям. Інший визначний об’єкт, що несе ім’я всесвітньо відо­мого земляка, мав би бути другою гордістю після музею. Але...



Відкриття кінотеатру у 1979 році

Кінотеатр імені Олександра Довженка за­клав у своїй назві части­ну історії. Його побудували у 1979 році саме на 85-річчя з дня народження митця! До того часу світське жит­тя існувало в селищі, але то вже інша частина минулого.

В 1911 році побудували кіно­театр «Ілюзіоніст». І діяв він аж до самого відкриття ново­будови. Дивна назва (Ілюзія лат. illusio — обман, помилка — викривлене, хибне сприй­мання дійсності). Перші покоління називали його по-своєму - cinema! А ще часто з вуст глядачів мож­на було почути іншу народ­ну назву "Сінематограф”. Те старе приміщення зберег­лось і донині. Після пере­їзду культурного закладу в ньому розмістилася друкар­ня. Життя і зараз в ньому є, тільки ось ледь жевріє - час тому господар.

В зоряному відліку подій є ще одні цифри - це 1964 рік. Саме тоді на замовлен­ня обласного управління кі­нофікації виготовили про­ект будівництва широкое­кранного кінотеатру на 400 місць в Сосниці. Заклали і фундамент. Та справа на, тому чомусь і затихла. Господарювали на будівни­цтві тільки бур’яни, які запо­лонили собою майже один гектар відведеної площі. Після 15-річного «зеленого полону» фундамент нарешті «загордився» - навесні поча­лось будівництво! Та так жва­во, що відкриття не забарило­ся. Новий кінотеатр став го­ловним місцем відвідувань. На телебаченні з кіно тоді було бідненько, а тут великий екран, кольорові стрічки. Чого варті лише індійські фільми, які крутили по три дні підряд. Глядачів повен зал!

Та не кіном єдиним живе кінотеатр! Щороку на день на­родження видатного митця приїздять на його славну Батьківщину кінорежисери, актори, інші діячі, щоб вшанувати його пам’ять. Багато виступів, зустрічей проходять саме тут, в залі. Раніше щорічно тут проходив кінофестиваль «На хвилях зача­рованої Десни».

Та настали часи затишшя. Кіномережа району зни­кла, як і по всій Україні. Зміни на краще настали на по­чатку двотисячних - саме тоді посаду керуючого зайняв Юрій Єрмоленко. Молодий, амбітний, разом з командою працівників започаткував зміни. Збудували нову котель­ню, від районного Будинку культури провели 400 метрів газопроводу.



Нащадок Олександра Довженка Юрій Єрмоленко

Реставрували старий водогін і після 8-річної перерви відновили теплопостачання. Взимку теплий зал знову став збирати глядачів. Придбали новітній кі­нопроектор. Встановили звуковідтворювальну апара­туру 5+DOLBI Digital. Деякі гості кіноіндустрії з західної України дивувалися, що навіть у Львові не всі кінотеатри могли похизуватися такою системою звуку, а тут, в зовсім тихому містечку, побачили сучасність.

А ще навкруги будівлі посадили сад. За роки деревця виросли і кожної весни пишно вбираються в білий цвіт. Діти завжди щебечуть біля вишень, абрикосів, медових груш і соковитих яблук. Та якщо деревця виросли і змуж­ніли, то сам кінотеатр постарів. Величезні вікна в холі мають металеві рами, які з роками пошкодила корозія. Гумовий ущільнювач на склі давно потріскався під дією атмосферного впливу. Два роки поспіль опалення довелось злити і бу­дівля знову по­терпає від во­логості. В підва­лі через надмір­ну сирість оси­пається стяж­ка на стінах. Утворилися трі­щини. Колись гарні червоні сидіння давно втратили свою кошерність. Тканину поїла міль, поролон пропав з роками. Фарба на підлозі давно стерлась. Перед кінотеатром за проектом зробили вели­чезний майдан - східці по всій довжині будівлі. Тільки ось з роками дощ, мороз і сніг завдали шкоди. Місцями бе­тон «пішов на пенсію», залишивши ями. Добре, що самі східці зробили з мармуру - він не піддався атмосферно­му впливу. Та все ж є один недолік - під час дощу і сні­гу на них дуже слизько і неодноразово траплялись казу­си з падінням.

Єдине, що добре збереглося, - це стеля. Той матеріал, яким його оздобили, хіба що трохи втратив яскравість. В кутку на сцені красується портрет Олександра Довженка, який намалював ще на відкриття сосничанин Олексій Артемович Маглич. До речі, місцевий умілець пензлика працює в кінотеатрі з самого його існування і досі є ху­дожником за штатним розписом. А ще Олексій Маглич має 86-річний вік і працював ще в старому «Ілюзіоністі». Тихий, спокійний чоловік щоразу вкладав душу в напи­сання. Кожна афіша народжувалась з широкої фантазії умільця. Раніше штат налічувався понад десять чоловік. Зараз півдесятка. Зарплатня мізерна. Деякі працюють на 0,25 ставки. Та свою роботу люди люблять, тому і зали­шаються працювати.



Кінорежисери і митці з кіностудії Довженка

В 2004 році відбувся серйозний ремонт покрівлі. Дах перекрили металочерепицею синього кольору. Ще замінили вхідні двері на пластикові і на цьому знову все за­тихло. Хоча проект реконструкції допомогли виготовити небайдужі земляки за копійки. На сьогоднішній день кі­нотеатр Олександра Довженка залишився єдиним дер­жавним культурним закладом на Чернігівщині. Всі реш­та давно працюють самі на себе. Опікується ним місцева влада. Зараз війна і багато хто скаже, що ця тема не на часі. Та розмова про те, що план реконструкції був роз­роблений ще в 2012 році і був представлений місцевим керманичам задовго до військових дій, тільки все не зна­ходилися кошти. Час безжальний - щороку він все біль­ше шкодить приміщення. Зрозуміло одне - чим довше кінотеатр без ремонту, тим дорожче він обійдеться в май­бутньому.

Нещодавно, після тривалої перерви і настанням вес­няного тепла, двері кінозакладу нарешті відкрились. Стали показувати мультфільми для дітей. Сеанс прохо­дить два рази на тиждень. Ціна квитка символічна - 30 гривень. Як і колись, все починається з афіші. Олексій Маглич береться за фарби з великою охотою після тривалої перерви. Дітлахи швидко розповсюджують новину про сеанс між собою і як приємно бачити відвідувачів. Юрій Єрмоленко намагається показати глядачам всі но­винки кольорових стрічок.



Сучасний вигляд кінотеатру

Зараз вийшов новий мультфільм «Мавка лісова». Вже найближчим часом покажемо нову мультиплікаційну картину і нашим дітям. Плануємо запустити показ філь­мів для них. Дітям подобається ходити в кінотеатр, і це добре. Ми облаштували для них фотозону, де можна зро­бити чудові фото, - розповідає Юрій Олександрович.

-10 вересня наступного року буде 130 років від дня народ­ження нашого земляка. Раніше які тільки гості не побува­ли в нашому кінотеатрі. Це відомі актори, кінорежисери, артисти. Виступав хор Верьовки, проходили кінофести­валі, семінари, різні зустрічі. І для молоді дискотеки про­водилися. Дай, Боже, перемоги, щоб працювати під мир­ним небом. А ремонту ми чекали ще далеко до війни. До річниці генія і не сподіваємось, що його зроблять. Як буде далі, час покаже. Але хочеться, щоб влада зверну­ла увагу на невід’ємну частину історії - кінотеатр імені видатного земляка. Він теж є обличчям селища, як і му­зей, - розповідає керівник.

А ще є один цікавий факт: бабуся Юрія Єрмоленка була двоюрідною сестрою Олександра Довженка. Отака іронія долі, що нащадкам випало зберігати його ім’я!

Наталія МАТВІЄНКО, "Вісті Сосниччини"

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.