Викладачка англійської і української мови Аліна Єфіменко закінчила курси і склала іспити в Кембриджському Університеті. В її класі є учні, яким уже під п’ятдесят. А ще Аліна Миколаївна дуже любить тварин. Колись її рідні в лісі знайшли покинутих цуценят і врятували їм життя. Маючи вдома трьох котів, через добре серце, забрали з притулку кішку Шейлу. Зараз в будинку живе сім котиків. І двом дівчаткам Кнопі та Чернусі Аліна Єфіменко шукає нових господарів і віддасть в добрі руки на вигідних умовах.
Ось і настав Новий рік. Важкий, як ніколи. Ми боялися, плакали, хвилювалися. Багато разів здавалося, що це кінець... Вистояли! І в рутині війни не загубили себе, не перестали любити! Навпаки! Хочеться розпочати рік з доброго, хорошого і хай ця розповідь про чуйне серце хоч на мить зігріє вас теплом. Тож знайомтесь! Аліна Єфіменко сосничанка. Вона вчитель української та англійської мов і веде приватні уроки. Навчалась в Сосницькій гімназії і тоді її мрії аж ніяк не мали нічого спільного з мовами, хоча в школі з ними була на «ти». їздила на всеукраїнську олімпіаду з української аж до Донецька. Та і мама Катерина Іванівна вчителька молодших класів і все життя пропрацювала, навчаючи діток. Після 11 класу, коли постав вибір ким бути, Аліна вирішила стати перекладачем і вступила до Глухівського педагогічного університету на філологічний факультет. Згодом попросили позайматися з дітками. Стало цікаво і Аліна Миколаївна почала розвивати свої знання ще більше. Почала проходити різні курси, серед них Кембриджський університет, де склала іспит і отримала міжнародний сертифікат вчительського викладання.
Зараз в неї свої «класи». Є багато діток. їм дуже подобається, що Аліна Миколаївна займається з ними в ігровій формі. Так вони краще запам’ятовують, - каже 34-річна викладачка.
- Зараз іноземні мови хочуть знати все більше людей. Серед моїх учнів є й ті, яким під п’ятдесят. Отже вчитися ніколи не пізно. Я сама зараз займаюсь в групі з викладачкою, у якої високий рівень англійської мови, щоб і мій рівень був вищий, ніж є, - розповідає Аліна Миколаївна. «Я займаюсь зі своїми дітками по підручниках британських видань. З методичної точки зору, вони краще підходять, ніж ті, що зараз в наших школах. Є багато здібних діток, мову хапають просто на льоту. В університеті ми проходили німецьку і французьку, та через поглиблення англійської багато часу їм не відводили, - розповідає Аліна Миколаївна.
ПО ГРИБИ ПІШЛИ,ТА ІНШЕ ЗНАЙШЛИ
- Моя сестра Юля, старша від мене на 10 років, теж перекладач. Вона жила в Чернігові, але під час окупації виїхала з сином Максимом до Швеції. Їй пощастило знайти роботу, і саме знання мови допомогло. Я залишилась тут, адже дома батьки, їх не кинеш. І мої домашні улюбленці, яких дуже люблю, - розповідає Аліна Миколаївна.
Колись родина Єфіменків тримала господарство, садила городи. Тоді дітей вчити треба було. Ще минулого року виростили бройлерів, але через війну цьогоріч вирішили не купувати молодняк. Зараз на подвір’ї тільки звичайні кури. А ще є дві собачки - Дік і Ніца. І потрапили вони сюди просто дивом. Років 6 тому батьки восени поїхали в ліс по гриби і натрапили на чотирьох новонароджених цуценят. Нелюд, інакше не назвеш, завіз їх до лісу і залишив помирати голодною смертю. Холодні та голодні, вони жалібно скавчали. Батьки привезли їх додому. Ми купили пляшечки з сосками і з них годували малюків.
На жаль, двоє померли, а двійко нам вдалося виходити. У нас раніше жила собака. Дядько привіз нам чорного тер’єра жіночого роду. Її звали Ніца - так її назвав колишній господар і ми не стали нічого міняти. Мама Ніцу дуже любила. Та сталось так, що через хворобу вона померла. Саме тому дівчинці і дали її ім’я. Є три коти: Том, Рана і Луна. Дві наші кішечки стерилізовані. В місцевому притулку, одну кішечку ніхто не хотів брати. Мені її стало шкода і я принесла її додому. Назвали Шейла. Ось тільки через війну не встигли її стерилізувати і вона віддячила нам за добро, привела аж шість кошенят, - з посмішкою розповідає Аліна Миколаївна. Трьох забрали. Одна кішечка потрапила в Масалаївку і я дала тій жінці гроші на стерилізацію. Залишилось трійко: котик Арчі, якого залишили собі, і дві кішечки трьохмасні Кнопа і Чернушка.
Давала об’яву в фейсбуці, що віддам їх в добрі руки, але бажаючих не виявилося. Якщо такі знайдуться, я дам по 500 грн. на кожну на стерилізацію, аби тільки в них був новий дім і щоб вони не створювали проблем з потомством. Їх ще рано зараз стерилізувати - їм має бути по півроку. Котики наші мають всі різні характери. Том - добряк, усіх приймає. Луна теж добра, але страшенна боягузка. Навіть від паразитів обробити спокійно - то буде труситись. Хоча на Шейлу, коли її принесли, ричала. А зараз всі, як одна родина. Вилизують один одного. Взимку в хаті не всі ночують. Дехто до дверей і проситься, щоб випустили. А влітку поїли і в хату не заженеш. Їдять все - не вибагливі. Зараз усіх муркунів семеро, трохи багатовато. Ми не планували стільки, та вже так сталось, - з любов’ю розповідає Аліна Миколаївна про своїх пухнастиків.
КОТИКІВ В РОДИНІ ЄФІМЕНКІВ ЛЮБЛЯТЬ ВСІ
Батько Микола Володимирович любить їх погладити. Пухнасті добро відчувають і відповідають взаємністю. Частенько на поріг мишок приносять, щоб господарі побачили і похвалили. І темними вечорами веселіше, коли хтось муркоче біля тебе, або на тобі. Любити тварин - це заспокійлива терапія. Зараз так багато тривог і поганих новин, що багато людей намагаються від- волікти себе від них.
Аліна Миколаївна перед Новим роком купила трохи книг. «Тепер у вільний час буду читати. Колись в університеті доводилося прочитувати дуже багато. Я і зараз постійно читаю методичні підручники. Робила це із задоволенням. Тепер започаткувала свою бібліотеку і буду її збільшувати художньою літературою. Люблю різні жанри, тому книги будуть різні», - залюбки ділиться планами на майбутнє Аліна Миколаївна.
Ось така добра розповідь про вчителя іноземної мови, яка навчає, навчається, любить дітей, тварин, читати і просто любить життя. Кажуть, що Новорічні свята приносять дива. Ми всією Україною на Новий рік загадали єдине бажання - щоб закінчилась війна. Хай воно здійсниться скоріше. Воїни повернуться додому, рідні заспокояться. І можливо до чиїхось добрих рук потраплять Кнопа і Чернушка і в них буде новий дім, де їх будуть любити. Так хочеться, щоб наша перша історія мала щасливий хепіенд! Телефон для звернень 050-664-34-17.
Джерело: газета “Вісті Сосниччини”, Наталія МАТВІЄНКО
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Теги: Єфіменко, коти, Соснция, викладачка