Зерносховища переповнені минулорічним врожаєм, цьогорічний теж чекає кращих часів

Але аграрії сіють, орють і збирають. “Значить буде хліб і буде життя!” - вірить керівник ФГ “Інтер-Агро-База” Валерій Макуха.



Закінчився збір нового врожаю пшениці, інших зернових. Наприкінці вересня зазвичай проходить збирання соняшнику, пзііше —збирання кукурудзи. І хоч урожайність пшениці не нижче минулорічної, але це мало радує аграріїв, бо вони не можуть продати зерно - склади агропідприємств переповнені минулорічним збіжжям, а ціна така, що не вистачить покрити витрати. Про ситуацію, яка склалася в аграрному секторі, спілкуємося з керівником ФГ «Інтер-Агро-База» Валерієм Макухою.

- Валерію Васильовичу, як ваше підприємство вирішує питання продажу зерна. Чи багато його ли­шилося з минулого року?
- На сьогодні у складах підприєм­ства зберігається 5,5 тонн кукурудзи та близько 2 тисяч тонн соняшнику.

- Чому не вдалося реалізувати збіжжя до того періоду, коли коло­ни з російською військовою техні­кою перейшли кордон?
- Ніхто не спішив. У березні ми по­винні були закривати левову частку кредитів і навмисно залишали зер­но, щоб продати і закрити кредити. У нас були домовленості з трейдерами, тобто підписані контракти з внутріш­німи фірмами, які в свою чергу мали контракти з Китаєм, Африканськими країнами і країнами ближнього Сходу. Все зерно йшло за кордон. Але по­чалася війна і все зупинилося. Ми ні кредитів не закрили, ні зерна не реа­лізували.

- Як зазвичай ви реалізовували зерно - своїм транспортом чи фірм, з якими заключали контракт?­
- Такої величезної кількості тран­спорту, щоб вивезти все збіжжя, наше підприємство не має. Є транспорт, який працює на полях, який може ви­їжджати на ближні відстані. Є 4 фури, п’ята згоріла. Але 4 фури за 1 ходку вивезуть 100 тонн зерна. А ходка три­ває тиждень і більше. Тобто за місяць можна вивезти всього 300 тонн, а нам треба 3 тисячі тонн. Тому ми погоджу­ємося на умови трейдерів. Нам зні­мають витрати на транспортування з ціни зерна. Тобто ціна зерна в порту одна, а ціна з місця інша.

- Яка нині ціна?
- Ми відпускаємо пшеницю по 5 грн. Це набагато менше від її собівартості. Ми порахували, щоб виростити куку­рудзу, собівартість її має бути 6 850 грн за тонну. Минулого року, у січні і грудні ми продавали пшеницю і куку­рудзу по 7. І могли продати все зер­но, але, повторюсь, навмисно зали­шали. Ніхто не міг подумати, що буде війна. Тоді курс долара був 27-28 і ми могли продати і по тому курсу закупи­ти добрива, пально-мастильні матері­али, засоби захисту рослин, піджив­лення і т.д. А зараз курс виріс до 41,1. Вартість добрива теж виросла в рази.
Ось узяли кредит на 8 мільйонів, ку­пили 8 машин добрива. Кинули його в землю і все. А колись треба буде від­давати кредити.
Пайовикам ми оголосили, що ко­штів виплачувати нема можливості і ми готові роздати зерном. Багато лю­дей відгукнулися, особливо з сіль­ської місцевості. Але ще багато пайо­виків з Сосниці. Зерно рахували по 5 грн. за кілограм.

- Тож чи вдалося хоч раз вивезти зерно, порти відкриті ж?
- Ріпак продали, дякуючи нашому землякові Саші Драгунцову. Він зумів допомогти реалізувати частину ріпа­ку. Більше не беруть, вже 2 тижні як все зупинилось. Загалом реалізація зерна йде. Часткове відкриття укра­їнських портів не вирішило питання експорту зерна, зібраного на півночі України. Вивозять аграрії з Одеської області, Вінницької, Черкаської, Миколаївської - ті, що ближче до пор­тів. У нас же порушена логістика, зір­вані всі мости і до нас ніхто їхати не
хоче. Відстань і так велика, а нині вона збільшилась в рази за рахунок того, що потрібно об’їжджати.

До нас у травні привозили паливо із Чернівців. Водій надивився страхіть і сказав, що ніколи в житті більше сюди не приїде.

Я їздив у Румунію. Позаключав контракти, ціни вигідні, значно вищі, ніж у нас були до 24 лютого. Але до­рога... Я виїжджав, то з їхнього боку черга була 14 км, з нашого - 31,5 км. Це місяць треба жити, щоб зроби­ти одну ходку. Нема ніякого сенсу. На польському кордоні ще більші черги.

На сьогоднішній день стоїть питан­ня як прискорити проїзд транспорту. Всі розуміють, що найближчим часом вивіз через порти буде неможливим. Домовленість буде скасована, бо вона була на 120 днів. Поки гарантом висту­пає президент Туреччини Ердоган. Він поставив свій флот і супроводжує зер­нові конвої. Коли Ердоган зніме свій флот, то все зупиниться.

- Чи сієте озимі культури? Які плани на наступний рік?
- Всі склади забиті до верхів. Ще якось, думаємо, вмістити соняшник. А про кукурудзу взагалі мови нема - більше того, що стоятиме до весни на полях.

Весною взяли кредити - посіяли ярі культури. Зараз набрались кредитів і сіємо озимі культури. Всього півто­ри тисячі гектарів. Вирішили, що тре­ба сіяти. Площі не зменшуємо від ми­нулорічних. Правда, весною не посія­ли більше тисячі гектарів через зали­ті чи підтоплені поля і низьку місце­вість. А загалом було посіяно 4 тися­чі гектарів.

- Який цьогорічний урожай?
- Урожай на рівні минулого року. Озима пшениця дала 6 тонн 300 кг з гектара, яра - 5. На круг загалом вийшло 5,6 тонни.

- Чи не вирощуєте картоплі?
- Від неї давно відійшли. Ми хотіли повернутися до вирощування карто­плі. Вже із фірмою «Грімме» заключили контракт на поставку необхідного обладнання. І якраз у минулому році нам запропонували купити господар­ство у Новгород-Сіверському районі, с. Блистова. Може, це і краще. І кош­ти, призначені на покупку обладнання пішли на викуп нового підприємства.

- Розкажіть про нове підприєм­ство. Воно спеціалізується тільки на рослинництві чи і на тваринництві?
- Там було і тваринництво (коро­ви, свині, вівці). Але коровам було по 19 років. Ми спробували, збитко­во. Ми замовили проектну докумен­тацію і хотіли будувати новий сучас­ний молочнотоварний комплекс буду­вати у Волинці. Проектна документа­ція лежить, але все зупинилось. Тих корів ми реалізували. А на фермах у Блистовій почали реконструкцію. Але все зупинилось, працює лише охоро­на. Надалі хочемо там вирощувати м’ясне стадо.

- Чи не скорочуєте працівників?
Всі працюють, нікого не скорочува­ли. Більше того, набираємо нових. Але якщо і далі так буде, не реалізу­ємо зерна, то у листопаді ми зупини­мося. Тоді всі підуть до центру зайня­тості і будемо чекати кращих часів.

- Чи є мобілізовані працівники?
- З підприємства мобілізовано 9 працівників. До 19 липня всім випла­чували заробітну плату. По повернен­ню всіх жде приємний сюрприз - так вирішили на зборах.

- Скільки працівників задіяно нині на полях?
- На полях працює близько 20 чо­ловік. Працюємо цілодобово, і вно­чі. Сіємо, оремо і збираємо. Як і ра­ніше, готуємо обіди, вечерю, а хто в ніч залишався - сніданок. Готуємося, що може бути гірше, але впевнені, що все буде добре. Ми заклали будів­ництво нових складських приміщень. Будуємо, сіємо - значить розвиває­мося, значить буде хліб і буде життя!

- В добрий час.

Джерело: газета “Вісті Сосниччини” від 15.09.2022, Олена Кузьменко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.