Торфозаводи повернуться в область?

27 вересня Смолинський торфо­брикетний завод (Чернігівський район) відзначив своє 35-річчя — саме 27 вересня 1987 року із цього заводу (до речі, наймо­лодшого в Україні) вийшов пер­ший брикет. Привітати підпри­ємство з ювілеєм приїхало ви­ще керівництво області — голова Чернігівської ОВА В'ячеслав Чаус і голова Чернігівської облас­ної ради Олена Дмитренко. І хоч, здавалося б, така подія має су­проводжуватися лише позитив­ними емоціями, на їх фоні все одно повисла невизначеність — «Смолинторф» мають виставити на приватизацію.



На фото Валентина Огієнко під час візиту обласного керівництва

- Наш торфозавод відновив свою роботу буквально за тиждень після того, як Чернігівщину звільнили від російських окупантів, — говорить ди­ректорка Смолинського торфобри­кетного заводу Валентина Огієнко. — Однак через воєнний стан пра­цює він лише на половину своєї по­тужності. Якщо раніше ми працювали в кілька змін (і вдень, і вночі) й випус­кали понад 100 тонн брикету за до­бу. то зараз можемо випустити всьо­го 50 тонн А попит на нашу продук­цію є, і чималий.

І це не дивно, адже через агре­сію росії ситуація на паливному рин­ку України кардинально змінилася: оскільки не виключені перебої з по­стачанням газу, зріс попит і на всі ви­ди альтернативного палива. А торфо­брикет — один із найвигідніших.

— До нас уже зверталися потен­ційні покупці з Дніпропетровської, Запорізької, Рівненської, Харків­ської та Миколаївської областей Такого попиту на нашу продукцію не було давно. Та поки ми не закриємо потреб Чернігівської області, прода­вати торфобрикет в інші не будемо, - запевняє Валентина Володимирівна.

Як і раніше, найбільшою пробле­мою Смолинського торфобрикетно­го заводу залишається застаріле об­ладнання — постійно доводиться ви­водити у ремонт прес, що виробляє сам торфобрикет.

- Так, недавно ми завершили плановий ремонт із заміни каналів преса. Старі канали були зношені, і це впливало на якість виробленої продукції. Однак в ідеалі цей прес треба замінити, каже Валентина Огієнко.

Ми вже знайшли хороший варіант у Дніпрі свого часу один із місце­вих приватних підприємців купив два гідравлічних преси Б8232. щоб ро­биш брикети із соломи, втім, очевид­но, щось пішло не за планом і на ви­робництві встановили лише один, а другий так і залишився запакова­ним. Зараз підприємство продає цей прес за 7 мільйонів гривень. Нам би він ідеально підійшов. Звісно, його вартість немала, але з прибутків, які отримує підприємство, ми, напевно, змогли б потроху на нього назбирати Крім того, допомогти з придбанням преса нам могла б Гончарівська ТГ на території якої розміщений завод. Єдина заковика через те що наше підприємство вже передане у Фонд держмайна для подальшої привати­зації. вкладати в нього такі гроші за­раз ніхто не буде.

На думку самих торфовиків. най­кращим варіантом для збереження за­воду була б передача його місцевій громаді. Це питання в області підні­малося вже не раз.

- Громада дійсно готова вклас­ти гроші в Смолинський торфобри­кетний завод. - підтверджує голова Гончарівської ТГ Віталій Рудник. — За рахунок громади ми могли б збіль­шити статутний капітал підприємства, щоб воно мало змогу закупити необ­хідну техніку для налагодження ви­робництва. Та зробити це ми зможе­мо лише в тому разі, якщо завод буде в комунальній власності, а механізму передачі майна з державної в кому­нальну власність якраз-таки і немає.

Однак у цьому питанні нарешті є позитивні зрушення. 16 вересня лід час 11-ї сесії Чернігівської облас­ної ради восьмого скликання депу­тати ухвалили рішення про ініціюван­ня питання щодо передачі з державної у спільну власність територіальних гро­мад сіл, селищ і міст Чернігівської об­ласті єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Чернігівторф» (до нього, крім Смолинського торфобрикетного заводу, входить ще й Ірванцівський торфозавод на Семенівщині). Депутати вирішили пору­шити клопотання про безоплатну пере­дачу «Чернігівторфу» в підпорядкуван­ня області перед Кабінетом Міністрів України та Фондом державного май­на України. Отож у смолинських торфовиків нарешті з’явилася надія.

— Під час відвідин нашого заводу керівництво області пообіцяло всіля­ко нас підтримувати, — говорить Ва­лентина Огієнко. — Дуже приємно усвідомлювати, що обласна влада є нашим надійним союзником. Проте хотілось би. щоб до справи відсто­ювання цієї галузі приєдналися ще й народні депутати від Чернігівщини. Майбутнє в «Смолинторфу» - є. Зараз він забезпечує роботою 62 люди­ни Проектувався ж завод аж на 120 робочих місць. Якби ми могли роз­виватися — оновлювати обладнання, збільшувати виробництво, від цьо­го виграли б усі: і держава, яка мо­гла б забезпечити відносно дешевим паливом об'єкти соціальної інфра­структури, і пересічні українці, які ма­ли б змогу купувати торфобрикет для власних потреб, і громада, на терито­рії якої працювало 6 прибуткове під­приємство, і самі торфовики, які вже багато років живуть цим заводом.

Джерело: газета “Гарт” від 13.10.2022, Катерина ДРОЗДОВА

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.