«На кухні — з 7.00 до 18.00. А тоді готую вдома»

Одні аграрії дають на обіди гроші, другі — не заморочуються харчуванням робітників, треті — облаштовують на підприємстві кухні, наймають спеціаліста, котрий готуватиме.



Уже рік виблискує свіжим ремонтом і новеньким обладнанням кухня на «Сі-Ма-Агро». Раніше, пригадують місцеві, замовляли страви в їдальні чи кафе. Тепер усе своє.

Приміщення кухні — на території підприємства, неподалік ангарів із зерном. Невеличка будівля із білої цегли: коридор, кімнатка для обіду, власне кухня. Персикового кольору стіни, ламінат на підлозі, кухонна стінка, схожа на домашню. Із обладнання — сучасна електроплита з духовкою, електричні м'ясорубка та чайник, кавова машина. На стінах та на столах-поверхнях — різноманітні ложки-лопатки, набори ножів. Тертка — звичайна, ручна. Білі з квітами каструлі, як вдома, тільки великі, чисті, на чималу родину. Багато білих ганчірок, щоб підтерти чи підхопити, що треба. Звичайні півлітрові баночки — з сіллю, приправами. Пластмасові і металеві мисочки.

На плиті після обіду тушкуються овочі, поряд на столику — обтягнута плівкою таця, там маринується риба. На вечерю працівники їстимуть рибу з овочами.

Господиня усього цього — 38-річна Світлана Єресько. Родом із Запорізької області. Кухар і продавець за освітою. Сирота. У Носівку приїхала до сестри, так і лишилася. Вийшла заміж. Кухарює двадцять років.

— Працюю з сьомої ранку до шостої вечора, — ретельно перемішує овочі у сковорідці. — Зранку треба обід приготувати, тоді помити посуд, що з поля привезли, вечерю наладнати, і знову посуд. Ще ж і щоб порядочок тут був. Та я не скаржусь, люблю кухню і готувати. Приємно, як хлопців побачу, а вони мені дякують.

— Хто меню складав?

— Та сама ж і складала, — розбирає привезений з поля посуд. — Хочеться, аби щодня новеньке. Готую харчо, червоний і зелений борщі, розсольник, солянку. Це на перше. На друге — каші, плов, картоплю, макарони, спагеті. Що придумаю. Усе з м’ясцем. Треба ж ситненьке.

— Учорашнім годуєте?

— Боже збав, — враз стає серйозною Світлана. — Нічого з учора не лишається.

— Так хлопці ж не доїдають.

— У мене тут три собаки, є кому доїДати, — стає добрішою кухар.

— Додому звідси їсти берете?

— Дома після роботи готую. Інколи — чоловік. Хто першим з роботи прийде.

— У чоловіка смачно виходить?

— Коли як. Та головне, що голодні не лишаємося, — позитивна Світлана.

* * *

— Де продукти берете? — запитала у співвласника Олексія Сірика.

— Купуємо. Свинину в сусідньому господарстві беремо. Ми їм навантажувач, як треба, даємо, а вони нам — порося, — пояснює Олексій Вікторович.

* * *

Покуштувала суп харчо і я. Достатньо гострий, без підгорілої в засмажці цибулі, густий і ситний.

Вікторія Товстоног, «ВісникЧ» №31 (1838) від 5 серпня 2021

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.