9-річний Арсеній без труднощів підбирає предмети до малюнків і пробує їх називати. Він добре запам’ятовує побачене, а тому поступово виконує нові логічні та асоціативні завдання, і щодня стає більш самостійним у побуті.
Коли пані Оксана дізналася, що її син має розлади аутистичного спектру, спочатку не сприймала і навіть соромилася. Але згодом почала розуміти свою дитину, займатися з ним, водити до дитсадочка та школи. І головне – навчилася раді особливим перемогам і зовсім елементарним речам.
Оксана Уманець, мама Арсенія: «Дуже багато треба займатися, дуже багато годин, щоб був якийсь прогрес. Маленький успіх для мене це велика радість. Стояла нутелла, він взяв хліб і намазав і приніс. Намазав як попало, але ж намазав, взяв тарілку. Колись прийшли, він роздягається, а речі лежать, я не встигла скласти. Приходжу, вже немає. Дивлюся, він їх зложив у шафу. Не склав, але поклав, де вони лежать».
За словами жінки, Арсеній сам вдягається і ходить у душ. Звик щоранку збиратися та їхати на навчання. Для нього, як і всіх людей з РАС, така одноманітність і повторюваність рухів, а також усамітнення, це зона комфорту. Оксана ж намагається хлопця якомога більше соціалізувати. Знаходить інші шляхи додому, водить до лялькового театру, крамниць і возить у громадському транспорті, де, на жаль, не рідко стикається з несприйняттям суспільства.
Оксана Уманець, мама Арсенія: «У нього є таке, що він сить і розхитується. Сидять і роблять йому зауваження, що не хитайся. Чи заходять і кажуть, хлопчик устань, поступися місцем. Я кажу, що він вас не розуміє. Деякі розвернуться і підуть, а деякі починають, як це не розуміє, що він не розуміє. Могли навіть образити, сказати, виховуйте дитину, чого ваша дитина вищить».
Насправді ж усе, що потрібно від оточуючих у подібній ситуації, це адекватна реакція і тактовність, каже директорка закладу, в якому виховується Арсеній.
Регіна Гусак, директорка Чернігівського навчально-реабілітаційного центру №2: «Допомога і підтримка таких яких і їх батьків ні в якому разі не повинна бути нав’язливою. Треба не підвищуючи тону голосу запитати у мати і батька: «Вам чимось допомогти?» Якщо ви чуєте у відповідь ні, значить треба спокійно не звертати увагу на поведінку дитини. Десь через декілька хвилин ця дитина заспокоюється, емоційна напруга знімається».
Дітей і дорослих із розладами аутистичного сприйняття легко впізнати на вулиці. Вони уникають зорового контакту, майже або взагалі не спілкуються, але прив’язуються до окремих речей, повторюють одні й ті ж рухи, бояться гучних звуків і інколи доторків, не рідко можуть вибухати емоціями. Аутизм поширений у світі незалежно від соціального статусу сім’ї, національності чи держави. І в розвинених країнах люди з РАС живуть як повноправні члени суспільства. Нині черга забути про старі і неправильні стереотипи і нам.
Сюжет телеканалу «Дитинець»
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Теги: діти з Рас, аутизм, Оксана Уманець, «Дитинець»